ЯК НА ДРІЖДЖАХ
З 20 червня так званий соціальний хліб в Ізмаїлі повернувся в попередні цінові рамки. Такий результат робочої поїздки до столиці українського Придунав'я голови Одеської облдержадміністрації Івана Плачкова. Суботнього дня 16 червня він приїхав до прикордонного портового міста з великою групою управлінців, відповідальних чи не за всі напрями економічного й соціального розвитку області. У сесійній залі міськради відбулася велика розмова з керівництвом і активом міста та району. Питанням № 1 був хліб – той, що в полі, і що в магазині. Губернатор здивувався тому, що в залі були відсутні основні ізмаїльські виробники хлібобулочних виробів (їх у місті десяток) і міжрайонний прокурор. Останнього знайшли, а позицію провідних пекарів Плачков назвав неповагою до городян і до влади.
Проте з присутніми відбулася конструктивна розмова. Губернатор назвав стрибок цін на головний продукт харчування "зумисним, цинічним використанням ситуації". Голова Ізмаїльської райдержадміністрації Сергій Ніколаєв із самого початку говорив: ні в Одеській області, ні в Ізмаїльському районі об'єктивних причин для подорожчання хліба немає. Про це заявляли перші особи уряду. І все ж таки вже 5 червня в одного тільки виробника (беремо довільно, просто першого в списку) кілограм хліба з борошна вищого гатунку, що 1 червня коштував 2,33 грн, піднявся в ціні до 3,25; з борошна першого гатунку подорожчав з 2,33 до 3,15 грн; із суміші пшеничного й житнього борошна – з 2,16 до 2,75 грн. Відчутно! Причому діяли пекарі синхронно.
Тільки КП "Ізмаїл-Хліб", створено саме для таких випадків стараннями попереднього міського голови Ізмаїла, не змінювало ціну на свою продукцію, а навіть, за розпорядженням міського голови, майже вдвічі наростило її випуск на час цінової кризи. Однак у загальній масі "хлібного" виробництва міста комунальне підприємство, працюючи в звичайному режимі, має всього 5-відсоткову частку, і при цьому забезпечує хлібом лікувальні й дитячі заклади Ізмаїла, міський спортивно-оздоровчий табір. Усіх пенсіонерів – а їх у місті понад 20 тисяч – не забезпечить. Однак стримуючий, стабілізуючий вплив на цінову ситуацію в місті, очевидно, все ж таки робить.
КРУТИЙ ЗАМІС
На підтримку "Ізмаїл-Хліба" в цій ситуації виконком Ізмаїльської міськради вирішив виділити 100 тисяч гривень. Міський голова Георгій Дубенко переконав ізмаїльських хлібопекарів тимчасово, на два тижні, поки не буде вирішено питання з зерном з Держрезерву, знизити рентабельність виробництва найбільшходового формового хліба з борошна вищого гатунку з 5 до 2 відсотків. Вже наступного дня приватні підприємці Соколова і Руда знизили ціну своєї "цеглинки" копійок на 10. До них долучилися ТОВ "Бархан" і "Астра", приватні підприємства "Альфа-Текнор" і "Хлібний лідер", підприємці Іванов і Петков...
Вплинуло і публічне звертання Георгія Дубенка від імені соціально незахищених прошарків населення до підприємців із проханням про 5-відсоткову торговельну націнку (замість максимально допустимих сьогодні 10 відсотків) на найбільшходовий хліб.
Ці заходи дали зниження ціни до 10%. Одночасно Ізмаїл направив заявку на 700 тонн борошна з Держрезерву. Завдання полягало в тому, щоб до його прибуття (у Києві питання вже вирішено, і місцеві пекарі домовляються про постачання борошна в Ізмаїл) утримати ціни на прийнятному рівні.
Але найдійовішим виявився метод Плачкова. Для порядку він, звичайно, покартав ізмаїльських пекарів. Тим, зокрема, довелося пояснювати, де вони умудряються купувати житнє борошно по 1,6 гривні, у той час як інші на Одещині купують його дешевше. Чому тоді не по 1,9, щоб підняти ціну ще вище, "підколов" губернатор, та взяв і розпорядився з наступного дня повернути ціну "соціального" хліба на травневий рівень. У противному разі в місто буде завезений більш дешевий хліб з Одеси, заявив голова облдержадміністрації.
Неринково? Несучасно? Недемократично? Але коли на зустрічі, що відбулася того ж дня з мешканцями Ізмаїла, Георгій Дубенко повідомив їм про дії губернатора, зал вибухнув оплесками.
Сьогодні в Ізмаїлі попередні ціни на хліб, і щось не чути, щоб хтось із хлібників розорився й кинувся в чан з тістом.
РИНКОВІ ВИ НАШІ
Губернатор вчинив не тільки ефективно, але і принципово правильно. Затуркані демократичною риторикою, ми забули про таку просту річ, як справедливість – соціальна й людська. Заодно відбило й елементарну логіку. А Плачков, між іншим, нагадав про особливий характер нашої приватизації, коли нинішні власники не створили свій капітал з нуля, а просто одержали ("забрали в держави") те, що тепер складає їхній бізнес або його основу. Виходить, потрібно по-державному підходити хоча б до такого делікатного предмету як хліб.
Справді, такого роду струси – на жаль, регулярні в умовах нерегульованої економіки – змушують пильніше й критичніше подивитися на наш бізнес. Особливо на той, що робиться на життєво важливих, стратегічних предметах. Чомусь пекарі вирішили, що ризик, споконвічно властивий будь-якому бізнесу, їх не стосується. І всі покірно танцюють від хлібної пічки: що завгодно, тільки не збитки (або “недоприбуток”) виробників. Начебто це вони, а не хліб, – святе.
Місцеві депутати з дрібних підприємців, не забуваючи повторювати про народ, захищати кинулися саме бізнес. Наказові методи, викручування рук, силовий варіант! – заголосили вони, коли міський голова запропонував пекарям піти на тимчасові цінові поступки і знайшов в них розуміння. Демпінгом можна зупинити інші пекарні, непокоївся один з народних заступників у зв'язку з фінансовою допомогою КП "Ізмаїл-Хліб".
Нам, виборцям, треба брати це все до уваги і розумнішати хоча б таким чином. Помітно ж: бізнесмен при владі – бізнесмен у квадраті. А то й у кубі, якщо він одночасно депутат і заступник мера (в Ізмаїлі є і таке).
Але ж таким чином підриваються основи і самого бізнесу. До того часу підприємець не навчиться відповідально й розумно господарювати, доки в нього є можливість перекласти свої збитки на споживача. Так суспільство, не забезпечуючи соціального захисту громадянам, губить не тільки їх, але і національне підприємництво.
КОМІСІЯ ДОБРИХ ПОСЛУГ
В Ізмаїлі до цього процесу активно долучилася і влада. Представницька. Потрібно сказати, що в тутешньої ради одна, але палка пристрасть. Її об'єкт – міський голова, а мета, судячи з усього, – імпічмент. Десь люди б'ються над вічними питаннями буття, з'ясовують особисті, ділові, політичні взаємини, і тільки в нас завжди повна ясність: в усьому винен Дубенко. Гине врожай на полях Одещини, соціалісти програли вибори у Франції, чоловік пішов до цієї мимри – знайте: усе він! Ізмаїльські депутати вам це пояснять і доведуть. Тільки тим і займаються все п'яте скликання.
А отут хлібне питання! Гріх не скористатися. Але як перехопити в мера ініціативу? Гроші на підтримку "Ізмаїл-Хліба" виділені, борошно з Держрезерву йде, зростання цін стримано. Залишалося останнє: оголосити дії міського голови політикою викручування рук бізнесу і піддати осуду.
Одна депутатська комісія з контролю за всім і вся (предмет окремої розмови і прокурорського реагування), коли міський голова вже домовився з пекарями, взялася продемонструвати, як це робиться. Запросили підприємців і запропонували послуги за послугу. Мовляв, ви нам знижуєте ціну, а ми вам розв'язуємо проблеми, які ви в звичайному порядку не можете "пробити" у виконавчій владі: тому пільги з орендної плати, цьому – земельку, іншому – дозвіл на реконструкцію магазину... Налітай, братво, користуйся з нагоди, що свої при владі, а народ вигрібає копійки з кишень зимових пальто, щоб купити хліб за новою ціною! І навіть сумніву не виникло: на якій підставі купка громадських активістів, які збилися в депутатську комісію, розпоряджається міським добром? Що за щедрість така, що за панська великодушність за рахунок громади? Слава Богу, виконавча влада не дала нічого нікому подарувати. А замість цього вольовим зусиллям, як і личить владі, повернула ціни в рамки.
Але слуги ізмаїльського народу так просто не здаються. У розпал кризи протягом декількох годин скликаються збори депутатів з перспективою переходу в сесію. Нібито для того, щоб негайно схвалити рішення виконкому про виділення "Ізмаїл-Хлібу" 100 тисяч. Інакше – крах, катастрофа, загибель всього живого. У міського голови інші плани на цей час і інше уявлення про ситуацію. Він на збори не з'являється. Його чергового разу звинувачують у нехтуванні обов'язків і зневазі інтересів виборців. І отут встає депутат-підприємець Віктор Чернокозицький. Для чого, запитує, ми тут зібралися: гроші добути чи мера "макнути"? Якщо рідному місту потрібні гроші – то можу дати, саме лежать на депозиті.
Рада притихла. Товариш не зро-зу-мів. Ситуацію зам'яли, на пропозицію не відгукнулися. Продовжили таврувати.
Воно і зрозуміло. Раз хліб – це політика, так на чому її ще і робити. Тільки от криза минула. Тепер доведеться чекати наступної. Або самим влаштувати.
