БАТЬКІВЩИНА ДУШІ НАШОЇ
У Миколаївському районі чимало будинків і споруд, збудованих ще у позаминулому столітті. Так, у селі Романівці розташована одна з найдавніших православних церков – Свято-Миколаївська, якій понад сто років. Храм діючий, відреставрований на прохання місцевих жителів, які добре знають сюди дорогу. Ще одна визначна пам'ятка – будинок Андрієво-Іванівської дільничної лікарні, якій теж сто років. А сама Миколаївка була заснована наприкінці ХVІІ сторіччя. У 1795 році тут налічувалося 65 дворів, у яких мешкало 261 чоловік. Після реформи 1861 року колишні кріпаки одержали по чотири десятини землі на душу. Пізніше тут відкрилася церковно-парафіяльна школа, у якій навчалося 30 дітей. Лише 22 відсотки дорослого населення було письменним. У районі не було лікарень і своїх лікарів.
Радянська влада була встановлена в селі у 1918 році. А в двадцятому Миколаївка стала місцем жорстоких боїв Червоної Армії з денікінцями. До Другої світової війни тут мешкало вже понад 3000 чоловік. Тільки після війни, в результаті роз'єднання Андрієво-Іванівського району, Миколаївка стала райцентром. З'явилися великі господарства, своя інкубаторна станція, комбікормовий завод. А місцевий сирзавод стає одним із найкращих в області, його продукцію навіть відправляють на експорт.
Сьогодні в районі живе 18000 мешканців. 46 населених пунктів входять до складу тринадцяти сільських та селищних рад. У процесі реформування створено нові агроформування – фермерські господарства, приватні підприємства. Є в райцентрі дитяча музична та спортивна школи, а також дитячі садки.
Миколаївці свято шанують своє минуле – адже це батьківщина душі кожної людини. У чудовому стані перебуває палац Кураса в селі Ісаєвому, триває ремонт у найдавнішій лікарні в Андрієво-Іванівці. Але одночасно райцентр набув сучасного вигляду, тут з'явилося чимало нових будинків. Це магазини, готелі, перукарня, а також приміщення районного центру зайнятості.
НА ВЕРШИНІ ПРОБЛЕМ – ЛЮДИ
Різні села у Миколаївському районі, і проблеми в них теж різні. Але, як вважає заступник голови райради О.О. Лосєв на вершині всіх проблем завжди були і залишаються люди. Саме тому найпріоритетніші питання тут – соціальні. У цьому неважко переконатися, побувавши, припустімо, в одному з найдавніших інтернатів області – Андрієво-Іванівському. Сироти, які живуть тут, ні в чому не мають потреби, для них створено комфортні умови проживання.
Стан лікарень, ФАПів теж перебуває під пильною увагою районної влади. Відтепер необхідну допомогу старі і діти можуть одержати у Миколаївці, де відповідно до європейських стандартів реконструйовано відділення місцевої лікарні. А незабаром у миколаївців з'явиться газ – газорозподільча станція вже виросла на околиці селища.
ВМІЄМО ЗАПАЛЮВАТИ ЗІРКИ
Олег Анатолійович Котвицький – наймолодший сільський голова в районі. Тридцятирічний агроном, який пройшов дворічне стажування в Англії, незважаючи на інші пропозиції, вирішив повернутися до рідного села – Левадівки.
– Хочу зробити з неї яскраву зірочку, – ділиться своїми планами. О.А. Котвицький.
Судячи з усього, сільський голова – невиправний романтик, але ця якість успішно доповнюється діловою хваткою, організаторськими здібностями. Звідси і результат: за дев'ять місяців Левадівка змінилася. Тепер у сільради сучасний офіс, неподалік розташувалася аптека, магазини, відділення банку. Всі жителі села переконалися, що справа зрушила з мертвої точки: повним ходом йде ремонт і в дитячому садку, незабаром тут з'явиться навчально-виховний комплекс. Провадяться роботи з освітлення і благоустрою вулиць. Планується також відкрити дробарку для кормів, а також обмінний пункт для сільгоспвиробників. Мріє Олег Анатолійович і об'єднати в одне ціле два села – Левадівку та Настасіївку, тим більше, що і самі мешканці дали на це згоду. Легше буде розв’язувати багато соціальних проблем, не кажучи вже про економію коштів. Ну а якщо з'явиться в селі газ, то молодий голова розкрутиться остаточно. Можна буде і теплиці відкрити, й інші проекти реалізувати. Одним словом, досвід, запозичений в англійських фермерів, не пропаде марно.
Але відновлення рідної Левадівки молодий голова не бачить без відродження високої культури і моральності. Сьогодні він працює ще над одним проектом – відкриттям у селі музею-садиби відомого українського поета-сатирика Степана Олійника, який довгі роки жив тут. Як відомо, місцева школа носить ім'я поета, а тепер тут з'явиться ще і музей-садиба. За словами Олега Анатолійовича, сміх виправляє звичаї, робить людей кращими. Але ж саме тут, у Левадівці, славетний сатирик черпав натхнення, долучився до народної мудрості. Відкриття музейного центру не тільки підвищить культурний рівень села, але і приверне увагу туристів. Односільчани всіляко підтримують ці плани, за рішенням сільради вже викуплено садибу батьків поета, незабаром тут розпочнеться реконструкція. Все-таки добре, що і у наш важкий час люди не розучилися запалювати зірки.
