В Ізмаїла – велика і славна історія. То чому ж раніше квітуче місто наше все більше стає схожим на безперспективне, сіре, заштатне напівсільське містечко, з якого повально виїздить молодь? Можливо, тому, що і ми самі, городяни, не виявляємо належної громадянської активності з того чи іншого питання? Можливо, недостатньо любимо своє місто? При тому, що у нашому місті, у нашому краї чимало людей творчих – художників, музикантів, поетів? Що серед вихідців Ізмаїла чимало дуже відомих людей? Що живуть поруч з нами профі у найвищому розумінні цього слова, але ні ми, ні нинішні можновладці їх просто не чують? Запитання ці звучали у розмові з головою Ізмаїльської громадської організації «Придунайська родина» Ігорем Миколайовичем ПАСТУХОМ. Я запитав свого візаві:
– Чим, на Ваш погляд, ваша громадська організація відрізняється від інших, зареєстрованих у нашому місті?
– В Ізмаїлі, справді зареєстрована значна кількість громадських об'єднань. Але вони, як правило, діють у певному, вузькому діапазоні. А «Придунайська родина» головним своїм завданням вважає діяльну участь у розв’язанні конкретних соціальних, економічних, культурних, духовних проблем життя міста та регіону, об'єднання громади для формування громадської думки з найважливіших проблем. Насамперед і для того, щоб ця думка враховувалася владою і була перспективною програмою її дій.
– Серед засновників і членів «Придунайської родини» люди відомі і авторитетні не лише у Придунав’ї, але і далеко за межами нашого краю. Як вдалося переконати їх у необхідності створення такої організації і залучити до активної роботи у ній?
– А нікого не довелося переконувати. Сама ідея створення «Придунайської родини» майже одночасно виникла в людей, імена яких не мають потреби особливо називати. Серед засновників нашої організації відомі земляки, які живуть і працюють не тільки в рідному місті, але і в Одесі, Києві, Москві, Санкт-Петербурзі. Представники найбільших трудових колективів Придунав’я: ВАТ «УДП» та Ізмаїльського морського торговельного порту. Працівники науки, освіти, культури, банківської сфери та бізнесу. Представники духовенства. Люди відомі, які домоглися у своїй професійній діяльності вагомих досягнень і авторитету. Серед них академік Російської академії медичних наук Анатолій Михайлович Гранов, ректор Одеського медичного університету академік Валерій Миколайович Запорожан, директор Одеської дирекції «Укртелекому» Валентин Георгійович Попазов, генерал-майор ПДВ Олег Іванович Бабич... Всі вони вміють працювати, долати будь-як труднощі, домагатися поставленої мети. І всі вони – люди небайдужі, громадсько активні, з моральними уявленнями про добро і зло.
Кожен з тих, хто створював «Придунайську родину» і активно працює у ній, залучає до її рядів нових учасників, яким близькі наші ідеали і мета діяльності. Розширюється географія наших однодумців. Представництва «Придунайської родини» вже є в Одесі, Києві, Санкт-Петербурзі. Зовсім недавно до організації вступили ще кілька дуже цікавих людей, готових брати участь у наших починаннях. Ми через якийсь час відрекомендуємо своїх нових колег і ті проекти, які з їхньою допомогою розроблятимемо і реалізовуватимемо.
– Яку роботу ви вже зробили?
– Ми розпочали розробку медичної програми, у межах якої нещодавно провели громадські слухання у формі «круглого столу» «Медицина Придунав’я» – сьогодні і завтра». Вдалося залучити вчених Одеського медуніверситету, депутатів Одеської облради – членів постійної комісії з охорони здоров'я і соціального захисту населення, співробітників провідних страхових компаній, лікарів, представників трудових колективів, громадськості Ізмаїла. Перспективи розвитку медицини нашого регіону, що обговорювалися учасниками «круглого столу», були сформульовані у формі рекомендацій. Ми передали їх керівництву обласного управління охорони здоров'я і медицини катастроф. Це управління та постійна комісія обласної ради з охорони здоров'я і соціального захисту населення поставилися до наших пропозицій з належною увагою. Одним з найважливіших завдань, розв’язання якого може наблизити медицину Придунав’я до світових стандартів, ми вбачаємо у створенні обласного Південного клінічного медичного центру. Наше бачення перспектив розвитку регіональної медицини цілком збіглося з думкою керівників обласної охорони здоров'я. І буквально «по гарячих слідах» вони ухвалили рішення створити такий Центр на базі Дунайської басейнової лікарні.
Це гарний приклад співпраці владних структур з громадською організацією. Ми маємо намір і далі працювати у цьому напрямі: громадськості і владі треба вчитися разом працювати над розв’язанням проблем Ізмаїла і всього Придунав’я. «Придунайська родина» готова до такої взаємодії.
– Які у міста основні проблеми, на Ваш погляд?
– Це й екологічні обставини, що все більше погіршуються як у місті, так і в регіоні. І зростання рівня бездуховності серед молоді (ось чому у квітні нинішнього року молоді люди дозволили собі «порозважатися», розмалювавши колони Свято-Покровського собору). І обділеність увагою пенсіонерів, яка часом спостерігається. Спасибі міській ветеранській організації, яка не чекає милості, а сама досить активно діє. І безліч проблем, пов'язаних із зростанням безробіття, особливо у молодіжному середовищі. І проблеми транспортного комплексу, зокрема на міжнародному рівні, пов'язані з перспективами виходу України в море по власних судноплавних каналах. У залученні інвестицій для можливостей відкриття нових підприємств, зокрема і переробних, що дасть можливість відроджувати багато галузей сільського господарства регіону, створювати нові робочі місця, забезпечувати наповнюваність бюджету, достатню для ефективнішого розв’язання питань соціального будівництва і духовного, фізичного розвитку.
Змінити становище на краще – цілком під силу громадськості, якщо до неї буде частіше прислухатися влада. От ми й об'єдналися для того, щоб наш голос, голос громадськості було чути, щоб ми разом із земляками, єдиною родиною, Придунайською родиною, піклувалися про розквіт міста, про відродження краю.
