Як ми вже повідомляли, на засіданні колегії облдержадміністрації, яке відбулося цими днями, з доповіддю про виконання обласного бюджету за третій квартал ц.р. виступила виконувачка обов'язків начальника Головного фінансового управління М.А. Васюра. А співдоповідачів було багато. Лише за офіційним списком – одинадцять чоловік. До них згодом долучилися й інші промовці.
Отож, у порядку денному повідомлялось про результати за ІІІ квартал, а йшлося практично про підсумки роботи за 9 місяців. Поправка ця знайшла місце у підготовленому проекті розпорядження та довідкових матеріалах.
До обласного бюджету за цей час надійшло разом з офіційними трансфертами 1,2 млрд гривень. Співвідношення доходів у вигляді податків і зборів і державних субвенцій і дотацій становить один до двох. Така ж приблизно пропорція надходжень до загального спеціального фонду.
Для переконливого порівняння скажемо, що, наприклад, обсяг загального фонду обласного бюджету зріс за рахунок власних надходжень на 51,6 відсотка, а за рахунок офіційних трансфертів – на 67,4 відсотка. Це характеризує як роботу місцевих податківців і фінансових працівників, так і виконання тих високих показників, що намічалися Державним бюджетом на поточний рік.
При цьому слід відзначити стійку динаміку зростання всіх основних джерел бюджетних нагромаджень. Наприклад, удвічі зросли податок на прибуток підприємств комунальної власності і плата за оренду водних об'єктів місцевого значення. Істотно додалися надходження також від податку з доходів фізичних осіб, від сплати за землю, за видачу ліцензій і сертифікатів.
Отож відповідно до пункту 7 статті 78 Бюджетного кодексу України є всі законні підстави для розподілу додаткових коштів, отриманих від перевиконання дохідної частини загального фонду обласного бюджету.
Як видно, поповнювати бюджет ми начебто вже навчилися, хоча і не до кінця. Скажімо, надходження до Зведеного бюджету України хоч і зросли у порівнянні з минулим роком, але за областю ще залишився борг у 63,8 млн гривень, який, на жаль, далі зростає. Тут є над чим попрацювати нашим податківцям.
Сьогодні ж на багатьох обласних нарадах і зборах основну увагу доводиться приділяти... витраті бюджетних коштів з державних і місцевих джерел. Виявляється, нам погано, коли сидимо без грошей, а коли вони буквально десятками мільйонів надходять на рахунки розпорядників цих коштів, ситуація ще гіршою стала: багато управлінь облдержадміністрації, виконкоми міських рад і райдержадміністрацій до кінця жовтня так і не встигли у більшості випадків пройти тендерні процедури.
Ось звідки і одинадцять співдоповідачів. Основні претензії сьогодні адресуються Головному управлінню капітального будівництва облдержадміністрації, яке виступає замовником на 217 об'єктах і повинне було освоїти 114,8 млн гривень. І хоча заступник начальника цього управління (у недалекому минулому – його начальник) М.Д. Фарік вкотре намагався переконати всіх, що страшного нічого немає, але факти вперто говорять про інше. На 22 жовтня поточного року вдалося освоїти лише четверту частину вище названої суми. І сподівання на ще 15 тендерних процедур мало що змінять до кінця року.
Провину за те, що сталося, разом з Головним управлінням капітального будівництва повинні розділити і керівники деяких районів і міст обласного підпорядкування.
Скажімо, на рахунки управління капітального будівництва Одеського міськвиконкому вже надійшло понад 10 млн гривень. Кошти ці просто акумулюються, реальних же дій поки що немає. Тим часом гроші розраховані на першочергові заходи щодо зміцнення земляного насипу (дамби) на Хаджибейському лимані. Тієї самої, яка постійно перебуває під загрозою прориву, про що не раз писали і “ОВ”. Отож, роботи повинні були розпочатися ще у червні, але і сьогодні там кінь не валявся.
Така ж сама ситуація і з освоєння 48 млн гривень, які передбачено на заходи щодо передачі об'єктів Міноборони до комунальної власності міста. У своєму виступі начальник фінансового управління Одеського міськвиконкому С.М. Бедрега посилалася на всілякі об'єктивні причини, але вони не переконали учасників колегії. Гадаю, не будуть у захваті і жителі Пересипу, і численні військові відставники, які багато років не можуть дочекатися квартир. До них слід додати і тих військовослужбовців, які чекають житла за спеціальною програмою, не знаючи того, що призначені для цієї мети 3,1 млн гривень досі залишаються незатребуваними на рахунках обласного бюджету.
Залишилися незатребуваними кошти і на заходи щодо енергозбереження. Якщо конкретніше, то на купування й встановлення лічильників на холодну і гарячу воду, на газ і електроенергію. Чи слід говорити, як повільно йде цей процес у багатоквартирних будинках, оскільки у мешканців немає на це коштів. Тепер ці кошти з'явилися і, здавалося, слід лише радіти такій щедрості держбюджету, з якого виділено 10,8 млн гривень. Але поки що прийшли заявки тільки на їх десяту частину. Не затребували попередньо запрошені кошти на ці невідкладні потреби Южненська міськрада – 8,3 млн гривень, Іллічівська – 3,3 млн гривень, Ізмаїльська – 1,1 млн гривень. Не освоїли навіть незначні кошти Болградська і Роздільнянська райдержадміністрації.
Треба визнати, що і з самим фінансуванням окремих видаткових статей бюджету теж не все благополучно. Наприклад, за 9 місяців з обласного бюджету розвитку виділено лише 27,6 відсотка суми, передбаченої на поточний рік. Така ж ситуація і з виділенням грошей на охорону навколишнього середовища. Розпорядники цих коштів поки що одержали лише третю частину.
Тут мотивація та сама: якщо досі не використана навіть половина вже виділених грошей, і галузеві управління облдержадміністрації не поспішають з новими заявками, то куди квапитися і Головному фінансовому управлінню... І справді, маємо небачене як на теперішній час явище: кошти є, а заявок – немає. Скажімо, за 9 місяців поточного року по капітальних субвенціях надійшло 66,8 млн гривень, а заявки надійшли і вже задоволені на суму 26,9 млн гривень. А ось як ця картина виглядає детальніше.
На соціально-економічний розвиток надійшло 17,4 млн гривень, а заявки є на 12,7. На здійснення інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток регіону, показники відповідно становлять 26,1 і 10,6 млн гривень. На заходи щодо енергозбереження, про яке вже говорилося, та ж сама велика різниця – 23,3 і 3,6 млн гривень. Такі сумні реалії!
Сьогодні кошти погано використовуються не тільки у вищезгаданих галузях економіки. Начальнику управління освіти і наукової діяльності облдержадміністрації Д.М. Демченку довелося відповідати перед членами колегії за те, що досі не були використані кошти на придбання шкільних автобусів. Тих самих, яких ніяк не дочекаються за багато років сільські вчителі і школярі, особливо у північних районах. Та й гроші за програмою «Вчитель» теж освоєні тільки наполовину. А тим часом, тим же педагогам доводиться на свої особисті кошти їздити на різноманітні республіканські шкільні олімпіади, на інші заходи. Їхні несміливі прохання про командировочні зустрічають протверезливим: «Грошей немає!»
Мабуть, не треба говорити про те, у якому стані сьогодні перебувають багато сільських клубів і бібліотек. Але ж їм можна було допомогти і досить істотно. Скажімо, тією самою Програмою розвитку культури в Одеській області з цією метою у поточному році було вперше передбачено майже 4 млн гривень. Але досі використана лише їхня третя частина.
З вини того ж управління культури і туризму облдержадміністрації взагалі не використані кошти, передбачені на обладнання сцени Одеського академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Василька новою світловою і звуковою апаратурою, на заміну протипожежної сигналізації в музеях і бібліотеках області.
Перелік таких прикладів слабкого використання державних субвенцій і коштів з місцевих бюджетів, на жаль, ще можна довго продовжувати. Але настав час запитати себе: а чому таке відбувається? Чи ми відвикли від «великих» грошей, чи взагалі не готові по-діловому освоювати накопичені кошти, чи просто розучилися працювати у напруженішому режимі?
Звичайно, сьогодні все, що накопичилося, можна списати на тривалі тендерні процедури, що і роблять майже всі розпорядники коштів. Але це лише видима частина айсберга. Ситуацію завжди створюють конкретні люди. І якщо деякі керівники районів до цього дня не потурбувалися про створення тієї ж проектно-кошторисної документації, то причому тут посилання на «страшні» тендери?
