Давня й загадкова країна пірамід та фараонів – Єгипет – гостинно зустріла мене на своїх гарячих землях
Як туриста, мене вабило оглянути Луксор та Каїр, побувати в Олександрії й привітатися із великим Сфінксом. Однак не менш важливо було прояснити відповіді на запитання, які викликала у мене ця країна.
Наприклад, чому Єгипет, одна із найбідніших арабських країн, територія якої на 95% – пустеля, сьогодні є однією із найвідвідуваніших у світі екзотичних курортів? Чому на голих скелях на узбережжі Червоного моря всього за 30 років виросли міста, не набагато менші за Одесу, у яких рівень життя простих єгиптян змушує наших туристів заздрісно ковтати слинку? Чому за останні роки наші жінки так часто прагнуть до шлюбів із єгипетськими чоловіками?
Величезна махина туристичного бізнесу приносить сьогодні до державної скарбниці «країни фараонів» понад 40% доходу. Окрім того, на цій основі створено десятки тисяч робочих місць для корінного населення, яке після Ізраїльської війни було відкинуте на межу виживання. Усього за 30 років, завдяки сукупним зусиллям народу й правильно обраній стратегії розвитку, країна вийшла із дуже глибокої кризи, що загрожувала невизначеними наслідками.
Повернувшись до України, перші кілька днів мене не полишав похмурий настрій. Чому у нас все не так? Чому населення великої європейської країни із найкращими у світі чорноземами здебільшого живе за межею бідності?
Однак запитання ці швидше риторичні, і кожен із нас зможе знайти на них свої відповіді. Мене ж більше цікавило питання, як живуть у Єгипті наші жінки, які чи то через безвихідь, чи то через романтичність, чи то з інших причин вирішують брати шлюб із нащадками однієї з найдавніших людських цивілізацій.
За даними Асоціації щодо захисту прав російськомовного населення в Єгипті, лише у Шарм-ель-Шейху постійно мешкає близько 4000 громадянок України (цифра за 2006 рік), і число їх зростає пропорційно до туристичного потоку – на 15% за рік. Влада Єгипту хапається за голову: шлюби із іноземками стають все більш престижними серед молодих єгиптян, а їхні співвітчизниці в цей час просиджують у старих дівах.
Щоб якось вплинути на ситуацію, влада країни взяла курс на пропаганду «збереження цілісності суспільства, вікових традицій та підвалин, а також непорушності головного соціального осередку суспільства – сім’ї». Головне завдання кампанії із такою розлогою назвою – покласти край буму змішаних шлюбів у курортних містах Країни фараонів.
Чи дієві моральні настанови єгипетської влади? Можливо, й так, однак наші туристки, які відпочивають у Єгипті, цього не відчувають. Молоді араби, не обтяжені узами шлюбу, продовжують із властивою їм волелюбністю залицятися до європейок, які прибувають до них. Працюючи гідами у готелях, вони із колишньою ретельністю намагаються знайти дружину серед клієнток, більшість із яких – українки.
Навіщо єгиптянинові іноземна дружина? Не секрет, що ісламська наречена коштує нареченому сотні верблюдів або стільки золота, скільки вона важить. Інша справа – українки. Вони приїжджають на спекотний берег – сучасні й розкріпачені. Вони засмагають топлес і приходять на обід у коротких маєчках, які не прикривають пупка, що в Єгипті вважається повною оголеністю. Вони прогулюються по території готелю у стрингах, демонструючи те, що єгиптянин може собі уявити лише у потаємних еротичних фантазіях. Вони погоджуються зайти до єгиптянина на чашку кави, не підозрюючи, що це рівнозначно визнанню у проституції. Вони розважають дискотеку танцем живота, не розуміючи, що в Єгипті пристойна жінка може виконати цей танець лише у закритій спальні й лише перед своїм чоловіком. Вони вірять квітам, словам і легко погоджуються на секс, якщо їм подобається гарячий єгипетський хлопець.
Для останнього одружитися на іноземці – простіше простого. Він укладає з нею не справжній шлюб, а офіційний дозвіл на співмешкання. За єгипетськими порядками – це, швидше, заручини або, грубо кажучи, державний дозвіл спати разом. Але головне – за цим документом у Нього – купа прав, на спільних дітей, наприклад, а в Неї – жодних! Крім того, у будь-який момент він може сказати: «Ти мені більше не дружина!» – і будь-який суд його підтримає. До речі, зауважу, що за єгипетськими законами юнак, який вступив у шлюб із іноземкою, звільняється від служби в армії.
Наші співвітчизниці, будучи частими гостями спекотного Єгипту, регулярно повертаються до Країни пірамід вже не туристками, а арабськими дружинами. Пристрасність, любовний натиск та темперамент палких брюнетів підкуповують наших романтичних осіб.
У що ж виливається такий шлюб для дівчини із України? Про це розповіла мені Вікторія – молода жінка, яка ось вже майже рік постійно мешкає у Шарм-ель-Шейху зі своїм українським чоловіком.
Будучи жінкою веселою та товариською, приїхавши до Єгипту на заробітки, Віка швидко знайшла собі подруг серед колишніх співвітчизниць, більшість із яких жили із єгиптянами. Щоденне спілкування з ними почало відкривати закулісність світу слов’янських дружин сучасних єгиптян.
– Ми швидко знайшли спільну мову, – розповідає моя співрозмовниця. – Окрім вічних жіночих тем, часто говорили про Україну. Я приїхала нещодавно, тому могла багато чого розповісти їм про батьківщину.
Особливо близько ми подружилися із Тамарою, уродженкою Дніпропетровська. Вона дуже емоційно сприймала розповіді про рідну землю, яку залишила три роки тому, виїхавши до Єгипту, щоб вийти заміж за Мухаммеда. Одного разу вона розповіла мені про те, як сумує за своїми рідними. На моє запитання, чому ж вона не поїде їх відвідати, бідна жінка залилася сльозами. Як виявилося, тут у неї народилися двоє дітей. При цьому чоловік поставив дружині умову, що вона має припинити усі зв'язки зі своєю колишньою ріднею. У противному ж разі, він не дозволить їй виховувати дітей. Тамара постала перед вибором: або виїхати до своїх старих батьків, або залишитися із дітьми. Таємно від чоловіка вона переказувала гроші до України й писала в листах про те, що все добре, а на постійні прохання батьків привезти онуків погостювати, вигадувала відмовки...
– Це всього, лише одна історія із декількох десятків, які мені довелося почути тут, – ділиться Вікторія. – Лише зараз я розумію, наскільки нерозсудливим та необдуманим може виявитися вчинок молодої жінки, яка у пошуках щастя пов'язує себе узами із представником іншої культури, ментальності та релігії.
Не можна прямо зробити висновок, добре чи погано живуть наші співвітчизниці, які пов'язали себе узами шлюбу у Єгипті. Історії є різні, й трагедій серед них, напевно, не більше, аніж у нашій країні. Однак виникає запитання: чому найгарніші у світі жінки-українки, охоче змінюють батьківщину й релігію, полишають рідних та друзів заради сумнівного щастя в іншому кінці світу?
Можливо, це гонитва за щастям, хоча й досить сумнівним?
