Про цього чоловіка чув давно. Про нього з повагою відгукуються і керівництво Біляївського району, і його колеги – сільські голови. І, нарешті, трапилася можливість з ним зустрітися, причому на його робочому місці.
Яськівська сільрада – приміщення досить примітне. Упала в очі і велика кількість легкових автомобілів біля її під’їзду. Напевно, подумалося, сьогодні у сільського голови Анатолія Гритенка прийомний день, ось і прибуло багато людей. Але то був звичайний робочий день…
Несподіваний початок розмови
Доки чекали своєї черги (попередньої домовленості про зустріч не було і не хотілося ображати тих, хто прийшов сюди раніше) став мимоволі вивчати цю тісну кімнатку і одразу звернув увагу на підшивки газет. Їх було декілька, і серед них – наші “Одеські вісті”.
Це, звичайно, потішило, вселяло надію повести розмову про деякі публікації “Одеських вістей”, їх оцінки на місцях. В очікуванні став складати план нашої майбутньої розмови…
Але розпочалася вона зовсім по-іншому. Не встиг відрекомендуватися, як сільський голова відразу пішов у наступ:
– Читаємо, читаємо вашу газету, і про себе непохвальні рядки.
– Мова йшла про статтю “Таємниці піщаних кар’єрів” та інші матеріали по Біляївському району.
– Критикуєте нас правильно, – далі провадив Анатолій Анатолійович, – але ж у цій ситуації не все залежить від сільських керівників. Візьмемо ті ж піщані кар’єри. Дозвіл на виділення земельної ділянки спочатку дає виконком сільради, але з приписом, що у подальшому будуть вирішені всі питання на право використання піску або жорстви, за дотриманням екологічних вимог і т. д. Але люди є люди. І деякі, отримавши перший дозвіл, зовсім не турбуються про інших і розпочинають добування того ж піску. Потім на нас сипляться всі шишки.
Якби законодавство передбачило такий варіант, коли свій дозвіл і печатку на документі сільська рада ставить останньою у цьому довгому ланцюжку процедур, тоді інша справа. Нині ситуація нас навчила бути більш скрупульозними у цьому питанні. Особливо після обговорення статті на районній нараді…
Про результат тих обговорень довелося несподівано почути в іншому місці, на обласній нараді щодо будівництва нових автомагістралей. Тоді начальник Служби автомобільних доріг в Одеській області Михайло Григоров поскаржився на те, що у Біляївському районі не підпускають, як раніше, до кар’єрів для вивезення необхідного шляховикам піску і жорстви. Залякали, мовляв, їх так, що і розмовляти з нами не хочуть.
Роз’яснення голови облради Миколи Скорика прозвучало так: “А ви все оформляйте згідно з вимогами закону, і тоді жодних проблем не буде”. Ось так відгукнулося наше газетне слово: допомогло сільським головам відстояти свої права і повноваження перед тими, хто, прикриваючись державним замовленням на будівництво автобану Київ – Одеса, не особливо церемонився з сільськими радами.
Очима не туриста, а постійного мешканця
Потім розмова перейшла до місцевих проблем, до їх вирішення, не завжди успішного, на що є десятки причин.
– Одні дивляться на наше село очима туристів, – далі провадить розмову сільський голова, – мовляв, чудова природа, поряд ріка Турунчук, приток Дністра, риболовля і повноцінний відпочинок. Але є інша сторона цієї медалі. Вона для нас – головна. Ми виходимо з того, що у селі мешкає понад тисячу людей, і вони повинні бути забезпечені всім необхідним, особливо літні люди і діти. А у бюджеті всього один мільйон вісімсот тисяч. На що їх, у першу чергу, витрачати?
Скажемо відверто, що сільський голова, так би мовити, трохи прибіднюється. Справді, і Яськи не обминули всім знайомі сільські біди, пов’язані з невдалою аграрною реформою і слабко розвиненою інфраструктурою, що не дає можливості використати десятки робочих рук. Але селу є чим пишатися і послугувати для багатьох інших хорошим прикладом, Скажімо, за будь-якої фінансової ситуації тут успішно функціонують дві школи, дільнична лікарня, дитячий садок, Будинок культури, історичний музей, дві бібліотеки та інші об’єкти соціального призначення.
Про спортивні споруди взагалі особлива розмова. Сільський голова любить спорт, про що місцева молодь добре знає, і це знайшло відображення у багатьох сьогоднішніх справах. У селі є 4 гандбольні поля, 3 волейбольні майданчики, 2 – баскетбольні, дві спортивні зали, футбольне поле і ще три гімнастичні майданчики. Можливо, щось і пропустили, але знаємо, що повинні були з’явитися і інші спортивні об’єкти, а всі старі належно упорядковані перед літнім сезоном. А десятки кубків, грамот, що прикрашають кабінет сільського голови, наочно засвідчують про спортивні досягнення.
У селі щорічно святкують 40 – 50 весіль. Населення Ясьок, всупереч всім скептикам, постійно зростає і молодіє.
– Останнім часом, – не без гордості каже Анатолій Гритенко, – до нас почали проситися на постійне місце проживання і молоді люди з інших районів і навіть областей. Ми з увагою ставимося до їхніх заяв, і якщо це справді не літуни, а роботящі люди з серйозними намірами, то ухвалюємо рішення про виділення їм ділянки землі 20 соток і допомагаємо навіть спорудити житло. У такій ситуації деякі родини, які виїхали раніше до Одеси, почали повертатися додому. Житло там дуже дороге, а заробити хороші гроші можна і в селі.
До нас прийшли тимурівці…
Про літніх людей у селі – турбота особлива. Справа не тільки у тому, щоб вони своєчасно отримали пенсію. У більшості стареньких її, на жаль, не вистачає навіть на найбільш необхідне. Тому частина витрат сільська рада бере на себе. Скажімо, всі інваліди війни і учасники бойових дій отримали паливо за пільговими цінами. Матеріальна допомога за минулий рік малозабезпеченим прошаркам населення становить 30 тисяч гривень.
Але особливо літні люди вдячні хлопчикам та дівчаткам із двох тимурівських загонів. Так, у селі і сьогодні є такі два об’єднання учнів. У цьому є заслуга і сільського голови, який у молодості був секретарем Біляївського райкому комсомолу, і з того часу не втрачає зв’язок з молоддю і намагається зберегти всі ті добрі традиції, що приносили користь і у вихованні дітей, і у вирішенні не менш важливих соціальних проблем. Додамо до цього, що в Яськах не знають, що таке безпритульні діти.
Ось вам і взаємозв’язок поколінь: старенькі турбуються про дітей, а діти, які підросли, об’єднуючись у тимурівські загони, допомагають ветеранам долати тягар старості.
Буде і перше місце
Як відомо, у нашій області щорічно відбувається конкурс на найкращий санітарний стан і благоустрій сіл. Мешканці Ясьок вже відчули радість здобуття призового місця. Звикли дбати про чистоту і порядок на вулицях, у дворах не тільки до свят та напередодні підбиття підсумків чергових оглядів.
У селі створено загін з 22 осіб, який слідкує за чистотою вулиць і дворів і на тракторі щоденно вивозить сміття на спеціально виділене звалище. Воно займає 6 гектарів, обваловане, і до нього веде дорога з твердим покриттям.
Питання санітарного стану розглядаються практично на кожному засіданні виконкому. А доповідають з цього питання керівники вуличних комітетів. Їх очолюють найавторитетніші у селі люди, такі як В.Ю. Татарчук, Б.А. Сухой, А.Г. Пукліч та інші.
– І все ж говорити, що усі пройнялися турботою про чистоту і порядок, – далі веде мову Анатолій Гритенко, – отже, погрішити проти істини. Недбайливих людей і в нашому селі вистачає. Але і охочих втрапити під вогонь критики або отримати офіційне нагадування про необхідність навести порядок у дворі і на вулиці, та ще з рук тих же дітей із товариства “Лелека”, сьогодні мало кому хочеться.
А рік тому виконком вийшов з пропозицією на сільському зібранні про те, щоб кожен мешканець допенсійного віку відпрацював по 10 годин на благоустрій села. Пропозиція була прийнята. Нині підсумки такої роботи підбиваються до 14 жовтня, коли щорічно відзначається День села.
І у нас буде газ!
За будь-якої ситуації головною проблемою для місцевих мешканців залишається забезпечення села газом.
– Це ж нікуди не годиться, – обурюється Анатолій Анатолійович, – що наші три села на трасі Яськи, Троїцьке і Градениці, де мешкає понад 20 тисяч чоловік, які забезпечують обласний центр та інші міста м’ясом, молоком, овочами, до цього часу не мають “блакитного палива”.
Втім, обставини не такі вже й сумні. Скажемо відразу, що газопровід будується, у чому впевнюєшся на власні очі, під’їхавши до села. Про це потурбувалася і облрада, і закріплений за районом “свій” депутат С.О. Белюк, і навіть представники з Кабінету Міністрів і Верховної Ради, до яких, до речі, сільський голова приїжджав багато разів.
Отож газ в Яськи прийшов. А чи буде продовження труби високого тиску далі, говорити важко. А про сусідів А. А. Гритенко турбується не випадково. Адже він ще очолює Асоціацію сільських голів Біляївського району, і їхні інтереси йому не байдужі.
Коли багато помічників
Сільський голова, якого обирають вже четверте скликання підряд, людей у селі знає відмінно, і команду собі підбирав і бойову, і роботящу. Та й виборці, в основному, також не помилилися у своєму виборі. Депутатський корпус складається з 27 депутатів, які об’єднані у 5 постійних комісій. Ними керують найбільш підготовлені професійні люди. Це, перш за все, І. А. Шумейко, який очолює постійну комісію з земельних питань і М. І. Болсуновський – голова комісії з питань законності і захисту прав громадян.
У минулому році виконком розглянув майже 40 основних питань, які стосуються всіх сторін життя села.
Звіт сільської ради за минулий рік був досить змістовним. Читаєш його і наочно переконуєшся: сьогодні, всупереч всім негараздам, ця сільська рада живе повнокровним життям. Їй ще б хоч трохи фінансової допомоги, про яку часто говорять з найвищих трибун.
– Потрібно реформування місцевого самоврядування доводити до кінця, – завершує розмову Анатолій Гритенко. – Тоді ми б мали не тільки повноваження і обов’язки, але й фінансові можливості для їх реалізації. Я був учасником республіканської наради з цього питання. Всі мої колеги – за таку реформу, за її прописку у Конституції України.
І ще один штрих до характеристики сільського голови. Свій річний звіт він закінчив не трафаретною фразою про готовність виконувати і перевиконувати довірені завдання, покращувати і зміцнювати відповідні напрями своєї роботи. У нього записано: “Нам у цьому селі жити”. І, гадаю, цим все сказано, визначено на багато років.
