Справа, про яку піде мова далі, аналогів у регіоні поки що не має. Коли б ця ситуація потягла за собою серйозні наслідки, мало хто зрозумів би, у чому причина. Списали б на тяжкі хвороби і можливі смертельні випадки, на погану екологію, слабке здоров’я або злу долю.
Але, як не страшно це звучить, злою долею практично завжди управляють люди. Як, власне кажучи, і зупиняють її. Цього разу Доля в ролі стримуючого фактора обрала співробітників міліції.
Був чудовий теплий день. У Роздільнянському районі проходила чергова міліцейська обробка. Тут поруч кордон, тому співробітники міліції дуже уважні до будь-яких, здавалося б, навіть незначних дрібниць.
Тому інформація про те, що мешканці села Кучурган реалізують на ринку небезпечну для життя отруту, наслідки від споживання якої непередбачувані, дуже насторожила силовиків.
Звичайно, не виключена версія, що «злиття» такої інформації – спроба насолити сусідам. А якщо ні? Адже всі чудово знають, що певні групи товарів (зокрема, отрута) повинні реалізовуватися тільки у спеціалізованих магазинах, за ліцензією, із застосуванням спеціальних, дуже суворих інструкцій. Однак на що не підуть люди заради наживи!
Все ще сумніваючись, співробітники міліції вирушили на місцевий ринок. Пройшли по рядах – і оніміли. Акуратно, симпатичними купками, як сир або, наприклад, кукурудзяне борошно, на прилавку поруч з пігулками, які знищують колорадського жука, лежала речовина з ретельно виписаним вручну коментарем: “Отрута “Щуряча смерть”. Дуже допомагає”.
Отруту продавали, насипаючи у кульочки і пакетики. Як насіння. Свідки того, що відбулося, згадують, що у жінки, яка торгувала на ринку поруч із розфасованою отрутою, виявили отруту (загальною кількістю близько кілограма), яку вона навіть не накрила зверху целофаном або хоча б марлею. Того дня погода була чудова: вітер і сонце. Люди, які проходили біля небезпечного прилавка, самі того не бажаючи, дихали розпорошеною отрутою…
За декілька хвилин співробітники міліції виявили трьох мешканок Кучурган, які займалися торгівлею отрути. Семидесятидворічна пенсіонерка та дві непрацюючі жінки – 1959 та 1989 року народження, реалізовували, за їхнім твердженням, чужий товар. Крім виявленого кілограма, виявили ще дві купки отрути – 400 і 600 грамів. Отруту, яку продавщиці швиденько зважували і розкладали у пакетики різного об’єму, можна було купити за 6,7 і 8 гривень – на будь-який смак і кишеню.
Перевіривши отруту за спеціальним списком, співробітники міліції переконалися: препарат, що реалізується, відноситься до дуже отруйних пестицидів.
Продавці стверджували, що отруту було придбано в Одесі на 7-му кілометрі, невеликою партією для вивчення попиту. Попит був, люди купували отруту, адже у господарстві вона завжди згодиться. На те, що подібні препарати повинні лежати не у кульках (а якщо пес вдома розірве, корова проковтне або дитина спробує на смак), а у скляному посуді, до них необхідно додавати інструкцію щодо використання, вести реалізацію тільки за умов, встановлених у відповідній постанові Кабміну, ні продавці, ні покупці навіть не заїкалися.
Назвати ринкових продавців “злочинцями” язик не повертається. Вони щиро каються у скоєному, мовляв, розуміли, що у них повинен бути і дозвіл, і інші документи, але все коштує грошей і немалих. А де їх взяти, коли зайвої копійки немає, і виручає тільки натуральне господарство? Про яку небезпеку для покупців можна говорити, якщо нещасні тітки себе, улюблених, від шкідливої дії отрути і можливого отруєння не подумали захистити ні спеціальними пальчатками, ні масками. Вдихали отруту на повні груди увесь торговий день…
Чи зрозуміють колись заповзятливі мешканки прикордонної смуги всю небезпеку того, що з ними сталося?
– Гадаю, що це станеться, коли справу буде передано до суду, – вважає начальник Роздільнянського райвідділу міліції підполковник Ігор Пайлик. – Під час попереднього слідства і у суді до теми небезпеки препарату як для покупців, так і для продавців напевне будуть неодноразово звертатися. До речі, не зайве було б жінкам, які торгували отрутою, пройти медобстеження і якийсь час більш уважно, ніж звичайно, поставитися до свого здоров’я і здоров’я своїх близьких.
Нині провадиться експертиза препарату, з’ясовуються шляхи його придбання. Виробників двоє – Україна та Італія.
Цікаво те, що головним аргументом для придбання препарату, було пояснення: “Він міцний. Чим більше насипати, тим буде міцніше”. Після такої реклами отруту купували беззаперечно.
До речі, поруч з отрутою торгували кросівками і дитячими речами, трохи далі – продуктами. І якщо речі заведено прати перед тим, як одягати, то з базарного сиру, масла, сметанки та ковбаски частинки смертельного порошку так легко не здмухнеш – їх і помітити важко…
Хоча і страшне (зокрема і віддаленими наслідками) те, що сталося, але у даному конкретному випадку наш закон гуманний до краю – за такі порушення передбачено штраф близько 1700 гривень, або умовне покарання – до трьох років.
Співробітники міліції впевнені: будь-який вирок – і немалий для незаможних сільських мешканців штраф, і умовне покарання, змусить цих жінок задуматися: чи варто у подальшому брати на реалізацію такий небезпечний товар.
А як поведуть себе інші продавці, якщо їм запропонують поторгувати отрутою для вивчення попиту, передбачити важко. У селі кожна копійка на рахунку. Можливий прибуток, на жаль, сповна може переважити думки про безпеку. Це, на жаль, реалії сьогодення, яких не уникнеш… Ринок диктує свої вовчі закони…
