За останні чотири роки Дунай під час весняної повені сягає все вищих позначок. У квітні поточного року річка побила всі свої рекорди з 1921 року, з якого, власне, гідрометеорологи і провадять спостереження, досягши позначки в акваторії порту Рені 5 метрів 98 сантиметрів. Для порівняння: середньостатистичний максимум – 3 метри 50 сантиметрів.
Фахівці підрахували: у випадку руйнування протиповеневої системи у нижній течії Дунаю загальна площа затоплення становитиме близько 90 тисяч гектарів. У природній заплаві річки, на ділянці Рені - Вилкове, розташовані 9 населених пунктів, де проживають понад 11,8 тисячі чоловік. Свердловини питних водозаборів, об'єкти народного господарства, автошляхи Рені – Одеса, Ізмаїл – Кілія – Вилкове... Страшно подумати, яких руйнувань завдасть Дунай, якщо вийде зі своїх рукотворних берегів – сьогодні його течію "регулюють" 315 кілометрів дамб і 13 шлюзів.
29 листопада в Одесі і 30 листопада в Ізмаїлі відбувся другий міжнародний семінар, присвячений питанням запобігання надзвичайних ситуацій і захисту від повеней у єврорегіоні "Нижній Дунай", який фінансується в межах проекту Євросоюзу ТАСІS. У семінарі взяли участь науковці вітчизняних вузів, представники обласного управління з водного господарства, Центру регіональних досліджень, Придунайського управління каналів, захисних споруд і водоймищ. Були запрошені представники органів місцевого самоврядування придунайських районів. На семінар приїхали фахівці з Німеччини, Великої Британії, Румунії.
Своєрідним підсумком проекту стало відкриття в Ізмаїлі інформаційно-аналітичного центру раннього оповіщення, який оснащено відповідним устаткуванням і оргтехнікою. Його основне завдання – моніторинг ситуації у Нижньому Подунав’ї.
Відомий вислів: "Попереджений – отже, озброєний". На жаль, наше "озброєння" проти повеней залишає бажати кращого. Фахівці облуправління водного господарства наголошують на необхідності ремонту і реконструкції дамб і 13 шлюзів, на що потрібно майже 100 мільйонів гривень. І це не дивно: наявні протиповеневі системи були споруджені у шістдесятих роках минулого століття.
Під час семінару була названа ще одна проблема – техногенне забруднення Дунаю. Учені мають у своєму розпорядженні факти, які не можуть не насторожувати. Тим більше, що мешканці багатьох населених пунктів Придунав’я для пиття використовують саме дунайську воду. Це – Ізмаїл, Кілія, Вилкове. Болград бере воду з озера Ялпуг, яке пов'язане з Дунаєм. Небезпека техногенних НП зростає у зв'язку із загрозою повеней: у потенційній зоні затоплення розташовано чимало екологічно небезпечних об'єктів: склади отрутохімікатів, паливно-мастильних матеріалів та інші. Британський координатор проекту пан Брайян Шіпмен повідомив про те, що розглядається можливість фінансування Євросоюзом продовження досліджень екологічних проблем у Нижньому Подунав’ї, а також у нижньому басейні Дністра. Що ж, це було б до речі. Але потрібно чітко розуміти: ЄС, надаючи інтелектуальну допомогу, не ремонтуватиме за нас старі дамби і шлюзи.
