ХТО СПРАВИТЬ ВЕТЕРАНОВІ ЧОБОТИ?
Клавдія Матвіївна Шикіна прийшла до редакції за годину до початку робочого дня. До постійної зайнятості їй не звикати. Віддавши 37 років життя державній службі, вона вміє багато й результативно працювати, безпомилково визначаючи ті напрями, на яких необхідне першочергове втручання.
У 2000 році Клавдія Шикіна стала організатором жіночого руху в Суворовському районі. На районній жіночій конференції було створено раду, до якої увійшли 17 чоловік. Зараз в організації понад три тисячі осіб. До неї вступають цілими трудовими колективами: лікарнями, школами. Притому членські внески тут не платять. Ще одна особливість цієї організації – сюди по допомогу нерідко звертаються чоловіки. Нещодавно, наприклад, допомогли забезпечити взуттям літнього учасника війни. Дідусь взимку ходив у босоніжках. Депутати допомогти своєму виборцеві не змогли. А члени організації знайшли можливість справити дідусеві обновки – добротні чоботи й туфлі.
– Мої колеги – небайдужі жінки, щиро зацікавлені у розв’язанні проблем, з якими зіткнулися під час перебудови і в післяперебудовчий період наші співгромадяни, – розповідає Клавдія Шикіна. – Серед основних – жіноче безробіття й тісно пов'язана з ним проблема виховання дітей.
Коли ми побачили скільки бомжуючих голодних, брудних дітей на ринку Північний, то почали активно займатися ними.
Активістки жіночого руху почали обходити найлюдніші місця -магазини, поліклініки, супермаркети. Вони розмовляли з персоналом, розклеювали листівки із проханням допомогти дітям.
Жителі Суворовського району на заклик жіночої організації відгукнулися одразу ж. Жінки приносили речі, з яких виросли їхні діти, взуття. Вже через кілька днів Клавдія Шикіна та її колеги одягали бездомних дітей на ринку Північний.
Потім розпочалася безстрокова акція допомоги маленьким мешканцям приймальника-розподільника, який функціонував тоді в районі заводу «Центролит».
– Там постійно перебувало 130 – 150 дітей, – згадує Клавдія Матвіївна. – Ми щомісяця їздили туди, відвозили не лише подаровані добрими людьми речі, книжки, але й продукти. Притому не кілограмами, а мішками.
Член ради жіночої організації Людмила Фаріна не розуміла, як можна брати участь в акції, не подарувавши приймальнику-розподільнику кілька мішків продуктів – цукру, гречки й рису. Людмилу Юріївну, керівницю приватного підприємства «ФАРТЕКС» багато залишених дітей щиро вважали своєю турботливою родичкою.
Коли зайшлося про розформування приймальника-розподільника, члени ради жіночої організації Суворовського району були категорично проти. Вони чудово розуміли, до яких результатів призведе таке рішення.
– Незабаром бездомних дітей у районі стало значно більше, – згадує Клавдія Матвіївна. – Адже в приймальнику-розподільнику перебували діти не лише із Суворовського району, міста Одеси, але й по суті справи з усієї області, яких підбирали на вулицях, вокзалах, у підземних переходах. Діти-бомжі з різних причин не хочуть перебувати в двох дитячих притулках, що існують в місті. Мені доводилося розмовляти з маленькими безпритульниками, які знають всіх директорів та вихователів притулків, котрі часто змінюються, і регулярно звідтіля тікають.
Сьогоднішні безпритульники вимагають іншої форми проживання і в притулках, й у приймальниках-розподільниках, іншого поводження.
Але, як кажуть, трапилося те, що трапилося. А результат у наявності. Нещодавно відбувся марафон, метою якого було зібрати гроші, щоб відновити й відремонтувати колишній приймальник-розподільник біля «Центролиту». Цю проблему потрібно вирішувати обов'язково.
– Але потрібно не лише організовувати притулки, – вважає Клавдія Шикіна. – Справа в тому, що сьогодні безповоротно втрачено повагу до сімейних цінностей, змінилося ставлення і дітей до батьків, і батьків до дітей.
Є таке поняття – соціальні сироти. Це діти, вихованням яких батьки не займаються. Мати захопилася бізнесом, торгує на 7-му кілометрі з ранку до ночі. Батьків частіше за все немає, й діти надані самі собі. У такій ситуації доводиться дуже багато індивідуально працювати в сім’ях, велику увагу приділяючи дітям, які перебувають під наглядом бабусь.
Клавдія Матвіївна відзначає цікаву закономірність:
– У молодих жінок (до 40 років) у звичку ввійшло залишати дітей на піклування бабусь. Дуже літні й нездорові бабусі, які прожили нелегке життя, просто не можуть у повному обсязі займатися неслухняними підлітками – дай Боже одягти, взути й нагодувати. Спроби ж самотніх матерів знайти дитині батька часом закінчуються просто жахливо. Приклад тому – нещодавня НП у Суворовському районі. Молода жінка, мати двох неповнолітніх дітей, привела до будинку працівника 7-го кілометру мешканця Рівненської області. Його конфлікт із пасинком закінчився звірячим побиттям підлітка, після якого хлопчик місяць перебував у лікарні з важкими травмами. Втрутилася жіноча організація – і горе-матір позбавили батьківських прав стосовно цієї дитини
– У результаті зараз в квартирі мешкають хлопчик із бабусею, яка встала на захист онука, мати зі співмешканцем та її неповнолітня донька. Притому, коли бабуся робить зауваження цивільному чоловіку доньки, молода жінка одразу ж пропонує їй залишити квартиру, яку, до речі, одержала бабуся на всю сім’ю, – обурюється К.М. Шикіна. – Звичайно, ми не могли залишитися байдужими. Після наших звертань до міліції, опікунської ради у цьому будинку стало трохи спокійніше...
Дітей із таких сімей, які перебувають під опікою, тримаємо під постійним контролем. Для них – і благодійна акція «Здрастуй, школо!», де їх забезпечують усім необхідним для відвідування навчальних закладів. Традиційна у нас в жовтні й благодійна акція «Милосердя», під час якої ми намагаємося підтримати самотніх стареньких, нерідко немічних.
Ще один напрям діяльності жіночої організації Суворовського району – боротьба за дотримання прав працюючих жінок. Але що виходить? Промислових підприємств зараз дуже мало, на переробних місць для усіх не вистачає, тому основна сфера зайнятості жінок – торгівля. А не секрет, що в ній працюють нерідко без оформлення, записів у трудових книжках. Відповідно, відпустка, оплата лікарняних, та часом і можливість відпочити у вихідні виключаються.
– Це – дуже серйозна проблема, яку ми обговорювали під час спільних «круглих столів» із керівниками профспілок та інших жіночих організацій, – розповідає Клавдія Шикіна. – З тим, що права жінки, дані їй Конституцією, мають виконуватися, згодні усі. Залишилося зовсім трохи: впровадити цю згоду зі сфери теоретичної до практичної. Ми дуже активно проговорюємо дану проблему під час засідань координаційної ради при міському голові, пропонуємо свої шляхи її вирішення. Гадаю, що нам усе вдасться.
