13, 15, 27 жовтня Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного показує прем'єру класичної французької оперети Шарля Лекока «Жирофле-Жирофля». Перед прем'єрою завжди хочеться довідатися, чому для постановки було обрано саме цей твір і які творчі ідеї надихали творців цієї вистави.
Режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв Росії Володимир Подгородинський.
– Володимире Івановичу, Ви обрали, як мені здається, дуже складний для постановки твір. Це рання опереткова класика, яка за своєю музичною і вокальною складністю порівнювана з комічною оперою. В Одеському театрі музичної комедії твори Шарля Лекока ніколи не ставилися. Що Вас спонукало до такого вибору?
– По-перше – це класична оперета з чудовою музикою і блискучою літературною основою. Це матеріал, який потребує дуже серйозної музичної та акторської підготовки, як і будь-яка робота над класикою, він дуже корисний для підтримки творчого рівня трупи. Так, ви праві, французька класична оперета відрізняється від віденської класики, від Кальмана або Легара, вона близька до опери-буф, до музичного фарсу і потребує особливих акторського та вокального вміння, але це і цікаво. До того ж, хотілося запропонувати театрові класику, яка на його сцені ніколи не ставилася.
– Чим Вас зацікавив сюжет про двох сестер-близнючок, одну з яких у день весілля викрадають пірати?
– Сюжет рясніє несподіваними поворотами, гострими комічними конфліктами – це комедія становищ, що іскриться гумором, у якій є місце і жарту, і легкій еротиці, і почуттям. Насамперед – безмежній, жертовній батьківській любові, якою Болеро і Аврора люблять своїх дочок Жирофле і Жирофля.
– «Жирофле-Жирофля» – шоста Ваша постановка в Одеському академічному театрі музичної комедії. Ваша постійна співпраця з театром – це данина «подвійному» громадянству «одесит-петербуржець», як Ви самі себе називаєте?
– Не лише. Якби я не знаходив розуміння у керівництва і не любив акторів, з якими працюю, такої багаторічної співпраці не вийшло б.
– Чим Ви хочете привернути одеську публіку в цьому спектаклі?
– Я не прагну привертати публіку. Я займаюся справою, яку люблю і, як мені здається, вмію робити, але спеціально розраховувати на касовий успіх постановки, по-моєму, неправильно. Жодні справжні театральні шедеври з такою свідомою установкою не створювалися. Хоча, звичайно, хотілося б, щоб вистава стала популярною і улюбленою.
Балетмейстер вистави – заслужений діяч мистецтв Росії Сергій Грицай.
– Сергію Івановичу, Ви – один з найвідоміших і затребуваних сучасних балетмейстерів, що працюють у драматичному і музичному театрі. Останнім часом Ви постійно співпрацюєте з Маріїнським, Олександринським, Большим театрами, з Метрополітен-оперою. Чому ось вже другий рік поспіль Ви працюєте в Одесі?
– Я люблю Одесу і вже не першу виставу ставлю з Володимиром Подгородинським. Зокрема торік ми разом поставили в театрі музичної комедії мюзикл Марка Самойлова «Безіменна зірка». Мені дуже приємно, що наша вистава була визнана найкращою виставою року серед одеських театрів. Сподіваюся, «Жирофле-Жирофля» теж порадує глядачів.
– Сергію Івановичу, яким Ви уявляєте глядача цієї вистави?
– Не готовий поки що припускати ні склад глядацької аудиторії, ні реакцію на виставу. Хотілося б мати найвдячнішого глядача.
– Скажіть, як у Вас виникає пластичний образ вистави? І яким він був на початку роботи над «Жирофле-Жирофля»?
– Звичайно, поштовх дає музичний і драматичний матеріал. У даному випадку йдеться про високопрофесійну музику. Це дуже висока планка для театру. З самого початку було зрозуміло, що вистава повинна бути легкою, казковою, умовною. Комедійність сюжету пластично передається в еклектику. Наприклад, в одному номері поєднуються танцювальні і пластичні елементи українського гопака, самурайські бойові пози й елементи класичної хореографії. Таке вирішення виникло під враженням сценографії вистави, створеної Станіславом Зайцевим.
Заслужений художник України, головний художник Одеського академічного театру музичної комедії Станіслав Зайцев.
– Станіславе Миколайовичу, балетмейстер, за його власним визнанням, черпав натхнення від Вашої роботи, а хто надихнув Вас?
– Мене надихнув італійський художник ХVI століття Джузеппе Арчимбольдо. Його ідея портретів з овочів, квітів і фруктів здавалася мені дуже вдалою для художнього вирішення цієї вистави. До речі, Арчимбольдо був не тільки живописцем, але й організатором і оформлювачем придворних свят в імператорському палаці у Празі, де жив і працював практично все життя. Сюжет «Жирофле-Жирофля» не побутовий. Це фантастична історія з нальотом фарсу. Це якийсь екзотичний острів, на якому все в достатку. От тільки дівчину з-під вінця пірати вкрали. Тому у сценографії я спробував відобразити цю екзотику і фарс. Тому елементи античної архітектури набули антропоморфних і плодоовочевих продовжень. А все разом нагадує якийсь екзотичний карнавал.
Яким вдався цей екзотичний карнавал, судити глядачам, а ми ще раз нагадаємо любителям театру, що у виставі зайняті провідні солісти Одеського академічного театру музичної комедії: заслужені артисти України Ольга Оганезова, Наталя Завгородня, Микола Завгородній, Сергій Лукашенко, Юрій Невгамонний, Юрій Осипов, Тамара Тищенко, лауреат міжнародних конкурсів артистів оперети Ірина Ковальська, солісти Вікторія Березіна, Ігор Ковальчук, Володимир Кондратьєв, Ольга Кононцева, Наталія Кущенко, Тимофій Криницький, Влад Кутуєв, Андрій Мірошниченко, Володимир Муращенко, Руслан Рудний, Денис Фалюта, а також балет, хор і оркестр театру.
