Людина в середньому за своє життя випиває 35 тонн води. Якщо очистити цю воду, можна отримати… 420 кг солей та забруднень…
Напевно, кожен з нас легко може згадати епізоди зі старих радянських фільмів, коли якийсь герой, нахилившись, пив воду з річки. У таких випадках на наших обличчях з’являлася сумна усмішка від думки, що давно вже не можна пити воду з відкритих водоймищ навіть у найбільш екологічно чистих місцях нашої країни. Сьогодні кожна дитина знає, що вода обов’язково повинна пройти ретельне очищення, а турботливі батьки намагаються з раннього дитинства прищепити своїм дітям усвідомлення того, що вода у крані не годиться для пиття.
І справді, багато тих, хто особисто ще не зіткнувся з проблемою отруєння звичайною водопровідною водою, дуже налякані обширними матерілами ЗМІ, що все частіше нагадують про нові елементи таблиці Менделєєва, що виявлені у воді з крана. Не зайвим буде нагадати, що здоров’я людини на 80% залежить від води, яку вона споживає, а з шкільного курсу анатомії відомо, що ембріон на 98% складається з води, яку п’є його мати; у тілі новонародженого міститься 75% води, а у дорослої людини – приблизно 60%.
За даними Центральної санепідемстанції МОЗ України, за період з 2000 року в країні зареєстровано 17 спалахів гострих кишкових інфекцій, пов’язаних із споживанням забрудненої питної води. З кінця 2000-го розпочалося чергове епідемічне піднесення захворюваності вірусним гепатитом А. До речі, у коктейлі під назвою питна вода є все: ентеровіруси, сальмонелли, збудник черевного тифу. Дослідники виявили у ній такі промислові забруднення як ртуть, свинець, нікель, залізо, асбест, миш’як, пестициди, гербіциди, радіонукліди… І це не повний список. За даними Державного комітету зі статистики, кожен другий мешканець України п’є воду, що не відповідає гігієнічним вимогам. Щодо нашого міста, то ситуація тут просто катастрофічна.
У міській санітарно-епідеміологічній службі мені вдалося дізнатися про те, що у нас просто немає районів, які можна було б з упевненістю назвати благополучними: “Кожна четверта проба води не відповідає санітарним вимогам, не проходить за Держстандартами, за бактеріальним та хімічним складом. А найголовніша проблема на сьогодні – нітрати у воді. У колодязній воді, наприклад, нітрати перевищують норму від 2 до 10 разів".
Щодо води, яка тече по центральному водопроводу міста, то в 1 л такої води міститься 20 – 25 мг нітратів. Помножимо цю цифру на 2-3 л щоденної “водної” норми, що рекомендують медики, а потім на 365 днів… Результат – за рік ми випиваємо 20 г нітратів. 20 г – вага волоського горіха.
Звідки береться наша питна вода
Вода відкритих водоймищ України забруднена не тільки промисловими відходами, але й продуктами Чорнобильської катастрофи. На жаль, навіть вода карпатських гірських річок перестала тішити нас первісною чистотою.
Значний “внесок” у такий стан басейну поверхневих вод вносять і промислові підприємства. Загальний річний викид стічних вод у водотоки складає 15,6 куб. км на рік, зокрема, комунальне господарство – 3,8 куб. км/рік.
Водопровідна вода хлорується на міських станціях водоочистки. При цьому хлор утворює деякі речовини (наприклад, хлороформ), що здатні викликати рак.
Свій погляд на це запитання висловив лікар-онколог Одеської міської лікарні № 11 Ростислав Миколайович Чудін:
“Останнім часом люди дуже недбало ставляться до свого здоров’я. Мало хто замислюється над тим, що і як необхідно вживати в їжу, адже не секрет, що, наприклад, рак шлунка зумовлений якістю їжі та води. Наявність у питній воді канцерогенних речовин значною мірою сприяє виникненню передракових захворювань. Адже вся трагедія полягає у тому, що рак може розвиватися в організмі людини декілька десятків років, не маючи жодної вираженої симптоматики. Таким чином, якщо причиною раку шлунка стала забруднена вода, то людина може роками погіршувати свій стан, навіть не підозрюючи про це.
Водопровідна вода прискорює процес старіння, стимулює відкладення солей, призводить до захворювань суглобів (артрити, поліартрити), до утворення каменів у нирках, жовчному та сечовому міхурах, стає причиною більшості хронічних захворювань, серед яких захворювання жовчно-кишкового тракту та центральної нервової системи.
В умовах нестабільності, в яких перебуває наша країна сьогодні, той великий спектр ліків, які є на прилавках аптек, може призвести до того, що певним чином поєднуючись, вони самі по собі можуть утворювати канцерогенні речовини, стаючи причиною раку”.
А що можна сказати про бювети, що так швидко виросли в усіх районах міста? На це запитання відповіла завідувачка відділу комунальної гігієни обласної санепідемстанції Алла Кільдишова:
“Підземні джерела області мають воду солону, з домішкою сірководню, особливо на території Бессарабії. Плюс нітратне забруднення, яке з кожним роком рухається у бік Чорного моря. Плюс до цього, бюветна, джерельна, колодязна вода, навіть якщо і є чистою, то через 24 години стає токсичною”.
Відстоювати воду (артезіанську або водопровідну, все одно) понад 12 годин просто небезпечно з мікробіологічної точки зору. Навіть короткочасного контакту поверхні води з частинками пилу, що все одно перебуває у повітрі, досить, щоб мікроорганізми, що приносяться з пилом, виявилися у ній і отримали можливість розмножуватися. Через 24 години відстоювання вода стає повністю непридатною до споживання через надлишок мікроорганізмів. Відстоювання води переслідує мету позбутися від нерозчинних у воді частинок (до речі, не найшкідливіших). Видалення розчинного хлору при відстоюванні відбувається далеко не повністю”.
З чим же пов’язаний такий стан водопровідної води, яка, як видно з вищесказаного, перетворюється у страшну загрозу для здоров’я кожного з нас? Причин насправді багато. Ось, наприклад, в результаті Чорнобильської катастрофи 20 років тому відкриті водоймища України були забруднені радіаційними відходами, період напіврозпаду яких десятки та сотні років. Води водозабірних річок, зокрема і Дністра “цвітуть” синьо-зеленими водорослями, які виділяють приблизно 60 видів низькомолекулярних речовин, кожна з яких – отрута для нашого організму. Промислові відходи наповнюють річки України майже всіма елементами таблиці Менделєєва, більшість з яких небезпечні для здоров’я людини.
Але це далеко не увесь список проблем. Особливу увагу потрібно звернути на стан міських водопроводів.
75% водопроводів України потребують заміни. По цих трубах від водоочисних споруд до наших кранів вода тече багато кілометрів. Що віддаленіше ваш будинок від фільтрувальної станції, то гірша вода у крані.
Чим небезпечна епізодична подача води, або, як це називають, – за графіком? – про це я запитав аспіранта кафедри фізики Одеського національного університету ім. Мечникова Євгена Коськіна:
“Уявіть собі трубу, яка на три години наповнюється водою, а шість годин порожня, – розповідає фахівець. – У такій трубі, як у поршневому насосі, утворюється негативний тиск. І якщо водопостачальна і каналізаційна мережі, у порушення усіх технологічних та експлуатаційних вимог, розміщені поруч на одному горизонті, та ще й на рівні грунтових вод, то засмоктування у порожню трубу водопостачальної мережі нечистот не уникнути. І це характерно для усіх мереж, у яких вода подається нерегулярно. Що менше і що з більшими перервами подається вода, то більше її забруднення, – підкреслив Євген Коськін. – Чого у ній тільки немає: залишки отрутохімікатів, пестицидів, важкі метали, безліч штаммів різноманітних бактерій…”.
Давайте подивимося, що сталося з нашими джерелами водопостачання за останні тридцять років. За даними СЕС, кількість поверхневих водоймищ першої категорії, тобто чистих, з яких можна брати воду для пиття, зменшилося у чотири рази. Водоймищ другої категорії – удвічі. На сьогодні майже всі джерела водопостачання належать до третьої та четвертої категорій. І які б жорсткі нормативні вимоги ми не встановили, жодні очисні споруди і технології не зможуть довести такий техногенний “коктейль” до рівня стандарту “Питна вода”.
Санітарні лікарі впевнені, що встановлені на початку 80-х ДЕСТи, що визначали якість води в Україні, давно застаріли.
Український ДЕСТ “Вода питна” досліджує тільки 28 параметрів якості водопровідної води. У Європі вода контролюється за 160 параметрами, у США – за 300. Однак досить цікавим виявилося формулювання, яке пояснює, що ж можна вважати чистою водою. Норми щодо якості питної води встановлені так, “щоб систематичне вживання такої води не викликало клінічніх пошкоджень у 95% популяції споживачів у період виробничої активності”, тобто до часу виходу на пенсію.
Досить холодна канцелярська мова не особливо надихає на те, щоб напитися прозорої холодної водички з водопровідного крана. Мабуть, багато людей після прочитання цієї статті засумнівалися також і у безпечності вживання фільтрованої та кип’яченої води. Але, шановний читачу, не потрібно занадто перейматися та пити виключно пляшкову воду, постійно сахаючись від звичайних кранів. Потрібно лише уважно ставитися до того, що і як ми споживаємо, адже, як відомо, наше здоров’я – у наших руках!
