У ці дні з усіх куточків Одещини до редакції надходять тривожні повідомлення: знову випалюють тисячі гектарів стерні; горять лісосмуги, ліси і переліски; вогнем знищено сотні гектарів придорожних (та в поближніх долинах) трав і чагарів; взялися попелом традиційні пасовиська. В окремих районах значну частину лісосмуг, якими колись ми з такою надією «облагороджували» та захищали наші степи від суховіїв, – тепер або вирубано, або випалено.
Саме цією проблемою і переймався наш спеціальний кореспондент, нотатки якого ми сьогодні публікуємо.
Перш, ніж братися за цю статтю, я проїхав від Одеси до Кілії, побував у кількох північних районах. Те, що відкривалося мені – просто вражає: придорожні видолинки горять (або вже випалені), стерня на полях від небокраю до небокраю чадить димами; лісосмуги, чагарники, якісь старі скирти і копички догоряють. Уявляю собі, як все це сприймається очима іноземців, які, мабуть, з жахом думають, що потрапили до країни маніакальних паліїв.
Прочитавши це, хтось може зауважити, що я емоційно перебільшую. Звичайно ж, дещо перебільшую: і маньяків-паліїв серед нас нібито ж нема, і народ ми – як народ, але...
...Але як тоді ставитися до цілком офіційних даних, в яких жодних емоцій не спостерігається, а подається лише суха статистика?
“Всього за 7 місяців 2007 року на території Держлісфонду виникло 69 випадків лісових пожеж загальною площею 134 га, шкода, заподіяна лісовими пожежами, склала 57 тис. грн, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року за кількістю зросла на 85%, а за площею – на 90%. Головною причиною виникнення та розповсюдження лісових пожеж є людська недбалість, – проведення сільськогосподарських палів, випалювання населенням сухої трави на узбіччях доріг, в низинах яруг та балок для випасу худоби. Точно встановлено, що з загальної кількості випадків таких пожеж, 55 сталося з вини місцевого населення”.
Як ви вже зрозуміли, ці дані я взяв з “Інформації про протипожежний нагляд по Одеському управлінню лісового та мисливського господарства станом на 1 серпня 2007 року”. Та, як ви, напевне, знаєте, цьому управлінню підпорядковані лише лісові масиви; що ж до кількох сотень лісосмуг, які існують на Одещині, то вони підпорядковані райдержадміністраціям, а точніше кажучи, перебувають у віданні сільрад, які не мають ні коштів, ні фахівців, ні технічних засобів, ні транспорту, тобто нічого того, що дозволяло б їм висаджувати дерева, доглядати їх, здійснювати необхідні агротехнічні заходи, аби зберігати лісосмуги здоровими і корисними для навколишнього середовища. Крім того, у них нема людей, які б охороняли ці насадження. Тобто, по суті, всі ці лісосмуги та інші невеличкі насадження, які колись були відомчими або належали колгоспам і радгоспам, тепер практично виявилися безгоспними.
– І який же відсоток становлять тепер лісосмуги у загальній лісовій скарбниці степової Одещини? – звертаюся до заступника начальника цього управління, головного лісничого області Олександра Скрипника.
– Арифметика тут нескладна, але повчальна. Всього в області маємо 223 тисячі га лісів, або, як ми ще кажемо, “заліснених територій”, бо сюди входять і невеличкі лісочки, переліски. Так от, 49 тис. га з них – це і є оті, по суті, безгоспні нині, лісосмуги. Але всі ті лісочки та лісосмуги, які нині залишилися без господарів, або які належать тим користувачам, які про них абсолютно не турбуються, – становлять для нас, працівників лісу, справжню проблему. Ось у мене дані з МНС, які свідчать що з початку року в області ними зареєстровано 33 випадки пожеж на цих лісових насадженнях, загальною площею 58 га. Але це дані МНС, до яких входять тільки випадки, на які наші “надзвичайники” реагували, які в них зареєстровані. А за даними візуальних спостережень нашої лісової охорони, сталося вже понад 200 пожеж, сотні загорянь, якими було охоплено десятки кілометрів лісосмуг. Звичайно ж, ми, лісівники, дуже болюче ставимося до всіх цих пожеж, але у нас нема в достатній кількості ні людей, ні засобів, ні коштів на те, щоб гасити всі пожежі, які виникають на величезних степових обширах. Як нема і вертолітного авіапатрулювання, завдяки якому вчасно виявлялися б пожежі, що виникають далеко від сіл, у глибині степів.
– Ще в 60-ті роки в усіх колгоспах та радгоспах існувала така посадова особа, об’їждчик. Це був грізний вершник, який об’їжджав усі навколишні поля та ферми, та був найпершим помічником дільничного міліціонера. Сама постать об’їждчика повертала дорослих до законослухняності, і посвист його нагайки (у повітрі, звичайно ж, до тіл не доходило) наводив жах на бешкетних підлітків. То, може, варто повернутися до цього інституту стражів громадського добра? І отім, чи не час вам, лісівникам, ставати господарями всіх лісосмуг?
– Зараз, у наших умовах, це було б ідеальне рішення. Нам, звичайно ж, потрібні об’їждчики, хоча б один на кілька сіл. Тепер, забезпечений засобами зв’язку та наділений владними повноваженнями, він став би уособленням закону і законності, допомагаючи нашим дільничним міліціонерам та рятівникам з МНС. Ось переді мною грізний документ, підписаний заступником голови Головного контрольно-ревізійного управління України О. Забрудським, який є копією документа, якого КРУ подало до Кабміну, за підсумками ревізії агролісогосподарських підприємств. Одеські лісництва там, на щастя, не фігурують, але визначено загальну, всеукраїнську тенденцію: “Відсутність контролю за полезахисними лісосмугами спричинила їх масове знищення, а самовільні (незаконні) рубки деревини вже завдали державі збитків на 36 млн грн, з яких 2 млн встановлено безпосередньо під час ревізій за участю екоінспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та регіональних формувань Деркомлісгоспу”.
Я потім уважно вивчив цей документ. Своїми цифрами та фактами він вражає так само, як безкінечні пожежі на наших стернистих полях, підпалювати які нібито заборонено, але які палають собі без будь-якого нагляду і без покарання винних. До речі, серед причин, які викликають усі ці пожежі, фахівці здебільшого називають чотири: цигарки, які водії викидають на узбіччя доріг; спалювання фермерами стерні (аби не орати та зекономити на пальному); полишені напризволяще вогнища «шашличників» у місцях відпочинку, і, нарешті, навмисні підпали – з озлобленості, з відсутності належного виховання, з політичних міркувань, за принципом: чим гірше – тим краще!»
Виходячи з наслідків ревізії, КРУ звернулося до Кабміну з рядом пропозицій, які, на мій погляд, є цілком слушними. Так, фахівців з КРУ пропонують відповідним міністерствам та відомствам винести на засідання Кабміну питання про доцільність передачі лісів, які не підлягали паюванню під час реформування аграрного сектору економіки, до відання Держкомлісгоспу; провести спільно з органами місцевої влади «суцільну інвентаризацію лісового аграрного фонду, в тому числі полезахисних лісосмуг, за результатом якої забезпечити повний облік цих лісів та полезахисних лісосмуг спеціалізованими лісогосподарськими підприємствами». Крім цього, пропонується лісосмуги площею менше 0,1 га теж вважати «землями сільськогосподарського призначення» (тепер вони здебільшого належать до «несільськогосподарських угідь») та прискорити оформлення землевпорядної документації, з видачею держаків на право постійного користування лісоресурсами.
Гаразд, скажете ви, рятівників з МНС викликають у випадку значних пожеж, а чи володіють засобами протипожежної охорони підприємства обласного управління лісового та мисливського господарства? Так, володіють. Зараз вони мають дві відомчі пожежні машини та 47 автомобілів підвищеної прохідності. А ще в лісівників є 35 мотопомп, 50 переносних радіостанцій та 12 ранцевих лісових вогнегасників. Ось ці засоби і дозволяють лісівникам більш-менш вчасно локалізовувати лісові пожежі та оперативно ліквідовувати їх. Але, звичайно ж, цього замало. На думку головного лісничого області, для того, щоб контроль за лісовими масивами був ефективним, а пожежні бригади з’являлися вчасно і дії їхні були рішучішими, треба вже зараз додатково придбати щонайменше 48 лісових ранцевих вогнегасників, 10 мотопомп, 15 автомобілів підвищеної прохідності та 10 переносних радіостанцій. Так, на все це потрібні кошти, але весь прикрий досвід переконує нас, що, економлячи на засобах протипожежної охорони, ми вдесятеро більше втрачаємо від згубних пожеж.
А зараз я хочу звернутися до тих, хто зараз читає цю статтю: будьте уважними й обережними. Перш, ніж викинути недопалка, старанно загасіть його і переконайтеся, що він не тліє. Не підпалюйте стерню на полях і сухі бур’яни поблизу своїх садиб, а якщо вже підпалили бур’ян, то не залишайте цього місця, поки вогонь не згасне. Пам’ятайте, що кожне дерево посеред випаленого сонцем степу – це праця людей, це кошти, це рукотворне диво природи. Повідомляйте про будь-які випадки виникнення пожеж відповідної служби, а, якщо є змога, самі загасіть, чи хоча б локалізуйте це джерело пожежі. Бережімо наші ліси, бережімо наш степ, дбаймо про себе і майбутні покоління!
