Хід виконання рішення виконкому Одеської міськради від 16.08.2001р. № 556 «Про затвердження «Основних напрямків діяльності виконавчого комітету Одеської міської ради у вирішенні проблем інвалідів на період до 2010 року» обговорювали учасники засідання виконкому міськради.
В Одесі сьогодні мешкає близько 49 тисяч інвалідів. Наскільки їм комфортно в місті, наскільки успішно вдається вирішувати проблеми, що стають перед ними? Відповіддю на ці запитання повинен був стати виступ Світлани Пустильникової – начальника управління соціального захисту населення і праці Одеської міськради.
Світлана Іллівна сумлінно перелічила всі статистичні дані щодо розв’язання насущних проблем людей з особливими потребами. Це – обладнання пандусами 185 житлових будинків, дванадцяти об’єктів соціально-культурного призначення. Було вирішено питання і з ремонтом ліфтів у будинках, де мешкають інваліди з серцево-судинними захворюваннями і колясочники. Установлено 196 пандусів для з’їзду з тротуарів на проїзну частину... Крім того, торік понад 500 інвалідів змогли підлікуватися і відпочити в санаторіях. За словами Світлани Пустильникової, і допомога дітям-інвалідам, багато з них безкоштовно оздоровлюються, на пільгових умовах навчаються в школах мистецтв, групах естетичного виховання, теж надається постійно
Однак чи так все добре в розв’язанні проблем інвалідів, як розповідає начальник управління? Сумніву в цьому, як і претензії до недостатньо, на їхню думку, комплексному підході до реалізації програми, не пропрацьованості механізмів вирішення питань, що виникають постійно, висловили багато депутатів і члени виконкому.
Зокрема, Олександр Прокопенко вважає, що недостатня увага приділяється розв’язанню проблем зайнятості, створенню нових робочих місць для людей з обмеженими можливостями. З цим погодився Едуард Гурвіц, упевнений у тому, що надання можливості інвалідам самостійно заробляти гроші, а не розраховувати тільки на невеликі допомоги, дасть можливість їм почуватися повноцінними членами суспільства. Кількість спеціально обладнаних пішохідних переходів і звукових світлофорів (для невидючих) у місті явно недостатня, – вважає Георгій Селянін.
Дуже непривабливу картину доступу інвалідів до багатьох установ змалював голова постійної депутатської комісії із соціальної політики і праці Сергій Черненко. Абонентські пункти тепломереж, приймальні Пенсійного фонду, податкові адміністрації нерідко розташовані в будинках, де немає пандусів, на вході – «вертушки».
Безвідповідально, з погляду депутата, ставляться в місті і до облаштованості доріг у тих місцях, де живуть і навчаються інваліди. Простий приклад – вулиця Ядова, де по сусідству з будинком для слабкочуючих немає пішохідної зони, і люди можуть йти тільки по проїжджій частині. Сигналів автомобілів вони не чують, у результаті – часті ДТП. Перешкоди у вигляді вибоїн і калюж доводиться переборювати невидючим, що прямують до виробничого комбінату УТОСа. У Київському районі сліпі діти йдуть до школи по проїжджій частині, тому що на тротуарі привільно розташувалася стоянка автомобілів.
«Є декларації – немає ресурсів», – охарактеризував ситуацію депутат. А як ілюстрацію ставлення до розв’язання проблем інвалідів навів простий приклад: керівник одного з автопідприємств на зустрічі з невидючими сказав, відповідаючи на їхні претензії: то ви прочитайте номер нашого телефону в автобусі і зателефонуйте. Він не помітив, що вів бесіду зі СЛІПИМИ людьми... «Сьогодні це не програма, а всього лише концепція», – підбив підсумок свого виступу депутат...
– Як завжди, ґрунтовно підготувався до обговорення член виконкому, професор Микола Андрієнко. Він роздав членам виконкому, продемонстрував журналістам фотографії того, що в нас називається «пандусами».
– Реально по них не тільки інвалідній, але і дитячій колясці проїхати не можна, – констатував М. Андрієнко. – Якщо ж на вході в під’їзд нормальний пандус, то як піднятися по сходинках, що ведуть до ліфта, як в’їхати в ліфтівську кабіну, що нерідко вужча, ніж інвалідна коляска, – 73 см замість 80? Але ж в Одесі кожен двадцятий мешканець – інвалід. Дивна, погодьтеся, турбота про здоров’я земляків...
Микола Андрієнко навів такі дані – при нахилі пандуса понад 8% без супроводу інвалідна коляска нагору не підніметься. А в нашому місті нахил на пандусах понад 30% – коляски ковзають, падають, перевертаються, і інваліди, звичайно ж, одержують травми. Ілюстрацією цьому послужив відеосюжет, підготовлений однієї з одеських телекомпаній і продемонстрований у залі: Юнак-інвалід на колясці відвідує присутні місця і намагається потрапити в будинок. Спостерігати за перипетіями молодої людини було не тільки боляче, але і страшно. Після цього твердженням чиновників про те, що жоден будинок не здається без пандуса (нахил, під яким вони побудовані, не називався), не дуже вірилося. Та й зразкових аптек зі спеціальними дзвониками, відкіля вийде провізор і зможе обслугувати інваліда, у нас поки що небагато...
Обслуговування ж у відділенні Пенсійного фонду з винесенням столу для прийому на вулиці в літню пору і виділенням окремого приміщення на першому поверсі з цією ж метою узимку, як запропонував один із членів виконкому – звичайно, значно б полегшило становище. Але наскільки вдасться втілити це в життя – час покаже.
Про відкриті люки – страшну небезпеку для дідей-інвалідів, хворих на аутизмом, повідав депутат Олексій Музальов.
– Вони не відчувають небезпеку, – з гіркотою говорив депутат, – притому що поза залежністю від віку.
У результаті – страшні, часом смертельні травми. Розв’язати ж проблему цілком можливо, замінивши привабливі для злодіїв- «металістів» залізні кришки люків на залізобетонні. Було б бажання... Утім, напевно, потрібно не тільки бажання, але і готовність подивитися на те, що відбувається, очами інваліда: додумався ж хтось у центрі міста розставити зручні урни для сміття прямо на перехрестях – так що неможливо проїхати інвалідним візками...
– Треба приділяти більше уваги інвалідам. Їхнє життя досить важке, – сказав, підбиваючи підсумки обговорення Едуард Гурвіц.
І його думка: програму доопрацювати разом з депутатським корпусом, представниками управлінь і відділів мерії, громадських організацій. Куратором призначити Анатолія Ворохаєва. З врахуванням усіх необхідних додаткових заходів запланувати реалізацію програми на термін до 2015 року.
Відповідно, після доопрацювання програми знову буде винесено на розгляд виконкому, а потім сесії.
