Указом Президента України 2007 рік було проголошено Роком української книги. Саме цій події і було присвячене велике культурно-мистецьке свято Безмежна сила книги, організатором якого став відділ культури і туризму Ширяївської райдержадміністрації (начальник відділу – Алла Федорівна Кирилюк), і до участі в якому було запрошено педагогів, бібліотекарів та культпрацівників, усіх, хто любить і шанує українську книгу. Ну а гостями ширяївських книголюбів стали відомі одеські письменники, члени Національної спілки письменників України Богдан Сушинський та Надія Мовчан-Карпусь. Зі словом вітання до учасників свята звернувся заступник голови Ширяївської райдержадміністрації Юрій Акенфієв.
Що українська культура, особливо культура села, переживає зараз далеко не кращі часи – це відомо. Одначе є люди, які ладні змиритися, з цим, а і такі, які свято ввірять у вічність наших культурних надбань, і роблять усе можливе, аби в кожному великому селі діяла бібліотека; аби не згасло творче натхнення аматорів самодіяльної сцени, щоб відроджувалися й активно діяли сільські клуби. Саме до таких людей і належить начальник відділу культури і туризму Ширяївської райдержадміністрації Алла Федорівна Кирилюк та директор Будинку культури Володимир Іванович Тисячнюк; керівник Централізованої бібліотечної системи Оксана Іванівна Ізбаш та директор Григорівського сільського будинку культури Галина Бондаренко, і завідувачка Катериноплатонівськоі сільськоі бібліотеки Людмила Штогріна і багато інших.
Напередодні літературно-мистецького свята “безмежна сила книги”, яке відбувається в архітектурно вишуканому Будинку культури (його б ще підремонтувати – і був би справжнісінький палац). Ми багато говорили про долю, яка спіткала українських, в тому числі й ширяївських, працівників культури, та їхні заклади. І неминуче доходили висновку: стан сільської культури залежить зараз від кожного з нас. Тому що культура – це і стан душі, і любов до мови, і пошанування книжки; це дбайливе ставлення до приміщення, в якому знаходиться клуб чи бібліотека, і щира повага до клубного працівника та бібліотекаря, як людей на селі впливових і шанованих. А ще – це вміння не лише вміння заманити до сільського клубу якусь провінційну “зірку естради” обласного масштабу, а, передусім, уміння віднайти талановиту співачку, обдарованого танцюриста, здібного поета чи художника у власному селі чи містечку.
“Це було свято, справжнє свято для тих, хто прийшов того дня до клубу в Катериноплатонівці. Маленький острівець великої України з її традиціями, вишиванками, хлібом-сіллю на рушникові – ось що ми побачили, коли приїхали в це чудове село, щоб подивитись, як проходить огляд-конкурс “Спільна діяльність бібліотек і клубів у Рік української книги”.
Так, це один із відгуків на перебіг огляду-конкурсу (опублікованих у ширяївській райгазеті “Промінь”), підсумковий тур якого якраз і відбувався зараз в районному Будинку культури. І таких відгуків можна було б зібрати чимало. Я був свідком того, як після районного свята книги люди довго не розходилися, обговорювали виступи місцевих артистів, ділилися враженнями від віршів поетеси Надії Мовчан-Карпусь, яка родом з Ширяївщини, і яка, вже й вийшовши на всеукраїнські літературні обрії, залишається відданим співцем краси свого степового краю, своєї рудої річки Журавки.
Вдалим було і художнє оформлення сцени Будинку культури, в декораціях якої ми побачили й українську піч, в якій палахкотів заспокійливий родиний вогник, і фрагмент тину, і рушники, глечики та інше хатнє начиння наших предків; і на тлі всього цього – “Парад літературних героїв”, який справді свідчить про те, що істинно народні герої надовго переживають своїх творців і, залишаючись жити у віках, єднають покоління нашого народу своєю мовою, своїми образами, характерами і традиціями.
Зринувши з далекого минулого, герої Лесі Українки, Нечуя-Левицького, Івана Котляревського, Михайла Старицького, Ліни Костенко творили на сцені справжню енциклопедію українського національного буття, національного характеру, національного побуту. А які кришталево чисті співочі голоси линули зі сцени! Слухаючи їх, я думав: “Господи, якщо ми маємо такі чудові голоси, то чому ж наші радіо– і телеефіри щодня виповнюються отим верескливим безголоссям, яке жодна естрадна техніка, жодна “фанера” підправити та врятувати вже не здатна? Ось же він – чистий, від самої землі нашої пісенної, – талант!
Втім, кожен талант потребує визнання, заохочення, глядацької та суто професійної оцінки. Тому й приємно було дізнатися, що, за підсумками огляду культурно-масової роботи в районі, Мар’янівський БК було відзначено, як колектив який створив кращу аматорську виставу; кращими популяризаторами української книги визнані Вікторівська сільська бібліотека та Саханський сільський БК, а також Катериноплатонівські бібліотека і Будинок культури, та Навоандрієвські бібліотека і Будинок культури, (за спільні досягнення), ну а кращим читцем української поезії названо бібліотекаря Осинівської бібліотеки Інну Вакуленко.
Буваючи в селах Одещини, часто доводиться бачити сільські клуби та бібліотеки, які вже зовсім не працюють, або ж працюють формально, оскільки їх ніхто не контролює, і роботою їхньою ніхто не цікавиться. А коли починаєш спілкуватися з працівниками культури – чуєш безкінечні скарги: нема грошей, нема кадрів, нема сценічних костюмів, клуби і будинку культури потребують ремонту, а молодь втратила інтерес і до них, і до бібліотек.
Давайте говорити одверто: у ширяївців проблем не менше, але тут постійно палахкотить отой вогник сільської культури, якому ніколи не давали згасати, і який зігріває усіх нас надією: українська культура живе, вона відроджується в кожному селі, вона стає набутком нових поколінь. Тож, мабуть, не завадило б зібрати клубних та бібліотечних працівників багатьох віддалених сіл області та привезти до Ширяєвого: нехай би повчилися, як треба берегти культурну спадщину предків наших.
