ЗНИКАЄ ДЕРЖАВНЕ МАЙНО. ХТО ВІДПОВІСТЬ?
На воротах – як годиться – висить замок. Але ліворуч від воріт відсутня частина огорожі. Тому із депутатами Болградської міської та районної рад В. Карасава, П. Терзі та В. Алавацьким ми безперешкодно потрапляємо на територію колишньої 45-ї бригади ПДВ.
Навколо – мерзенність занепаду. Заросла травою територія. Розкидана земля – викопували труби, знімали плити. У чотири ряди бокси для автотехніки, приблизно на 120 одиниць – металеві ворота зникли. За словами депутатів, є рішення сесії міськради щодо передачі на зберігання 27 металевих воріт, але фактично відсутні усі.
В одному із гаражів бригада з трьох чоловік турбінками ріже останній металевий куточок. Підходимо. На прохання відрекомендуватися, працівники знизують плечима: "А ми – що? Нам сказали – ми робимо. Кажуть, куточок піде на котельню для дитячого садка". Подальші прискіпливі розпитування призводять до того, що головний набирає на мобільному номер і передає трубку мені.
Голос на тому кінці зв'язку одразу бере бика за роги: "А ти, сонечку, хто така, і що робиш на території?" Мій безпардонний співрозмовник відрекомендовується начальником охорони 45-ї бригади на ім’я Денис Карайсинлі. І стверджує, що будматеріали знімаються відповідно до рішення сесії для котельні у дитячому садку.
Добре, що поруч стоять депутати, які запевняють: на сесії подібне питання ніколи не розглядалося. Пообіцявши показати депутатам, де раки зимують, "начальник охорони" перериває зв'язок.
Залишивши бригаду виконувати "рішення сесії", ми далі оглядаємо військові містечка, які серпневою цього року постановою Кабміну передаються Болградській міськраді.
Депутат Петро Ілліч Терзі, який багато років очолював секретну службу гарнізону, розповідає мені, де й що перебувало. Де стояли збірні металеві ангари, від яких залишилися лише розкурочені фундаменти. Для чого військовиками використовувалися численні будівлі, які перебувають тепер у жахливому стані – залишилися лише стіни. Втім, місцями вже й стіни почали розбирати. Але ж скільки боролися, скільки воювали за те, щоб майно військовиків було передано місту – на його користь!
... А ось ще один пустир за містом. Лише огорожа з колючого дроту та розкурочені фундаменти свідчать про те, що тут колись перебував один із підрозділів дивізії.
– Подумати лише, ще півтора місяця тому тут стояли чотири металеві ангари! – здивувався Петро Ілліч. – Лише сесія може розпоряджатися майном. Ми ж давали дозвіл на демонтаж трьох складів, а зникли усі.
Що цікаво: за документами, які нам надала депутат міськради Віра Антонівна Карасава, деякі ангари перебувають на зберіганні у приватного підприємця в селі Саф'яни Ізмаїльського району.
Постанова Кабміну щодо передачі військових містечок не лише не зупинила варварського їхнього знищення, а ще більше підігріла апетити. Виникає запитання: як військовики з однієї сторони та міськрада з другої зведуть тепер дебет із кредитом? Зникло державне майно – хто за це відповість?
«ЦЕ – ЗАКОНОМІРНІСТЬ:
ПОТРІБНО
СПОЧАТКУ
РОЗГРАБУВАТИ
Й ЗНИЩИТИ...»
Трохи пізніше ми зустрілися із міським головою Болграда В.Х. Качановим:
– На сьогоднішній день вирішуємо питання щодо комплексної передачі військових об'єктів на баланс міськради, рішенням сесії створено спеціальну комісію, – сказав Володимир Харлампійович. – Ми визначаємо фактичний стан містечок. Там фігурують суми у 2-3 мільйони, а по суті такого майна бракує. Але місто не пішло шляхом конфронтації з військовиками. Об'єкти будуть прийняті на баланс за домовленістю сторін – із запереченнями, доповненнями, змінами, суперечностями.
– Володимире Харлампійовичу, доки комісія працює, майно зникає на очах, – і я коротенько розповіла мерові про те, що сама побачила.
– Не знаю, де ви це бачили. Виникає багато супутніх запитань: у кого це майно на балансі? Цього ж ніхто не знає.
– Але ті, хто знищує майно, посилаються на міську владу. Якийсь Денис Карайсинлі, відрекомендувався начальником охорони 45-ї бригади, сказав, що діє відповідно до рішення сесії міськради.
– Давайте говорити по-дорослому. Я не можу коментувати телефонні розмови із людьми, яких знаєте Ви, але не знаю я. Рішення сесії та виконкому немає, тому я не хочу про це навіть говорити.
– Отже, триває розкрадання?
– Так. Розкрадання, злодійство, грабунок військових об'єктів.
– Міськрада якось цьому протистоїть? Ви ж хочете одержати майно у більш-менш доброму стані?
– Добре ви сказали – "якось". Але як протистояти? У міському бюджеті на охорону немає коштів. Усе, що ми змогли зберегти, ми зберегли: 25-у бригаду, Будинок офіцерів, будинок СБУ, медсанбат та інше. Для багатьох об'єктів ми знайшли інвесторів, які за свої кошти охороняють, чекаючи того часу, коли майно буде передано на баланс міськради. У перспективі на базі цих об'єктів будуть відкриті підприємства, з'являться нові робочі місця. Наприклад, "Екофарм" планує поставити млин, вже завозять устаткування. 107-е містечко віддали під винзавод. Але, на жаль, ми не змогли знайти інвесторів на усі об'єкти. Можна я питання поставлю Вам? А що, не можна було одразу після відходу військовиків передати будинки та споруди у доброму, збереженому вигляді? Можна було. Необхідно було. Так, ні! "Верхи" вважали, що так робити не можна. Потрібно спочатку розграбувати, знищити, а потім передати. І це – закономірність. Усі військові містечка пройшли шлях Болграда. Найближчий приклад – Арциз: розбомбили, розпродали, розікрали, і лише потім вирішують питання щодо передачі. Є в цьому глузд? Логіка? Перспектива?
– Володимире Харлампійовичу, давайте по суті. Сесія міськради давала дозвіл на демонтаж та зберігання трьох металевих ангарів, але розібрали усе.
– Виконком ухвалив рішення, коли їх вже почали розбирати. Щоб зберегти те, що залишилися, ми дали згоду їх розібрати.
– Чому це майно виявилося на зберіганні у селі Саф'яни Ізмаїльського району? Невже у комунального підприємства міста не знайдеться вільного складу? І чому демонтаж завжди провадять приватні фірми?
– Щоб провести роботи з демонтажу, потрібні кошти і техніка. А у нас комунальне підприємство не може купити зайвий літр бензину. Охороняти самим? А за рахунок чого платити зарплату охороні?
– Ця тема набила оскому – труби...
– Я встиг "вкрасти" для міста останні 5-6 кілометрів. Але ж труб у нас в районі було 47 кілометрів! Хто вкрав 40 кілометрів – з'ясували? У нас труби оцінювала комісія, усе було прозоро.
УГОДА
НА 5 МІЛЬЙОНІВ
ЗІРВАЛАСЯ.
ПОРУШЕНО
КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ
У липні поточного року в газеті "Одеські вісті" пройшла публікація «Аеродром продали. Чи буде «розбір польотів»? Розбір польотів відбувся – вже на четвертий день губернатор І.В. Плачков провів у Болграді робочу нараду, під час якої прокурор області доповів щодо порушення кримінальної справи. Так була припинено спробу продати Болградський аеродром за 30 тисяч гривень (за оцінками фахівців, вартість майна перевищує 5 мільйонів гривень).
Чим же закінчилася історія із аеродромом? Цими днями прокурор Одеської області В.С. Присяжнюк направив листа на ім'я губернатора, у якому повідомляє, що завершено досудове слідство за кримінальною справою стосовно начальника першого відділення державної виконавчої служби Малиновського району м. Одеси В.С. Данилова – він перевищив службове становище і підписав підроблені документи. Данилов звинувачується у скоєнні злочину, інкримінованого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу. Матеріали направлено до Малиновського районного суду.
А поки суд та діло, хотілося б знати: що очікує аеродром у перспективі? У нас є інформація лише про те, що цим об'єктом зацікавилися два інвестори – один із Ірану, другий – вітчизняний. Нині вирішується доля аеродрому, а разом з ним – доля Болграда.
А доки державні мужі визначаються, об'єкт охороняється. Ким і на яких умовах? Міський голова Болграда В.Х. Качанов сказав буквально таке:
– Так, охороняємо. Я підписав договір. Як будемо розраховуватися за послуги? Це вже мої питання. Але із бюджету – жодної копійки. Важливо, щоб цей стратегічно важливий об'єкт служив Болграду.
КОМУ ДІСТАВСЯ
ЛАСИЙ ШМАТОЧОК –
ГЕНЕРАЛЬСЬКА ДАЧА?
На завершення рейду ми із групою депутатів відвідали дивовижне місце на березі озера Ялпуг – так звану Генеральську дачу. Це – двоповерхова споруда з видом на озеро, яка виконувала раніше функції готелю. Упорядкована територія, тиша та спокій. Місцеві блакитні ялинки могли б багато розповісти про тих високих чинів, які приїжджали у службових справах у Болградську дивізію і після роботи відпочивали в цьому затишному місці. Скільки тут випито горілки – дивується саме озеро.
– Це приміщення будували у сімдесяті роки, – розповідає колишній військовик П.І. Терзі. – Наскільки мені відомо, цей об'єкт ніде не значиться – він споруджувався силами військовиків на гроші, які призначалися для підвищення бойової підготовки особового складу дивізії.
Кому ж дістанеться дача? Чи вже дісталася? Рано чи пізно це стане відомо: хтось та звернеться до Жовтневої сільради, на землях якої розташовано об'єкт, із проханням оформити документи. Поки що новоявлений господар не з'явився. Але об'єкт, судячи за деякими ознаками, перебуває під охороною.
Замість післямови
Спостерігаючи за дерибаном майна колишньої дивізії, обурюючись свавіллям, мешканці Болградського району усе частіше запитують: а що ж – депутати? Яка їхня позиція? Де вагоме слово представників партій, які так ратують за народ?.. Чи мандати – насправді – потрібні не для того, щоб обстоювати інтереси "пересічних громадян"?
