Рішенням Державного департаменту морського та річкового транспорту від 14.10.1997 року № 40 на базі морського торговельного порту «Южний» було створено галузевий Центр нетрадиційних технологій енергозбереження (ГЦНТЕ).
Як відомо, у другій половині 90-х сумною нормою стали віялові відключення електроенергії. Коли справа дійшла до введення лімітування портів, департамент вирішив вжити термінових заходів щодо диверсифікації енергопостачання.
З огляду на те, що деякі наробітки вже були, керівником Центру призначили кандидата технічних наук Юрія Михайловича Омельченка, на той час – головного інженера МТП "Южний". Він розробив Положення й створив штаб. До справи було залучено інженерів із різних підприємств та наукових організацій.
Вже через чотири роки роботу Центру було відзначено на міжнародному семінарі у Львівській області, а у 2004 р. в Познані на міжнародній виставці директорові ГЦНТЕ вручили Кубок.
СОНЦЕ ТА ВІТЕР – ЦЕ СИЛА
Центр співпрацює не лише із портами України. На декількох шахтах Донбасу встановлено геліопанелі. За їхньою допомогою сонячна енергія використовується для підігріву води з побутовою метою. Завдяки явищу рефракції, вони працюють навіть похмурого дня. У 1998 році член штабу Центру кандидат технічних наук Володимир Айхіезер розробив та виготовив геліопанелі, за допомогою яких на станції "Застава-ІІ" й донині здійснюється мийка вагонів. Витрати окупилися протягом півтора року. Планується встановити геліопанелі у дитсадку та спорткомплексі порту "Южний". Усього в галузі такі пристрої працюють на 16 об'єктах.
Другий напрям – контроль за використанням електроенергії. Подумаєш, скажете ви, вуличні ліхтарі вдень горять! З'ясувалося, що Україна на цьому втрачає до 2,8 відсотка усієї виробленої електроенергії на рік.
Відповідно до статистики, 65 – 70% нетрадиційної енергії дають вітри. Цим із успіхом користуються у Німеччині, Бразилії, Аргентині, Бельгії, Норвегії та інших країнах. Україна налагодила випуск вітроустановок потужністю 4 – 6 кіловат, які надлишок енергії (за наявності) віддають до державної електромережі! Начебто б небагато, але уявіть ситуацію: у власника приватного будинку із газовим опаленням "відключили світло", як кажуть у народі. Щоб запрацювала система, потрібна електрична іскра. А її може дати енергія вітру.
У жовтні до міста Южного прибудуть фахівці відомої фірми "Вестас", яка випускає близько 43% усіх вітродвигунів у Європі. Працівники ГЦНТЕ за 10 місяців досліджень вже визначили ділянки із високим вітровим потенціалом. Потужність одного вітряка складе від 800 кіловат і вище. Монтаж вітрової електростанції – за співробітниками фірми, а інженери Центру та залучені фахівці будуть здійснювати узгодження та технічний нагляд. Вітрова ферма – це ще й робочі місця під час будівництва та експлуатації.
ВОДА: НЕ ЛИТИ, А ВИКОРИСТОВУВАТИ
Працює Центр і над використанням енергії хвиль. Морегосподарський комплекс України відчуває потребу у спеціальних буях, що світяться, – таких потрібно близько 800 одиниць. Відповідні розробки ГЦНТЕ зараз перебувають на експертизі. Подібні навігаційні буї можна встановлювати і в морі, й на річці. Щоправда, не скрізь. Європейський аналог коштує 22 – 25 тисяч доларів. Наш пристрій, як запевняє Юрій Михайлович, буде коштувати значно дешевше.
Ветерани "Південмашу" допомогли Центру створити електростанцію потужністю до 15 кВт, що використовує енергію хвиль. Щоправда, їхні параметри (відстань від гребеня до западини) на наших морях низькі. Але чому б не використати це джерело, адже подібна ЕС у будь-якому разі окупиться? Ще один "водний" проект – відновлення малопотужних гідроелектростанцій, які колись працювали у Закарпатті на швидких гірських ріках. Зараз таких всього декілька, а колись було шістдесят. Одна така ГЕС (80 – 100 кіловат) може повністю забезпечити електроенергією одне невеличке село. Перспектива є, потрібні реальні рішення з цього питання.
ГОРИТЬ НА ПОЛЯХ СОЛОМА
– Я нещодавно проїхав по Україні. Стерню спалюють, палають лісопосадки... І ось до нас у штаб нещодавно прийшла дуже цікава людина, одеський авіаінженер Сергій Іванович Єгоров. Не голіруч прийшов. Він займається оптимізацією котелень, які працюють на відходах сільгоспвиробництва.
Спалювання соломи, яка залишається на полях, дуже шкодить землі. У Данії, Бельгії, Швеції та інших країнах цю солому пакетують та використовують як паливо у спеціальних міні-котельнях. У наявності і економія, й екологічний ефект.
Котельні, які виготовляють у місті Ромни, вже працюють у декількох областях. Фахівці Центру хочуть впроваджувати ці котли й вести спостереження із метою оптимізації устаткування.
Подібна котельня при п’яти завантаженнях на добу може опалювати близько півтори тисячі квадратних метрів житла (наприклад, дитсадок і школу), заощаджуючи дефіцитний газ.
В Одеській області таких установок немає. Поки що немає, будемо сподіватися.
І ЗНОВУ ПОРТ
Ю. Омельченко із гордістю згадує, що в порту "Южний" вперше в Україні за сприяння колег із Запоріжжя та Одеси було розроблено частотні перетворювачі для портальних кранів. Економія на одному крані становить близько 50 тис. грн на рік. Серед плюсів – безшумна робота, менше спрацювання устаткування. У жовтні южненці запустять портальний кран № 0203, який оснащено новим частотним перетворювачем.
ГЦНТЕ працює й над використанням метану як палива. Впровадження балонного газу у портових технологіях дозволить заощаджувати понад триста тисяч гривень на рік. Центр також зайнявся вуличним освітленням, яке працює від сонячних батарей. У порту функціонують дев'ять із п'ятнадцяти галузевих установок локального очищення води італійського виробництва, пущених в експлуатацію після освоєння працівниками порту. У 2006 році було очищено 68 тисяч кубометрів дощової води, використаної потім для технічних потреб. Отримано сертифікати на очищення морської води до рівня питної.
Ідей у Центру багато, але...
ПРО ФІНАНСОВУ «ПОГОДУ»
– На жаль, вже багато років наш Центр ніхто не фінансує, – розповідає Ю. Омельченко. – У нашій організації значиться всього лише один працівник – керівник Ю.М. Омельченко. Зрозуміло, усі мої колеги працюють на громадських засадах. Ми випустили 26 номерів нашого журналу, потім вимушено припинили публікацію. Не можемо виїжджати на наукові конференції, не кажучи вже про випуск продукції.
До кого лише не звертався Ю. Омельченко, доводячи необхідність фінансування! На жаль, до його закликів глухі і в ГДМРТ, і в Міністерстві транспорту й зв'язку, і в інших організаціях. Тепер Юрій Михайлович виступив із ідеєю створити на базі Центру юридичну особу. ГЦНТЕ зміг би реалізувати свою продукцію, робити замовлення, розробляти проекти.
Проблемами державного рівня Ю.М. Омельченко вважає й катастрофічне невистачання фахівців із нетрадиційних видів енергії та енергозбереження, і відсутність спеціального закону у цій сфері. А головне – пусті очі чиновників усіх рангів.
