21 лютого відзначався Міжнародний день рідної мови, а декількома днями пізніше в Рені відбувся третій районний фестиваль гагаузької культури «BUCAK ILDIZI» («Зірки Буджаку»).
Свято відкрили керівники Ренійського району (які не лише є представниками гагаузької національності, але й уродженцями одного села – Котловини) – голова районної ради В.В. Чумаченко та голова райдержадміністрації А.М. Булгаров.
За задумом організаторів невід’ємною частиною фестивалю стали екскурси в історію гагаузького народу у цілому та конкретних населених пунктів зокрема. Цього разу свято розпочалося із легенди про Котловину – як і коли з’явилося це єдине у Ренійському районі гагаузьке село. Віртуозна гра самодіяльних акторів перенесла учасників та гостей фестивалю на початок XIX століття, у ті роки, коли зароджувалося гагаузьке поселення біля мальовничого узбережжя Ялпугу.
Хто такі гагаузи? Як вони опинилися в Бессарабії? Так, професор Манов вважає, що гагаузи одержали свою назву від хана Огуза, який мав 24 сини, що після смерті батька поділили між собою його державу. З його народу вийшло 24 роди: уз-беки, уз-орти, гузи, огузи, сур-узи, гози, сур-огузи, кум-узи, гага-узи та інші. Починаючи з 1036 року, тюрко-огузи, гагаузи, печеніги, кумани та турки-сельджуки мешкали Добруджі, в колишній Старій Скіфії, де 130 років існувала гагаузька держава. Після зіткнення у 1224 році із татаро-монголами, гагаузи великою групою оселилися на правому березі Дунаю й на західному узбережжі Чорного моря. Наприкінці XIV сторіччя на Балканах посилилося османське панування. У пошуках кращого життя самотні сміливці таємно залишали батьківщину. Найбезпечнішим місцем для гагаузів-мігрантів стало Дністровсько-Прутське межиріччя. На масове ж переселення гагаузів на російські землі вплинули російсько-турецькі війни XVIII століття. Бессарабська губернія Російської імперії стала для гагаузів пристанню, де вони знайшли Вітчизну. Тут потомствені хлібороби одержали пільги. Завдяки працьовитості переселенців, у Буджацькому степу почали розвиватися рільництво, тваринництво, садівництво та виноградарство.
Ну а тепер – про артистів, без внеску яких не вийшло б тієї святкової феєрії на сцені, свідками якої стали гості фестивалю. Запальні гагаузькі танці, серед них і знамениту «Кадинжу», чудово виконали молодша та старша групи хореографічного ансамблю «Севда гюлю» Котловинського будинку культури. Шквал оплесків зірвали директор БК Галина Булгар та котловинська «Ротару» Софія Богданова-Цонкова. Чудовим був виступ фермера, ветерана Афганістану Івана Кобзаренка, який, акомпануючи собі на гармоні, співає пісні рідною мовою. Не можна не відзначити, що великий внесок у розвиток національної самодіяльної творчості у рідному селі вносять колишній худрук Котловинського БК Марія Хаджиогло та нинішній – Ніна Дейнека.
Гадаємо, у майбутньому фестиваль гагаузької культури має всі шанси вийти за рамки районного й стати міжнародним. Ось і цього разу його гостями були самодіяльні артисти із села Виноградівка Болградського району (Ілля Малакчи) і з Гагаузької Автономії у Республіці Молдова (ансамбль «Гюней», м. Вулканешти).
Не можна не відзначити, що за минулі десять-п’ятнадцять років гагаузи зробили великий ривок у розвитку національної самосвідомості, активно відроджують свої культуру, мову та звичаї. Створено Одеське обласне гагаузьке національно-культурне товариство «Birlik» («Єдність») і аналогічні громадські організації у Києві та Харкові, зроблено зусилля до створення Всеукраїнського гагаузького товариства. Про значимість відродження культури народів, які мешкають в Україні, говорили у своїх вітаннях заступник голови Ренійської райдержадміністрації Іван Стадніков, якого цілком справедливо називають ідейним натхненником фестивалю, а також гості – заступник голови Болградської райдержадміністрації Іван Акдерлі, голова молдавського районного національно-культурного товариства «Ізвор» Олег Бурля, голова болгарського районного національно-культурного товариства «Отечество» Катерина Чебан.
Третій фестиваль завершено. То ж хай живе фестиваль четвертий! Який, як було оголошено, відбудеться наступного року у селі Котловина.
