НА ЧТО ИМЕЮТ ПРАВО ДЕТИ ВОЙНЫ
Как известно, с 1 января 2006 года вступил в силу Закон Украины «О социальной защите детей войны». Он устанавливает правовой статус детей войны и определяет основы их социальной защиты. О специальных гарантиях, которые обязалось взять на себя наше общество по отношению к этой категории льготников, рассказывает исполняющая обязанности директора Департамента по делам ветеранов и пожилых людей Министерства труда и социальной политики Ольга КРЕНТОВСКАЯ.
– В последнее время, – сказала Ольга Крентовская, – выражение «дети войны» действительно стало довольно обычным. После опубликования Закона Украины «О социальной защите детей войны» мы начали выделять эту категорию граждан. Речь идет о довольно многочисленной группе населения, получившей право на определенные льготы.
В соответствии с вышеупомянутом Законом к детям войны относятся лица, которые являются гражданами Украины и которым на время окончания Второй мировой войны (2 сентября 1945 года) было меньше 18 лет. Но чтобы реализовать это свое законное право, подчеркивают в Минтруда, человек сначала должен получить соответствующий документ.
По словам Ольги Крентовской, работники региональных управлений труда и социальной защиты населения согласно приказу Министерства труда и социальной политики от 5 апреля 2006 (№ 107) «О Порядке удостоверения права лица на льготы в соответствии с Законом Украины «О социальной защите детей войны», на основании свидетельства о рождении и паспорта гражданина Украины должны поставить в пенсионных удостоверениях штамп. Собственно он и удостоверяет принадлежность гражданина к категории детей войны. В случае если у человека такой категории ламинированное пенсионное удостоверение, предоставляется справка.
Что же касается конкретных льгот, то в Минтруда сообщили, что детям войны предоставляется, в частности, право на бесплатный проезд всеми видами городского пассажирского транспорта, автомобильным транспортом общего пользования в сельской местности, железнодорожным и водным транспортом пригородного сообщения и автобусами пригородных маршрутов в пределах области (Автономной Республики Крым) по месту проживания. Кроме того, этой категории наших соотечественников предоставляется и 25-процентная скидка при оплате жилищно-коммунальных услуг (пользование газом, электроэнергией и др.) в рамках средних норм потребления.
По информации Минтруда, в 2006 году из общего числа детей войны (6,8 млн чел.) льготу по оплате коммунальных услуг согласно соответствующему закону получили приблизительно 4,4 млн человек, поскольку другие использовали большую скидку согласно другим законам либо как члены семей льготников.
Кроме того, раньше предусматривалось, что пенсии или ежемесячное пожизненное денежное содержание или государственное социальное пособие, которое выплачивается вместо пенсии, детям войны должны были быть повышены на 30 процентов минимальной пенсии по возрасту. Однако пока что из-за отсутствия средств государство выполнить такое обязательство не в состоянии. «На этот год статьей 111 Закона Украины «О Государственном бюджете на 2007 год" установлено, что повышение к пенсии или к ежемесячному пожизненному денежному содержанию, или государственному социальному пособию, которое выплачивается вместо пенсии, согласно статье 6 Закона Украины «О социальной защите детей войны», выплачивается только лицам, которые являются инвалидами (кроме тех, на которых распространяется действие Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты», в размере 50 процентов от размера надбавки, установленной для участников войны. А именно: с 1 января – 19 грн, с 1 апреля – 19,35, с 1 октября – 19,75", – сказала в завершение Ольга Крентовская.
Укринформ
НОТАРІАЛЬНЕ ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ЗА УЧАСТЮ ДІТЕЙ
Особливої уваги та зосередженості в роботі нотаріусів завжди вимагали дії, пов’язані з участю осіб, які не досягли 18 років і не мають повного обсягу дієздатності. І не тільки тому, що це вимагає участі при вчиненні нотаріальних дій інших осіб (батьків, опікунів), але й тому, що це певна моральна відповідальність за долю дитини.
Українським законодавством, зокрема статтею 6 Сімейного кодексу України, встановлено, що правовий статус дитини мають особи до досягнення ними повноліття, тобто 18 років. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою – дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Правочин, що вчиняється батьками (або усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Такими правочинами є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації. Це договори про відчуження майна, що належить неповнолітнім, відмова від належних підопічному прав, про поділ майна, про поділ чи обмін житлової площі, про видачу письмових зобов’язань тощо.
Норми щодо захисту прав власності на нерухоме майно, яке належить дитині як власнику, є в Цивільному, Сімейному, Житловому кодексах України, в Законі України «Про охорону дитинства». Згода органу опіки та піклування раніше вимагалася на відчуження майна, право власності на яке мають діти, а зараз така згода потрібна і при набутті права власності дитиною на таке майно.
Крім того, 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», статтею 12 якого встановлено, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Тобто нормами цього закону захищається не тільки право власності дитини, але і право користування нерухомим майном.
На сьогоднішній день нотаріус при посвідченні правочинів перевіряє (за паспортами, довідками з місця проживання сторін правочину) наявність чи відсутність права користування дитиною майном, щодо якого посвідчується правочин. Зокрема, слід зазначити, що діти – члени сім’ї, які не проживають та/або не зареєстровані за місцем проживання без поважних причин понад один рік, не втрачають право користування житлом.
В разі недодержання цих норм правочин вважається недійсним.
Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.
Відділ нотаріату Одеського обласного управління юстиції
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН ЖИТЛОВИМ ПРИМІЩЕННЯМ
Проблема забезпечення житлом пересічних громадян залишається однією з найгостріших соціально-економічних проблем в Україні. Сьогодні в черзі на отримання нового житла перебувають 1,5 млн українських сімей. Реальні ж можливості поліпшити свої житлові умови щороку мають в середньому лише 1,5-2% сімей. Незважаючи на те, що останніми роками у державному і навіть місцевих бюджетах закладаються певні кошти на будівництво житла, ситуація на цьому ринку не поліпшилась.
Питання забезпечення громадян, які потребують житла, в основному регулюється Житловим кодексом України (далі ЖКУ). Пункт 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм житлових приміщень в Українській РСР (далі – Правила) та ст. 34 ЖКУ визначають кого з громадян можна визнати, як таких, що потребують поліпшення житлових умов.
Так, згідно зі ст. 31 ЖКУ зазначені громадяни мають право на одержання жилового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому ЖКУ. Житлові приміщення надаються громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім’ю. Громадян, які потребують поліпшення житлових умов, беруть на квартирний облік. Пункт 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській РСР (далі – Правила) та ст. 34 ЖКУ визначають кого з громадян можна визнати як таких, що потребують поліпшення житлових умов.
Згідно з п. 8 Правил та ст. 36 ЖКУ квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів. У випадках і в порядку, встановлених житловим законодавством України, громадяни можуть бути взяті на облік і не за місцем їх проживання.
Облік громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням – також і у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання. У випадках і в порядку, встановлюваних житловим законодавством України, громадяни можуть бути взяті на облік і не за місцем їх проживання.
Крім того п. 10 Правил передбачає право громадян, які залишили роботу на підприємствах, в установах, організаціях, що здійснюють квартирний облік, у зв’язку з виходом на пенсію, бути взятими на облік нарівні з робітниками і службовцями даного підприємства, установи, організації.
У такому ж порядку беруться на облік працівники медичних, культурно-освітніх, торговельних та інших установ і організацій, які безпосередньо обслуговують трудовий колектив підприємства, установи, організації.
Громадяни, які штучно погіршили житлові умови шляхом обміну займаного житлового приміщення, його псування або руйнування, відчуження придатного і достатнього за розміром для проживання житлового будинку (частини будинку), а також громадяни, у яких потреба в поліпшенні житлових умов виникла внаслідок вилучення житлового приміщення, використовуваного для одержання нетрудових доходів (стаття 96 ЖКУ), не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов протягом п’яти років з моменту погіршення житлових умов.
Не беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов працездатні особи, які не займаються суспільно корисною працею (ст. 35 ЖКУ).
Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право самостійно здійснювати право на одержання житлового приміщення в будинках державного і громадського фонду з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а такі, що одружилися або влаштувалися на роботу у передбачених законом випадках до досягнення вісімнадцятирічного віку, – відповідно з часу одруження або влаштування на роботу. Інші неповнолітні (віком від 15 до 18 років) здійснюють право на одержання житлового приміщення за згодою батьків або піклувальників (ст. 32 ЖКУ).
Для запобігання порушення житлових прав громадян, на виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів і відповідні органи професійних спілок ст. 41 ЖКУ закріплено обов’язок контролювати стан обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Одеське обласне управління юстиції
