Хоча в родині Геращенків (від діда й батька) звикли не святкувати днів народження, бо ж чим цей день вирізняється поміж інших, свої перші півстоліття Ігор Борисович не може не відзначити. А як відзначити? Актор має виставу зіграти якусь етапну, письменник книгу видати, перекладач – щось там перекласти, драматург – п’єсу написати… В творчості провідного майстра Одеської української сцени все це і поєдналося.
Вистава на честь ювілею, в якій наш сьогоднішній ювіляр виконає головну роль, буде зіграна восени, коли Одеський Академічний український театр імені В. Василька розпочне 83-й сезон. І книга, книги будуть… А поки що давайте-но привітаємо митця з днем його народження.
Намагаюсь уявити особливість цього дня – п’ятниці, 20 липня.
Як і всі трудоголики, Ігор прокинувся раненько і відразу ж до записничка, а далі – до комп’ютера. В його поетичній душі рояться образи, слова, рядки слів.
Прокинулася родина – і розпочався такий собі звичайний день. Щоправда, з поздоровленнями.
Репетиція в театрі також почалася із поздоровлення. Художній керівник театру народний артист України Ігор Равицький ставить комедії російського драматурга, який широко відомий в світах, але невідомий в Україні. В основу майбутньої вистави покладено три комедійні новели: «Мамаша з лорнетом», «Ех, «Мерседель!», «Воскресіння Горюхіна». Ігор Геращенко працює над роллю Горюхіна, якого чудернацьки поховали і який не менш чудернацьки воскрес…
…Поки що тривають пошуки. Згадуються люди з довколишнього життя. Ось успішний бізнесмен… бомж – інтелігент… У кожного своє життя, доля.
Звісно ж, Горюхін Ігоря Геращенка відрізнятиметься від Горюхіна Олександра Бабія. До творчої групи запрошено ветерана колективу – народного артиста України Миколу Сльозку, який має тонке почуття гумору, жартівник.
Крім них, заслужений артист України Віктор Лисенко, артисти Сергій Ярий, Олександр Станкевич – от і вся компанія в цій історії.
Оскільки вистава з трьох комедій Ляпіна планується на нову «малу сцену», на якій актори максимально наближені до глядача, створюються надто відповідальні умови акторського існування: найменша фальшива нотка помітна і відразу ж зруйнує цілісність образу.
Під час перерви треба зазирнути в зал, де на великій сцені працює разом з іншою групою артистів-васильківців запрошений до театру відомий український режисер Андрій Бакіров. Ігор Геращенко переклав на українську мову комедію не відомого у нас французького драматурга кінця ХІХ століття Жоржа Фейду «Дамський кравець». Хтозна, як називатиметься вистава, але намічається яскраве, музичне видовище – з танцями, вишуканими костюмами (запрошена художник з Севастополя Тетяна Карасьова). Саме сьогодні знайшлося точне слово в перекладі…
Репетиції закінчено, а думки вже обертаються на великих швидкостях навколо Франка. Вони (Ігор Геращенко і письменник-класик) народилися на одній землі. Актор грає у творах Франка: у виставі «Щастя поруч», за п’єсою «Украдене щастя», одну з головних ролей – Миколу Задорожного і у виставі за повістю І. Франка «Для домашнього огнища» – Рейдліха.
Так, в діалозі з видатним земляком, народжуються поетичні триптихи, цикли віршів, роздуми нашого сучасника – поета і актора Ігоря Геращенка.
А вдома на нього чекає… Василь Стус. Ігор вкотре вчитується в поезії видатного українського поета, намагається розгадати таємницю його мужності, нескореності духу… Цілком можливо, дійде до суті, тоді народиться п’єса. А може, і не вийде з того нічого. Проте, досвід спілкування з видатним поетом на глибокому рівні все одно не буде марно витраченим часом, марною працею над своєю душею.
Так само, як і робота у виставі «Тарасові весни», де він разом з режисером, заслуженим діячем мистецтв України Костянтином Пивоваровим «відкривав» нового, не знайомого широкому загалу, Шевченка. Бо ж Ігор Геращенко не просто коментатор подій поетового життя, а пристрасна, дійова, активна, енергійна людина зі своєю позицією, своєрідним поглядом…
Щомиті в його душі щось відбувається, вирують пристрасті, творяться нові світи. Його манять глибини справжнього життя. Ловлю себе на думці, що не бачила Ігоря відпочиваючим, легковажним, несерйозним.
…Він приїхав до Одеси, закінчивши акторський курс в Харківському інституті мистецтв імені І. Котляревського (то його друга вища освіта після Львівського політехнічного інституту), 21 рік тому. Зіграв безліч ролей у виставах театру, єдиного в його житті. Видав близько десяти поетичних збірок. Написав дитячу книжку «Казка про пішачка» і переміг на письменницькому конкурсі. Знімався у телефільмах і кінофільмах. Перекладав і писав п’єси. Писав тексти пісень. Чи не щодня чую, як він «музицирує» в репетиційній залі, натхненно граючи вальс з вистави «Стомлені сонцем», в якій він грав Дмитра (одна з його етапних ролей), або музику М. Свидюка з вистави «Аза-чарівниця» за п’єсою І. Геращенка та І. Равицького…
Якби запитати в нього, де , в чому він, на його думку, виявив себе сповна, Ігор знизає мовчки плечима: що за питання?! Я просто живу! І хочу прожити здорове життя. При здоровій душі здорове й тіло, чи не так, Ігоре?
Прийми щирі поздоровлення з днем народження!
