>Доля Музи Василівни Островської склалася так, що на схилі літ вона залишилася наодинці з хворобами й злиднями. І якби не турбота, якою її оточили патронажні сестри із товариства Червоного Хреста Малиновського району обласного центру, їй би просто не вижити. Саме вони, очолювані головою районної організації Червоного Хреста Надією Олександрівною Корчевською, взяли її під свою опіку. Тепер самотня жінка, яка втратила зір, закінчує кожний прожитий день і зустрічає новий із упевненістю в тому, що в неї буде безкоштовний свіжий хліб на столі, а головне – медикаменти. Вся надія на Червоний Хрест і в самотньої тяжко хворої Ольги Дмитрівни Бухаревої, яку найчастіше опікує патронажна сестра Лариса Генріхівна Курська. Вона і їжу приготує, і в квартирі лад дасть, і перев'язку зробить...
Надія Олександрівна Корчевська сказала мені багато добрих слів про своїх колег, які, по суті, за копійки, що не завжди вчасно одержують, поспішають до тих, хто потребує їхньої допомоги, підтримують їх і конкретною справою, і лікуючим словом. Знедолені люди стають для них близькими й рідними.
– Звичайно ж, насамперед ми піклуємося про самотніх, немічних старих людей, – говорить Надія Олександрівна. – Підтримуємо, у силу можливостей і дітей. Наприклад, Сєву Йовчева, Владика Гордєєва, яких здолала недуга.
– А які у вас є можливості, виходячи з того, що Червоний Хрест не дотується? – запитав я Корчевську.
– Так, нас ніхто не дотує. У той же час Товариство Червоного Хреста України з дня заснування в травні 1918 р. взяло на себе шляхетну місію утвердження принципів гуманності, захисту життя людини, застереження й полегшення людських страждань.
Виконувати цю місію сьогодні нам допомагають безкорисливі, високоморальні, добросерді люди, імена яких вимовляють із вдячністю наші численні підопічні.
– Кого Ви можете поставити за приклад?
– Я назву прізвища тих, хто постійно відгукується на наші пропозиції щодо підтримки інвалідів, самотніх хворих літнього віку, дітей-сиріт і з малозабезпечених родин. І через газету передаю слова вдячності за турботу від сотень людей, які відчувають її на собі, тим, хто не може пройти байдуже повз чуже горе. Їх заслужили своєю добродійністю Володимир Федорович Шакаль, Олександр Тимофійович Фокін, Сергій Миколайович Гарбуз, В'ячеслав Володимирович Маркін, Юрій Миколайович Голованов, Павло Юхимович Козленко, Олександр Володимирович Хмельницький, Вадим Вікторович Мороховський, Владислав Всеволодович Дябло.
– Надіє Олександрівно, деяких з названих Вами спонсорів я знаю. Цікаво, чому Ви першим назвали Володимира Федоровича Шакаля. Випадково чи зумисне?
Обличчя моєї співрозмовниці освітила радісна посмішка. Вона, помовчавши, сказала:
– Якби в нас було більше таких, воістину державних людей, як він, то стало б менше бідних співгромадян, а вони потребують елементарного.
Мені було приємно почути це тому, що я знав про добрі відгуки про Володимира Федоровича в ту пору, коли він ніс офіцерську службу в п'ятому авіаційному корпусі. Зокрема, від заступника командувача полковника Сергія Петровича Тронька, який мав незаперечний авторитет у товаришів по службі.
Вміння орієнтуватися в найскладніших ситуаціях і приймати правильні рішення, неабиякі організаторські здібності В.Ф. Шакаля проявилися і в цивільному житті. У 2002 році він став директором у ту пору збиткового, нерентабельного підприємства – міні-ринку «СВіД».
Через певний час воно стало загальновизнаним у Малиновському районі обладнаним, затишним торговельним центром. Посилився контроль за якістю реалізованої продукції, була ліквідована стихійна торгівля з землі. Прогнозовані надходження в бюджет міста стали реальністю. Підприємство «Ринок», «СВіД, МПП СВіД-1» стало рентабельним. Одним з напрямів використання прибутку стала благодійність. Тому переконливе підтвердження – безліч грамот і вдячних листів, які зберігаються в робочому кабінеті Володимира Федоровича. Серед них і вручені йому від імені Малиновської районної організації Товариства Червоного Хреста.
На прощання Н.О. Корчевська поскаржилася на те, що таких високопорядних і гідних людей, як В.Ф. Шакаль і як інші, названі нею, ще мало. На жаль, багато забезпечених наших земляків не співчувають горю нужденних у їх допомозі, забувають про те, що скупість шляхетна тільки у витраті часу, що вона сушить душу, а жадібність – корінь усього зла. А ще моя співрозмовниця залишила на пам'ять аркуш паперу, на якому записані мудрі висловлювання і поради незабутньої Матері Терези. Вона, саме втілення обожненої гуманності найвищої проби, заповіла нам, багатим і бідним, такі слова: «Віддай світу все найкраще, що маєш, і ти одержиш сильний удар. І все-таки віддай світу все найкраще, що в тебе є!»
