…І знову ми з вами – у Вилковому. Ще недавно, йдучи цими тротуарами, можна було переламати ноги, а тепер тротуари викладені гарною плиткою, як в Одесі на Дерибасівській. Праворуч – ба! – новий готель. А поруч що за палац? Не впізнаю. Раніше тут стояв Будинок рибалок з вибитим склом і обдертою штукатуркою. Невже – це він і є? Оце так перевтілення! Через парадний вхід вантажники заносять нові меблі.
Головна вулиця Української Венеції веде до храму. На дорозі – свіжий, на совість покладений, асфальт. Задивившись на вишукані ліхтарі у дві шеренги, мало не збиваю з ніг двірника.
То там, то тут – дерев'яні лави. От, повертаючись з ранкової служби, присіли люди похилого віку, розмовляють:
– Наш мер не такий простий, яким на перший погляд здається...
– Що казати? Подивіться, скільки за півтора роки зроблено для міста.
– Так, у нас у Вилковому життя почало налагоджуватися...
Пенсіонери висловлюються обережно. Ніби бояться зурочити діючу владу – за останні роки всілякого надивилися.
Перед міськрадою, над єриком, зігнувся дугою місток. Перехиляюся через поруччя – по воді пливуть жовті човники-листки. Турист просто помилується, а я записую до блокнота: канали у місті почищені, вода спокійно проходить системою єриків.
В.О. Поздняк, міський голова, останнім часом був дуже зайнятий – крім повсякденних турбот нахлинули міжнародні делегації, треба було зустрічати гостей. І ось, нарешті, вдалося викроїти трохи часу для інтерв'ю.
– Вікторе Олександровичу, за півтора роки, протягом яких Ви очолюєте громаду, Вилкове помітно змінилося. Але за які гроші? Створюється враження, що Ви знайшли у цих болотах золоту жилу.
– Ніякої «жили», звичайно, ми не знайшли. Просто по-хазяйському почали розпоряджатися землею. У межах міста є плавні, такі місця, де наші люди не можуть побудуватися – суцільні болота. Проте з'явилися бажаючі зайнятися туристичним бізнесом – з Києва, Донецька, Одеси. Люди багаті – можуть замовити проекти, осушити ділянки. Ми порахували: до міської скарбниці від оренди цих боліт надходитиме до 250 тисяч гривень на рік. Крім того, орендарі самі зроблять дорогу, прокладуть водопровід. Коли бажаючі одержати ділянку приходять до мерії, я запитую: «Ви хочете стати жителями Вилкового?» – «Так». – «А ви можете місту чим-небудь допомогти?» Починають цікавитися проблемами. А проблеми як скрізь: лікарня, школи, дитячі садки, дороги, санітарний стан. Погоджуються: справа потрібна.
І Віктор Олександрович продемонстрував рахунок на благоустрій території біля школи на 20 тисяч гривень, за яким от-от мають зайти.
– Ми взагалі до грошей не торкаємося. Мерія замовляє кошторис на ті чи інші роботи, відповідний підрядчик виставляє рахунок, спонсор переказує гроші – і роботи виконуються. А як по-іншому? Адже за рахунок бюджету нічого не зробиш – грошей ледве вистачає на зарплату бюджетних установ. Не будемо називати суми, але знайте: всі роботи з благоустрою Вилкового виконуються винятково за рахунок благодійної допомоги. Відремонтували всі головні проїзні частини у місті, виклали близько 3 тисяч квадратних метрів мозаїчних тротуарів. Зробили освітлення на п'яти центральних вулицях, і роботи в цьому напрямі далі триватимуть. Упорядковуємо кладки (дерев'яні тротуари) – вже вклали 100 кубів лісу по головних вулицях, всього 4 кілометри. Є ще 20 кубів – дороблятимемо кладки на найвіддаленіших ділянках. «Відвоювали» Будинок рибалок, який хотіли розпаювати і переобладнати під критий ринок. Ми ухвалили рішення взяти Будинок рибалки на баланс міськради, адже за законодавством об'єкти культури не можуть переходити у приватні руки. Тепер за допомогою спонсорів ремонтуємо, оснащуємо приміщення – хочемо, щоб у Вилковому був справжній культурний центр.
І Віктор Олександрович запропонував побувати на цьому об'єкті.
…Будівельна бригада закінчує ремонт у малій залі, яку через дизайн я б назвала Сонячною. За задумом міськради це просторе світле приміщення буде передано у повне розпорядження дитячих закладів – для проведення ранків, вечорів та інших масових заходів. У великій залі на 500 місць теж працюють будівельники.
– Ви б чули, які в нас у Вилковому голоси! Залишилося закінчити ремонт, а вже за колективами художньої самодіяльності справа не стане, – запевняє директор Будинку культури Н.І. Галкіна. – Вона показала нову апаратуру.
– Паралельно виконуємо ремонтні роботи в Будинку дитячої творчості, який ми вирішили розширити, – додає міський голова. – Ну а нашу лікарню ви, мабуть, вже бачили. Вперше за останні роки наш медзаклад одержав прийнятне, а не за залишковим принципом, фінансування. Зроблено добротний ремонт, закуплено обладнання, медикаменти. Привели у зразково-показовий порядок харчоблок. Спонсори допомогли поставити навколо лікарні красиву огорожу, вистелити рівненькі тротуари.
Але не спонсорами єдиними живе містечко Вилкове. За словами В.О. Поздняка, у цьому році на соціальні об'єкти за різними державними програмами залучено в цілому 8 мільйонів гривень!
– Уявіть, яка проведена попередня робота, мій заступник Іван Георгійович Соловйов в Одесі днює і ночує, – говорить мер. – Ми зробили всі кошториси, одержали всі узгодження. До кінця поточного року буде відремонтовано водонапірну башту на 150 тонн води (280 тисяч гривень), яка не працювала 17 років. Введемо в експлуатацію другий відстійник води на 90 тонн (240 тисяч), прокладемо водопровід на двох вулицях (200 тисяч). Ми домоглися субвенції для поглиблення Білгородського каналу, частину робіт вже виконано, у цьому році буде освоєно 1,2 мільйона гривень, всього ж кошторис передбачає виділення 3,5 мільйона. Дуже сподіваємося, що обласна рада зі свого боку дасть Вилковому обіцяні для цього 500 тисяч. Білгородський канал – головна вулиця нашого міста, а його у деяких місцях незабаром кури почнуть убрід переходити. Є в нас ще одна велика проблема...
І міський голова запропонував побувати на березі Білгородського каналу, де розташована дитячо-юнацька спортивна школа. По дорозі я поцікавилася тим, як підготовлений до зими житлофонд? Тут теж є про що відзвітувати. За словами В.О. Поздняка, у минулому році зробили капремонт десяти багатоповерхових будинків з реконструкцією системи електропостачання. Зараз тривають ремонтні роботи, на що місто одержало, відповідно до урядової програми, 3,5 мільйона гривень. Але є тут проблема: дуже важко розв’язувати питання співфінансування з міського бюджету, а треба вишукати 160 тисяч.
– Вікторе Олександровичу, в останні роки мешканці Вилкового скаржаться на те, що не можуть приватизувати свої городи на островах.
– Так, це – проблема, і впирається вона у відсутність проекту, де були б чітко позначені межі населеного пункту. Вірніше, проект є, але він датується 1956 роком, коли місто займало 340 гектарів, а зараз фактично забудовано 800. Протягом десятиліть документацією ніхто не займався – звідси всі скарги. Ми замовили проект, відповідно до якого всі острови – Анкудіново, Полуденне та інші – увійдуть до межі міста. Переказали проектному інститутові 100 тисяч гривень, у даний час йдуть узгодження.
…На березі Білгородського каналу розташувалася Вилківська спортивна школа. Тут займаються веслуванням 250 дітей, 9 з них – вже кандидати у майстри спорту.
– А ви подивіться, у яких умовах вони тренуються! – обурений В.О. Поздняк.
Кілька сарайчиків з шиферу – от, власне, і все нерухоме майно школи. У тренажерній залі – прогнила і провалена підлога. Каное, які хлопчики витягають з сараю і спускають на воду, – латані-перелатані.
– Нещодавно у нас, у Вилковому, був голова обласної ради Микола Леонідович Скорик. Побачивши, у яких умовах тренуються діти, обіцяв допомогу, – розповідає мер. – Нам треба 720 тисяч гривень, щоб добудувати новий спортзал. Але цими днями облуправління капбудівництва надіслало листа: знайдіть гроші на проектну документацію, інакше знімемо з фінансування. Звідки ми можемо «знайти»? Міськрада і так робить для спортшколи багато що – і човни купили, і форму придбали, і територію допомогли упорядкувати. 10 вихованців Вилківської спортшколи входять до складу збірної України, наші хлопці захищають честь країни у чемпіонатах світу та Європи. Я дуже сподіваюся, що в Одесі знайдуть можливість допомогти нашим дітям, вони на те заслуговують!..
