Наприкінці серпня місто було схвильовано подіями навколо виставкового салону на Катерининській, 18. Ця невеличка затишна галерея, яка належить Одеській обласній організації НСХУ з незапам'ятних часів (а точніше, із 1947 року) добре відома любителям живопису. Виставки, які тут проходять, камерні за формою, неординарні за змістом. Тоді, наприкінці серпня, експонувалися акварелі Василя Панікарова, йшло своєю чергою тихе галерейне життя.
Наступні події, з одного боку, здатні розбурхати місто, з другого боку – стають звичними. Жахливо звучить, але, на жаль, це так. Скажіть, шановні одесити, хіба ми не починаємо звикати до того, що то там, то тут робляться більш-менш успішні спроби рейдерського захоплення найрізноманітніших об'єктів – від заводів до... галерей? Тобто, звичними стають самі факти рейдерства. Змиритися ж із ними – непросто...
Хроніка подій 29 серпня в галереї на Катерининській коротенько така. Вдень – візит судових виконавців, які пред'явили копію постанови суду щодо передачі приміщення салону у власність приватній фірмі "Мерф". Новина мала ефект бомби, що розірвалася. Тобто, як? Адже це приміщення "місто" віддало художникам у безстрокове користування, у 2000 році було переоформлено документи! Про те, що за їхньою спиною проходив суд, працівники салону, очолюваного Іриною Олександрівною Бутенко, не знали й, відповідно, ніхто їх туди не запрошував. Отямившись від шоку, художники заявляють про свій намір подати апеляцію, судові виконавці обіцяють повернутися через два дні. Однак "зацікавлені особи" не стали чекати ані суду, ані закінчення відстрочки: ввечері цього ж дня "група невідомих" здійснила спробу захопити салон. Причому нападники із присутніми там не церемонилися. Найбільше постраждав працівник салону Василь Бібіков, який одержав серйозні тілесні ушкодження. Завдяки активному протистоянню художників, втручанню депутата міської ради Георгія Селяніна "невідомі" відступили. Але вони встигли демонтувати виставку Василя Панікарова й вивезти роботи до його майстерні. Після відбиття нападу художники організували цілодобове чергування в салоні, а до Києва, на адресу Президента України, пішла телеграма із проханням захистити їх від рейдерської атаки комерційних структур.
Найцікавіше розпочалося, коли стала спливати інформація щодо того, як таке взагалі могло трапитися. І виявилося, що останнім часом приміщення галереї перепродувалося двічі: міськвиконком продав фірмі "Аркадія-2000", "Аркадія" – "Мерфу". Тим більше дивною виглядала заява заступника Одеського міського голови Т.Г. Фідірко про те, що "міська влада не дозволить рейдерам захопити галерею Одеської організації Національної спілки художників". Виходить, що в надрах міської влади ліва рука не знає, що робить права? Пролити світло на двозначну ситуацію могла б сама міська влада, зробивши офіційну заяву з цього приводу або скликавши прес-конференцію, – адже зачеплено, як кажуть, їхню честь та гідність. На жаль, говорити із народом наша влада не прагне, й народу доводиться задовольнятися неповною, а тому, можливо, перекрученою інформацією. Художники, як би там не було, вірять словам Тетяни Георгіївни, що "місто не допустить, щоб галерея, яка перебуває у комунальній власності, яку вже 60 років орендують художники, потрапила до рук комерційних структур шляхом рейдерського захоплення". Що ж, подивимося... На сьогоднішній день ситуація така: Апеляційним судом Одеської області задовільнено позов художників, на приміщення салону накладено арешт, провадиться подальше розслідування, "одеська справа" під контролем у Києві. Можна розцінити це як проміжну перемогу галеристів та художників.
...У столиці, до речі, теж неспокійно. І там рейдери поклали око на приміщення художніх салонів, й теж не обійшлося без участі влади, – але "по-київськи". Один приклад. У травні цього року ТОВ "Українська національна компанія з управління активами" стало власником галереї "Карась" на Андріївському узвозі. І яким чином – вигравши конкурс на передачу прав оренди будинків 22-а та 22-б по Андріївському узвозу, проведений Подільською райадміністрацією або, точніше, таким, що діє від її імені КП "Оренда"! Далі події розгорталися за наближеним до одеського варіанту. Хоча Господарський суд Києва визнав, що до остаточного рішення галерея належить художникам, представники нових господарів регулярно приходили вночі з «візитами ввічливості», доки, нарешті, не перейшли до рішучих дій – штурму галереї. Становить інтерес коментар ситуації, що склалася, даний "Газетою по-київськи": "Орендна війна із культурою та соціальною сферою, розв'язана у столиці місцевою владою, опирається на норми Закону про бюджет-2007. Статтею 118, яка пропонує здавати комунальне майно в оренду на засадах конкурсу, прикриваються ті, для кого існує лише одна мета – вичавити, видавити з цього міста побільше грошей, за всяку ціну – аж до знищення його обличчя і ліквідації можливості жити тут нормальним людям, у яких є не лише матеріальні потреби. Йде безпардонний, безсоромний наступ – на те, що цінують і люблять кияни, на усе, що було нашим життєвим середовищем". У нас, в Одесі, звичайно, не так, наша влада "не допустить". Але ж – допускає...
