На підприємствах морегосподарського комплексу Придунав’я пройшли профспілкові звітно-виборні конференції. Відбулася така конференція й на Кілійському суднобудівно-судноремонтному заводі.
У складних умовах працює це підприємство. Багато корабелів доходять до висновку, що останнім часом морська галузь у бурхливому морі економіки опинилася без керма й без вітрил. І це не може не вплинути на окремо взяте підприємство та його колектив.
Ми вже розповідали про те, що Кілійський суднобудівний готовий виконувати не лише замовлення вітчизняних підприємств морегосподарського комплексу, але й активно співпрацює з іноземними замовниками, будуючи для них флот. Нещодавно, у грудні 2006 року, було спущено на воду чергове, вже дев’ятнадцяте судно, побудоване для німецької компанії «Філіп Ебберт», замовлення якої завод виконує ось вже десять років. Це, власне, й допомогло поліпшити фінансові справи підприємства, яке після розвалу Союзу залишилося без діла. Як кажуть, порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих.
На профспілковій конференції, у доповіді, прозвучали основні показники, які свідчать про зростання обсягів виробництва: якщо у 2002 році завод випустив товарної продукції на 21,6 млн грн, то у 2005-му – майже на 38,9 млн грн.
Цього року корабели планують побудувати й здати в експлуатацію ще чотири судна. Виконання іноземних замовлень дозволяє поступово підвищувати зарплату на підприємстві. Якщо у 2002 році середня зарплата становила 490 гривень, то у 2006 році – 898 гривень. Звичайно, це не той рівень, який може задовольняти працюючих. Як наслідок – завод і далі втрачає фахівців. За останні три роки колектив скоротився на 60 чоловік, причому потрапили під скорочення всього 17.
На жаль, негативні явища у вітчизняній політиці й економіці дають про себе знати. Зокрема, припинилося фінансування держзамовлення на спорудження морського судна, розпочате кілійськими корабелами. Але ж завод вклав величезні кошти в спорудження сліпа.
Первинна профспілкова організація заводу, у якій нараховується 1376 чоловік (з них 526 – непрацюючі пенсіонери), докладала максимум зусиль щодо створення комфортних умов для роботи людей. У постійному полі зору профкому були положення колективного договору. На його засіданнях розглядалися питання охорони праці, побутових умов, підготовки до роботи в осінньо-зимовий період. Завод піклується про здоров’я працівників і членів їхніх сімей: за останні п’ять років на базі відпочинку «Судноремонтник» відпочили 1450 заводчан, діти оздоровилися в таборах «Супутник» та «Юний судноремонтник». А під час канікул учні за рахунок профкому бувають на екскурсіях в Одесі, де відвідують вистави в театрі юного глядача.
Понад тисячу працівників одержали матеріальну допомогу на лікування, виділено 90 путівок до санаторіїв Трускавця, Хмільника, Одеси, Миргорода.
Нещодавно на Кілійському суднобудівному було засновано раду молоді, яка активно долучилася до громадської роботи. Створено команди з баскетболу та волейболу, причому, як молодіжні, так і ветеранські. Для них профком придбав необхідний інвентар та спортивну форму. На підприємстві постійно провадяться спартакіади, команди заводу беруть участь у міських та районних змаганнях.
У ради молоді великі плани: провадження конкурсів профмайстерності, вечорів відпочинку тощо. І, звичайно, не забуває колектив корабелів своїх старих традицій – разом відзначати професійні свята, спуск на воду чергового судна, Новий рік та інші. Не застаріли такі форми роботи, як змагання між підрозділами підприємства на краще облаштування території. Ті, що відзначилися, неодмінно заохочуються преміями й подарунками.
Не забуває завод про своїх ветеранів. Особливо потребуючим пенсіонерам, ветеранам, інвалідам підприємство щороку виділяє по тонні вугілля, видаються пільгові путівки для відпочинку на морі, надається матеріальна допомога.
Незважаючи на всі складнощі, колектив заводу, який очолює М.А. Мельник, профком підприємства борються за виживання. Тому що завод для Кілії – це робочі місця, це податки до місцевого бюджету. Це, зрештою, – спонсор, який допомагає товариству Червоного Хреста, раді ветеранів Афганістану, районному товариству інвалідів, районній раді ветеранів, підшефній школі.
Підбивши підсумки роботи, конференція обрала нового голову профкому, довіривши цю ділянку роботи молодому фахівцеві Ігореві Анатолійовичу Нескубі.
