Жнива завершено. Комбайни залишили останні, найважчі для збирання, ділянки. Настав час підбивати підсумки. Хоча багато з чим можна було визначитися ще з весни, і все ж таки... Адже не той урожай треба рахувати, що ще в полі, а те зерно, яке заготовлено й по-господарськи засипано до сховищ.
Будь-які жнива – це відкритий повчальний урок для майбутніх більш раціональних дій. У цьому плані нинішні жнива привнесли свій досить гіркий присмак. Але не все так погано, якщо врахувати ті екстремальні умови, яких багато наших хліборобів практично не зустрічали на своєму віку.
Про це наша бесіда з начальником Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації А.Г. НОВАКОВСЬКИМ.
– Анатолію Григоровичу, наших читачів, насамперед, цікавлять попередні підсумки минулих жнив?
– Небачена посуха, яка не вгамовується навіть у ці дні, завдала величезних втрат сільському господарству, посівам озимого та ярового клину. Вони загинули на площі 327 тис. гектарів, на багатьох інших площах рослини залишалися до останнього дня у пригніченому стані. Але сільські трудівники боролися за врожай до останнього дня, буквально за кожен його кілограм. Особливо важко проходили жнива. Підбирати колосся часто доводилося ледве чи не біля самої землі.
Усі ці обставини дають підстави по-осібно оцінити працю механізаторів, перш за все у тих районах, де вдалося зберегти великі масиви колосових культур.
Підсумки жнив ще раз підтвердили сталу хліборобську істину про те, що погода – погодою, а старанна робота завжди позитивно вплине на результат, на подолання виниклих неймовірних труднощів.
Дефіциту вологи у продуктивному шарі ґрунту зазнали в усіх без винятку районах нашої області. Проте, урожайності домоглися досить контрастної.
Насамперед, добре слово потрібно сказати про кодимських хліборобів, які в умовах посухи одержали по 23,1 центнера ранніх зернових та зернобобових культур. Тут на площі понад 7 тисяч гектарів зібрали по 26,4 центнера озимої пшениці.
Що стосується валового збору зерна – показник за нинішнім роком досить важливий – то кращий результат у селян Білгород-Дністровського району. Тут одержали понад 170 тисяч тонн зерна й трохи поступилися кодимцям за врожайністю.
Серед лідерів минулих жнив – також Овідіопольський та Біляївський райони. Перші зуміли одержати у середньому по 21,2 центнера зернових та зернобобових культур на площі, що перевищує 24 тисячі гектарів. Біляївці мають урожайність 19,3 центнера, але завдяки збереженню практично всього хлібного масиву в 41 тисячу гектарів довели валовий збір зерна до 79 тисяч тонн.
– Чи можна ставити знак рівності між офіційно визнаною зоною посухи та досягнутими результатами?
– Звичайно, стихійне лихо нікого не обійшло стороною. Але в окремих районах наслідки посухи особливо відчутні. У Березівському районі, де не раз домагалися рекордних зборів зернових, цього року намолотили із кожного гектара всього лише по 10,3 центнера. Це найнижчий урожай в області. Хоча в багатьох інших умови були не кращими, але протидії стихії там були більш дієвими та результативними.
Візьмемо зведення за 24 липня цього року, де зафіксовані попередні підсумки жатви. Ось подивимося південні райони, які особливо постраждали від посухи й так і не побачили за весну й літо жодного повноцінного дощу. А ось урожайність виявилася різною. Ізмаїльці одержали всього-на-всього по 11,6 центнера зернових та зернобобових із гектара. А ось у сусідніх районах, Арцизькому та Тарутинському, де умови були не набагато кращими, зуміли одержати відповідно 17,2 та 16,1 центнера зерна.
Результат цей, наприклад, для арцизьких хліборобів став підсумком наполегливої роботи, суворого дотримання необхідних агрозаходів. Забігаючи трохи наперед, скажу, що в цьому районі й зараз показують приклад, як слід готуватися до чергової осінньої сівби озимих. Тут практично вже завершують підготовку ґрунту, повністю, навіть із солідним запасом, забезпечили себе насінням, причому елітним. Інтенсивними темпами провадиться заготівля необхідних добрив. То ж сівба буде вестися із одночасним підживленням. Таке протистояння стихії, безсумнівно, дає свої позитивні результати.
– А що, решту районів посуха нічому не навчила, й урок, як кажуть, не пішов на користь?
– Ні, так стверджувати, звичайно, не можна. Багато районів намагаються відповісти на аномальні погодні умови комплексом різноманітних заходів. Але й тут дехто вважає, що до сівби озимих ще далеко, й поспішати, а тим більше бити особливу тривогу, не слід. Нагадаю, що за старих часів сівбу розпочинали наприкінці серпня – початку вересня. Зараз за рекомендацією вчених ці терміни відсунуто на пізніший час. Але відомо й інше: той, хто затягує сівбу до кінця жовтня – початку листопада місяця, той заздалегідь приречений на втрату частини врожаю.
А ось як виглядає картина з підготовки цієї дуже важливої та відповідальної посівної кампанії. Візьмемо хоча б підготовку насіння. Його, як відомо, треба не лише вчасно заготовити, але ретельно перевірити за всіма показниками їхньої кондиційності.
У той же час заготівля насіння йде дуже повільними темпами. У наявності є лише половина від його потреби. А в таких районах як Іванівський, Ширяївський, Татарбунарський та деяких інших тільки-но розпочали цю відповідальну роботу. А здійснювати її наскоком, за кілька днів, потім не вдасться, тому що зерно нинішнього року через згадані умови вийшло низької якості, й мало де вдасться забезпечити посівну своїм насінням. Тому потрібно вести обмін товарного зерна на насіння або закуповувати його на стороні.
Тут істотну допомогу можуть надати господарства, які вирощують елітне насіння. За домовленістю його виділено для реалізації сільгоспвиробникам та фермерським господарствам понад 3 тисячі тонн. А ось його закупівля провадиться вкрай повільно. Жодного кілограма елітного насіння ще не закупили у Ізмаїльському, Кілійському, Любашівському та деяких інших районах.
Тут посилання на відсутність грошей не має під собою серйозних підстав, тому що буквально всі господарства одержали солідну державну компенсацію за ті втраттратких завдала їм посуха.
До речі, під час нашої бесіди відзначу, що ця компенсація була б куди більш вагомою, якби наші хлібороби все ж таки вели свою господарську діяльність за законами ринку, а не сподівалися на ненадійний принцип: «либонь обійдеться».
Тут я маю на увазі добровільне страхування усіх видів сільськогосподарської діяльності. Тим більше, що ми – у зоні ризикованого землеробства, а увесь «цех рослинництва» перебуває просто неба.
Отож, ті, хто цього року все ж таки застрахував свої посіви озимих у компанії «Оранта», одержали відшкодувань 3,6 млн гривень. Це теж нам урок на майбутнє.
– А як іде підготовка до осінньої сівби за іншими напрямами?
– Одна із головних підготовчих робіт – це оранка ґрунту. Тут, якщо судити за оперативними зведеннями, процес підходить у багатьох районах до завершення. Але є й такі райони, де підготовлена лише половина необхідних площ. Не квапляться поки що у Ренійському, Фрунзівському, Ширяївському та деяких інших районах. Потрібно при цьому додати, що спечена земля важко піддається навіть поверхневій обробці, не говорячи вже про оранку на полях, де попередником для озимих будуть багаторічні трави.
Але ж потім її ще треба доводити до стану, який дозволяє вивести у поле сівалки. То ж уповати на наявний нібито в запасі час не має жодного резону.
– Вибачте, що перебиваю, але ось згадав про вологозарядку перед посівною кампанією. Нею користувалися у минулому. Згодилася вона, напевно, й при... підготовці ґрунту?
– Питання поливу для нашого регіону залишається дуже складним. Існуюча державна зрошувальна система, особливо внутрішньогосподарські мережі, майже повністю виведена з ладу. З наявних за звітністю 226 тисяч гектарів зрошуваних земель останніми роками воду одержували посіви на 30 – 40 тисячах гектарів. При цьому було посилання на те, що можливості у облводгоспу великі, а ось замовлень на воду надходить мало.
Раніше воно, можливо, так і було насправді. Але зараз попит на воду, на полив зріс. Але задоволений він буде лише частково. Поки що є обіцянки, що вологозарядку одержать 60 тисяч гектарів. Як воно буде насправді – подивимося.
– Що ж іще турбує керівника аграрного сектору економіки області?
– Насамперед, повне ігнорування вимог сівозміни. Про фермерські господарства вже не кажу: їм ніде розгорнутися на своїх 100 – 200 гектарах. Але й великі сільгоспвиробники стали на шлях миттєвої вигоди. І ведуть підбір культур та попередників не за вимогами науки та багаторічної практики, а виходячи з цього помилкового економічного принципу.
Скажімо, ми багато років ведемо боротьбу із виділенням невиправдано великих площ під соняшник. Начебто дехто сприйняв вагомі доводи вчених та практиків, і площі під цю олійну культуру почали зменшуватися. Хоча до ідеального показника – 7 відсотків ріллі – ще далеко.
Тепер у нас з'явилося друге захоплення. Ним став яровий ячмінь. Як говорять фахівці: це «культура для ледачих». Навесні посіяв, а влітку вже збирає врожай. І ніяких тобі турбот.
Цього року під дану культуру було виділено величезний масив у 229 тисяч гектарів. І що ж у підсумку? Урожайність склала всього лише 11,1 центнера. А у Миколаївському районі всього 2 центнери, у Любашівському – 6, у Фрунзівському – 6,1.
Ось так виходить, коли поженешся за миттєвою вигодою, не рахуючись ані з вимогами системи сівозмін, ані зі погодними умовами, що склалися.
Ще нас турбує споживче ставлення до землі, яке все більше проявляється. Бажання вичавити з неї усі «соки», але нічого при цьому в ґрунт не вкласти. Але ж так не може тривати вічно. Землю ж не обдуриш. Як жартують старі хлібороби: «Це жінку можна обдурити, й вона народить, а землю обдуриш – голим залишишся».
Ось і зараз, коли йде підготовка до сівби озимих, знову спостерігається стара картина. Одні провадять заготівлю добрив, щоб провести підживлення одночасно із сівбою. Решта цього не робить, виправдовуючись тим, що впораються із цим навесні. А потім з'ясовується, що і восени, й навесні посіви озимих залишилися на «голодному пайку». Звідки ж тоді взятися врожаю, особливо у такий рік, як нинішній?
Поглянемо знову на зведення, які надходять із районів. Вони досить і досить тривожні. Не заготовлено навіть третину необхідних добрив. А у таких районах, як Кілійський, Комінтернівський, Красноокнянський, Ренійський, Савранський та Ширяївський не закупили поки що жодної тонни мінеральних добрив. А потім, влітку, знову підуть посилання на складні умови.
Я вже не кажу про органічні добрива, які нічим не можна замінити. Але їх давно розучилися готувати, а тим більше вносити у ґрунт, який втрачає свою родючість.
– Ситуація, як бачимо, тривожна, а не виходячи із триваючої посухи, й зовсім незрозуміла. Яких же заходів вживають?
– Цими днями відбудеться обласна науково-практична конференція, присвячена підготовці до сівби озимих за участю вчених, фахівців, керівників господарств. Її ми плануємо провести на базі СВК «Дружба» Саратського району. Там, гадаю, докладно обговоримо кожну позицію й випрацюємо конкретні рекомендації, виходячи із погодних умов, що склалися, та вимог сучасної агротехніки.
Р.S. Згадана науково-практична конференція відбулася вчора. Про результати її роботи – у наступних номерах газети.
