Діяльність Одеської обласної ради як цілісного органу місцевого самоврядування багато в чому грунтується на повсякденній безперервній роботі постійних комісій. У свою чергу, результативність роботи тієї чи іншої із них залежить від активності і професіоналізму кожного депутата. Депутат Олександр МИХАЙЛЮК знайшов оптимальне застосування своєму професійному досвіду, ставши секретарем постійної комісії облради з питань транспорту і шляхів. І своїм вибором, схоже, цілком задоволений.
– Олександре Станіславовичу, Ви обираєтесь депутатом обласної ради уже вдруге. У минулому скликанні від Овідіопольського району, тепер – від Соціалістичної партії України. Яка, на Вашу думку система виборів краща: мажоритарна чи пропорційна?
– Кожна система має свої плюси і мінуси. За мажоритарною системою (яка мені все ж таки ближча), обирається конкретна особистість, і сам кандидат перебуває ближче до своїх виборців. При пропорційній системі нерідко голосують, виходячи із симпатій або антипатій до лідера партії. Тим більше, що партійні програми багато в чому схожі одна на одну.
Але при мажоритарній системі у працюючій раді будь-якого рівня завжди можливі проблеми, “лебедя, рака і щуки”, коли кожен обстоює або свої особисті інтереси, або інтереси конкретного району, від якого обирався. При такому підході важко прийти до якоїсь загальної концепції розвитку. Тому я вважаю, що найкращим варіантом була б змішана система, коли обирається конкретна особа, але при цьому вона має партійну приналежність або симпатії до якоїсь партії. Тоді після виборів до місцевих рад або до парламенту створюються відповідні коаліції, які разом розробляють єдину концепцію розвитку країни, регіону або району. Депутат у такому разі несе відповідальність не тільки перед партійним лідером, (як тепер), але ще й перед виборцями. Така система існує у багатьох країнах. Я вважаю, що вона підійшла б і для України.
– Наскільки склад, професійні якості і робота нинішнього депутатського корпусу облради відрізняється від попереднього скликання?
– Склад депутатського корпусу минулого скликання був більше чиновничим. Тобто приблизно 70 – 80% депутатів були співробітниками державних адміністрацій, які в основному дивилися на проблеми з однієї точки зору. У нинішній раді з’явилося більше людей від бізнесу, більше представників науки, медицини. Тому нинішній склад, можна сказати, більш багатоплановий. І, враховуючи, що багато з них не є професійними політиками або професійними чиновниками, погляд на деякі проблеми став різностороннішим, що також буває дуже корисно. Депутати інколи приходять до якихось неочікуваних конструктивних рішень, компромісів.
– Чому Ви обрали постійну комісію з питань транспорту і шляхів? Наскільки Вам вистачає досвіду і знань займатися проблемами даної галузі?
– У мене було декілька причин увійти саме до цієї комісії. По-перше, я вважаю, що транспорт, шляхи – одна із головних галузей будь-якої країни. І якщо порівнювати державу з людським організмом, то, напевно, транспорт у ньому можна порівняти з судинами і артеріями. Якщо судини погані, і кров надходить погано, то можуть відмерти і відсохнути кінцівки цього організму. Крім того, якщо говорити жартома, то мені хочеться вирішити якщо не дві наші давні проблеми, то хоча б одну. Тим більше, що я вже понад 15 років працюю у транспортній системі. Експедиторська фірма, яку я тепер очолюю, якраз займається логістикою, доставлянням вантажів тощо.
– Якщо у Вас такий великий досвід роботи у транспортній галузі, колеги, напевно, до Вас прислухаються?
– У будь-якому разі, не ігнорують. Але це залежить від питань, які ми обговорюємо. У деяких із них я вважаю себе, можливо, досить сміливо, професіоналом, в якихось питаннях – розмірковую з точки зору здорової логіки.
– Наскільки часто Вашій комісії доводиться вирішувати спірні питання?
– Напевно, їх не так мало. Це, я б сказав, робочі суперечки, пов’язані з проблемами, що фінансувати у першу чергу, а на що грошей не вистачає, в якому місці і як будувати дорогу, як краще організувати маршрути та інші питання.
В обласної ради, на жаль, не так багато можливостей займатися тими ж дорогами. В основному у нас всі магістральні шляхи або дороги обласного значення перебувають на балансі Облавтодору, який на пряму підпорядковується Укравтодору. І обслуговувати або фінансувати їх повинен сам балансотримач. Та все ж, ті невеликі кошти, якими розпоряджається обласна рада, спрямовуються на ремонти доріг області. І, як мені здається, сьогодні це досить зважений підхід до того, щоб поступово покращити центральні траси, але при цьому не забувати, що дороги у селах також потрібні.
– Скільки маршрутів по області затвердила у цьому році постійна комісія?
– Це, скоріше, не затвердження маршрутів, а конкурси перевізників, на кожному з яких розглядається приблизно 50 – 60 пропозицій. Причому більшість маршрутів – це продовження договорів на умовах тендеру. Тепер буде провадитися 17-й конкурс.
Сьогодні у нас функціонують тисячі маршрутів. Тепер головне – стежити за тим, щоб вони не накладалися один на одного, щоб не було десь густо, а десь – пусто. Зверну увагу, що у затвердженні маршрутів існують свої нюанси. Одні із них – прибуткові, що вигідні перевізникам, а є і такі, що не виправдовують себе економічно. Це стосується тих сіл з невеликою кількістю населення, що розташовані на великій відстані від основних шляхів. Але у ці населені пункти також потрібно заїжджати. Тому тепер у нас вигідні і не дуже маршрути розглядаються у пакеті. Як колись продавалися книги: хочеш купити Олександра Дюма – отримай на додаток неходову літературу. Зростають і вимоги до перевізника.
– Як Ви оцінюєте ефективність роботи автобану Одеса – Київ? Через те, що ніколи не закінчується ремонт, його постійно перекривають у тих або інших місцях. Але ж це досить небезпечно для руху автотранспорту.
– Я не у захваті від автобану, тим більше, що мені періодично доводиться їздити до Києва. Можливо, через те, що магістраль будували занадто швидко, а тепер хочеться покращити її. На жаль, це питання належить не до компетенції обласної ради, а перебуває у компетенції Укравтодору. Але я, як оптиміст, вірю, що найближчим часом ця дорога стане справжнім автобаном.
– Чи досить фінансується транспортна галузь, будівництво і ремонт шляхів із бюджетів різних рівнів?
– Я, гадаю, що поки що недостатньо. Ми часто обурюємося, що у нас великі шляхові збори, але при цьому хочемо мати хороші шляїхи. Враховуючи, що ціна хороших доріг однакова, що в Європі, що в Америці, що в Україні. Для того, щоб їх мати, у нас повинні бути відповідні надходження до бюджету. Ми сподіваємося, що колись із центру почнуть звертати велику увагу на регіони і при розподілі коштів дещо змінять пропорцію. Тобто, дороги місцевого значення будуть фінансуватися більшою мірою, ніж магістральні шляхи.
– А що робить обласна рада, для того, щоб збільшилося фінансування цієї сфери?
– Поки що все, що ми взмозі реально зробити – це спробувати перерозподілити державні субвенції на місцеві дороги, про що я вже казав. Про решту ми можемо тільки клопотати або просити Верховну Раду. Є, звичайно, ще один метод – вводити якісь місцеві податки. Але я не вважаю, що такий крок буде популярний або принесе досить велику кількість грошей. Хотілося б також, щоб велика частина мита, які платять покупці імпортних автомобілів (а у нас їх більшість), йшла на місцеві дороги. Я вважаю, що це було б справедливіше.
– Сьогодні багато пенсіонерів, ветеранів війни скаржаться на те, що у маршрутних таксі немає пільг на проїзд. Чому?
– Пільги на проїзд є на всі види громадського транспорту, включаючи і маршрутні таксі. Але ці пільги дуже важко реалізувати. Будь-яке підприємство-перевізник – це комерційне підприємство, якого безкоштовні перевезення, по-перше, не радують, а, по-друге, можуть і розорити. Тому кожен перевізник намагається зробити вигляд, що він не зобов’язаний возити людей пільгових категорій. Систему відшкодування затрат сьогодні намагаються відпрацьовувати на різних рівнях, але поки що чіткого і однозначного рішення з даного питання немає. Тому перевізники зловживають цим, роблячи приписки. Звичайно, для обліку пільгових перевезень краще за все було б ввести електронні методи, але вони на сьогодні досить дорого коштують. Так що це справді поки що важко вирішуване питання.
– Через ремонт доріг в Одесі неможливо проїхати містом. Чи не можна провадити їх у нічний час?
– У будь-якому разі, заборони на проведення таких робіт немає. Чому вони не провадяться? Можливо, справа у відсутності необхідної кількості персоналу і у відсутності бажаючих працювати вночі. Але у межах міста ремонт доріг добрий для автомобілістів, але не для мешканців, які живуть поруч з цією ділянкою. Що ж стосується трас, то ту ж трасу Одеса – Київ будували вдень і вночі. Можливо, тому тепер доводиться усувати недоліки. Можу сказати, що коли я буваю за кордоном і їду по їхніх автодорогах, то також хочу, щоб вони ремонтувалися вночі. Але вони це роблять вдень.
– Які найближчі плани роботи постійної комісії облради з питань транспорту і шляхів?
– У кожній депутатській комісії є конкретні довгострокові плани роботи. У нас це питання будівництва шляхів, руху маршрутів, те, про що ми вже говорили. Одна з нових тем роботи комісії – це розв’язання проблем авіації, зокрема малої авіації. Ця тема ще більш актуальна для нашого міста у силу футбольного чемпіонату Євро-2012, що наближається. В Європі і Америці з’являється вже такий вид транспорту, як аеротаксі. Зрозуміло, що його послугами можуть користуватися заможні люди. Та все ж таки, якщо ми хочемо робити наше місто або область привабливою для туризму, я вважаю, що проблемам малої авіації потрібно також приділяти увагу.
