26 квітня ц.р. у «Одеських вістях» було опубліковано матеріал «А що ж у профкомі?». У ньому розповідалося про учасницю Великої Вітчизняної війни Надію Іустинівну Сіренко, яка після визволення Одеси від фашистських загарбників відбудовувала швейну фабрику імені Воровського і пропрацювала на ній до 1971 р. Напередодні свого 90-річчя вона, колишня найкраща прасувальниця фабрики, сподівалася, що її згадають, як ветерана, скажуть добре слово. Але у відділі кадрів і у профкомі підприємства, яке стало спадкоємцем швейної фабрики ім. Воровського, куди звернулася сусідка Сіренко педагог Тамара Алфьорова, не вважали за потрібне проявити турботу про ветерана праці. Посилаючись на те, що, мовляв, немає підтверджувальних документів. А от у раді ветеранів Приморського району м. Одеси, довідавшись з газети про таку бездушність, не залишилися байдужими до заслуженої людини. Голова райради генерал-майор запасу Олег Іванович Бажора підняв на ноги активістів. Він звернувся з листом до голови райадміністрації Миколи Миколайовича Тельвака з приводу 90-річного ювілею Сіренко.
Для Надії Іустинівни, яка перебувала на постільному режимі, було приємною несподіванкою поява незнайомих їй людей з квітами. Вони вручили вітання, подарунок, від щирого серця сказали багато добрих слів, які глибоко схвилювали ювілярку. Ці щирі поздоровлення стали для неї найкращими ліками.
Нам залишається від імені редакції подякувати Олегові Івановичу Бажорі, Миколі Миколайовичу Тельваку та їхнім колегам за оперативне реагування на виступ газети. Такий приклад гідний наслідування.
