Розмов про рибну ділянку Хаджидерського водоймища в Миколаївці-Новоросійській Саратського району намагаються уникати. Не заведено тут без потреби і наближатися до водного дзеркала. Ця територія вважається забороненою для чужих очей, розмов, а тим більше для незручних журналістських запитань. Сторонньому можна поцікавитися тільки здалеку: на водоймищі господарюють підприємці з Біляївського району.
Тим часом чутки про хаджидерську воду ходять різні. Наприклад, що риборозведення і промисел тут провадяться без належного документального оформлення. А задіяним місцевим рибалкам платять за місяць до тисячі “зелених”, зокрема, і за мовчання, тобто, збереження комерційної таємниці.
Ця водойма загальною площею 560 га розташована на землях трьох суміжних сільських рад: Миколаївсько-Новоросійської, Успенівської та Кривобалківської. Сьогодні відповідно до чинного законодавства кожна сільрада має повне право мати за користування водним дзеркалом вагому користь для бюджетного гаманця. Але інформації від відповідних сільських голів на адресу голови Саратської райради звучать як скарги турка. Адже жодна із сільрад, крім Кривобалківської, орендних грошей за водоймище до бюджету не одержує. І тільки Кривобалківський сільський голова Валентина Венгеровська, жінка ділова і рішуча, зуміла затребувати до сільського бюджету як фіксований податок 2793 гривні 91 копійку за 2006 рік. Така сума для скромного бюджетного гаманця здається вагомою лише на перший погляд. Тому що справді магічні дива роблять нехитрі арифметичні дії, виконані на прозаїчному аркуші із зошита.
Виходить, що за середньої орендної плати у 150 гривень на рік за гектар водного дзеркала, нинішньому користувачеві водоймища слід було б трьом сільрадам викласти загальну суму 84 тисячі гривень на рік. При цьому Успенівській сільраді належало б 36 тис. 750 грн, Миколаївсько-Новоросійській – 18 тис. 600 грн, а Кривобалківській – 28 тис. 650 грн, тобто у десять разів більше затребуваного нею у 2006 році! То чому ж дотаційні сільські бюджети не мають таких вкрай необхідних грошей? Відповідь проста: укладати орендні договори сільради не повноважні, а в райцентрі з документацією, якою аргументує користувач водного дзеркала, розібратися до кінця так і не можуть.
СКАЗАВШИ «А», СЛІД ВИМОВИТИ «Б»
Відверто кажучи, добувати інформацію про Хаджидерське водоймище виявилося не простіше, ніж у каламутній воді ловити руками слизьку рибу. Початок заплутана історія бере у листопаді 1996 року. Тоді на 9-й сесії XXII скликання Саратська районна рада народних депутатів ухвалила рішення про видачу Одеському обласному виробничому рибокомбінату державного акта на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 560,0 га, у тому числі на території Миколаївсько-Новоросійської (124,0 га), Успенівської (245,0 га), і Кривобалківській (191,0 га) сільрад. І хоча перший законодавчий крок було успішно зроблено, другий, який підтверджує легітимність оформлення договірних відносин, простіше кажучи, оренди, чомусь не зафіксовано.
Через чотири роки чергове депутатське скликання, чудово розуміючи, що район після «легковажного» вчинку попередників бюджетних поповнень за водоймище не має, скасовує вищевказану ухвалу на сесії Саратської райради. У першому пункті скасовуючого документа від 2 лютого 2001 року говориться: «Визнати недоцільним передачу 560 га землі у постійне користування Одеському рибокомбінату».
Розшифровка цієї чиновницької формули гранично проста, якщо до того ж врахувати, що на вказаний час форма власності колишнього користувача водоймища змінилася, трансформувавшись у ЗАТ. А це було досить зручним легітимним моментом для переукладання орендних відносин. До того ж числилися й інші «обтяжливі» обставини. На жаль, Одеський облрибокомбінат, в особі Біляївської рибодільниці, так і не виконав поставлені при видачі держакту умови. А саме: не розпочав ремонту греблі водоймища і насадження водоохоронного лісозахисту. Як не реалізував і іншої обіцянки: відкриття магазину для продажу риби населенню району в Сараті. Тим часом, внаслідок бездіяльності щодо взятих зобов'язань і нераціонального використання водойми території населених пунктів Миколаївки-Новоросійської, Кривобалківської та Успенівської сільрад виявилися підтопленими. Деякі житлові будинки зруйнувалися, а 250 га підтоплених земельних площ засолонцьовані.
Своїм скасовуючим рішенням від 2 лютого 2001 року № 153 Саратська райрада планувала поставити в рамки недисциплінованого орендаря. Проте раптом 8 квітня 2001 року дане рішення опротестувала Саратська прокуратура. І актуальне питання знову «зависло», аж до поточного депутатського скликання.
Заступник голови Саратської районної ради Іван Семенович Райнов розповідає:
– Коли, вступивши в повноваження у 2006 році, почали з'ясовувати питання використання землі і водних ресурсів у районі, виявилося, що з усіх наявних об'єктів водного дзеркала є укладені договори, а щодо Хаджидерського водоймища нічого немає. Причому його нинішні користувачі – ЗАТ «Одеса-рибгосп», що базуються в Біляївці, обгрунтовують свої дії на держакті за рішенням 9-ї сесії від 20.11.96 року, який нібито подовжила їм Верховна Рада (?!). При цьому оренда за користування водними ресурсами не виплачується ні на жодному бюджетному рівні…
ЛАЗІВКИ КОНФЛІКТУЮЧИХ ЗАКОНІВ
Чи є цей, єдиний у Саратському районі, випадок прецедентом в області, відповісти складно. А от чому можливі такі перипетії, пояснює Василь Костянтинович Смолій, начальник управління водних ресурсів Саратського і Тарутинського районів:
– Законодавча база «Водного кодексу України» і «Земельного кодексу України» за деякими положеннями суперечать, тому виходять такі лазівки. Складність цієї ситуації полягає у тому, що спочатку на підводні землі було видано держакт. Але у власності Хаджидерське водоймище перебувати не може! Відповідно до Водного законодавства України водні об'єкти, як у даному випадку це водоймище, є винятково власністю народу України, тому надаються тільки у користування! Причому виключно для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, з лікувальною або оздоровчою метою.
За словами Василя Смолія, права користування на умовах оренди, які в обов'язковому порядку узгоджуються з органами райуправління водного господарства та екологічною службою, детально обговорено у статті 51 «Водного кодексу України». Щодо ЗАТ «Одеса-рибгосп», то найвірогідніше, підкреслює Смолій, у цього підприємства такого орендного договору не існує.
24 червня минулого року рибодільницю Хаджидерського водоймища спільно перевірили органи водогосподарства та екології Саратського району. При цьому орендного договору так і не побачили. Граничний же розмір штрафу за складеним протоколом досяг аж 85 гривень! Усі виявлені недоліки відповідно до розпорядження було потрібно у зазначений термін привести до відповідного стану. Через рік, 15 серпня 2007 року було проведено чергову планову перевірку тієї ж ділянки. На жаль, результати аналогічні: черговий протокол із зазначенням порушень і максимальне покарання – штраф 85 гривень...
Хаджидерське водоймище досі використовується без договору оренди. У зв'язку з реформуванням підприємства у1999 році держакт, виданий попередникові на постійне користування землею, юридичну чинність втратив. Дамба завдовжки 250 метрів розмита і потребує ремонту, за багатьма показниками не дотримуються правила користування водним об'єктом.
За оцінками сільських голів суміжних сільрад, через недбале ставлення користувача до водойми, її береги розмиті, і попередня площа водоймища змінилася в бік збільшення. Про це у своєму листі до райради наполягає сільський голова Кривої Балки Валентина Венгеровська: «Прошу при укладанні договору оренди на водне дзеркало переміряти площу, зайняту під водою, тому що вона значно розширилася»! Проте, як кажуть, око сільського голови бачить доходи, але одержати їх не може. Ситуація і до цього часу залишається без змін.
