Із 1979 року в Одеській дитячій обласній лікарні працює відділення переливання крові. За ці роки вдалося до мінімуму скоротити кількість переливань компонентів та препаратів крові – вони застосовуються лише за життєвими показниками. Такі хірургічні відділення лікарні як ортопедичне, урологічне, загальної хірургії навіть за складних операцій практично не вдаються до переливань. Разом із тим, не зменшилася їхня кількість там, де без переливань не обійтися. Це кардіохірургія, онкогематологія, реанімаційні відділення лікарні.
– З 2001 року ми створюємо банк свіжозамороженої плазми, – розповідає завідувачка відділення, лікар вищої категорії Ірина Печкурова. – Наприклад, на сьогоднішній день ми володіємо запасом у двісті тридцять три літри свіжозамороженої плазми, яка перебуває на карантині. До видачі готово приблизно п'ятдесят літрів. Як і раніше, поза залежністю від того, знадобиться кров під час операції чи ні, родичі та друзі пацієнта обов'язково її здають. Багато працівників відділення, за традицією, є постійними донорами. Їх приблизно половина. З половини, що залишилася, після проходження усіх видів перевірки, відсіваються ще відсотків двадцять.
Для того, щоб забезпечити безпеку переливання, кров проходить кілька етапів перевірки. Спочатку передбачуваного донора опитує лікар, з'ясовує, чим він хворів, чи страждає на хронічні захворювання. Потім донор заповнює анкету. На цьому етапі він може навіть піти, якщо не хоче відкривати про себе якусь інформацію. Далі донор розмовляє із терапевтом, проходить огляд. Тут часто з'ясовується, що людина хворіла на гепатит, гонорею. Тобто індивідуальна бесіда буває дуже ефективною із погляду відсівання небезпечних донорів. На третьому етапі при заборі крові робляться аналізи на усі інфекції, які передаються через кров. Лише після одержання їхніх результатів кров може використовуватися для переливання. Щодо плазми крові, яка перебуває на карантині, у нас не було випадків виявлення ВІЛ-інфекції, сифілісу, гепатитів В та С.
Однак, сказане Іриною Олексіївною аж ніяк не означає, що суворі перевірки крові та обмеження кількості переливань її компонентів повністю гарантує безпеку пацієнтів. Біологи усе частіше говорять, наприклад, про гепатити нез'ясованої етиології, які виникають після процедури переливання. Це може відбуватися через конфлікти на клітинному рівні. Їх не можна вгадати, тому що людський організм являє собою настільки складну структуру, що йому попросту можуть "не підійти" компоненти чужої донорської крові. Це стало однією із головних причин скорочення процедур переливання компонентів крові. І впровадження практики попередження родичів щодо можливих ускладнень. Коли йдеться про необхідність переливання крові маленькому пацієнтові, письмовий дозвіл на це обов'язково мають дати батьки або опікуни.
– Слід підкреслити, що ми забезпечуємо компонентами крові не лише нашу лікарню, але й багато лікувальних закладів міста й області, – продовжує Ірина Печкурова. – Це усі пологові будинки міста Одеси, окрім пологового будинку номер п'ять, а також обласний пологовий будинок. Онкодиспансер, обласну лікарню, військовий госпіталь, залізничну лікарню, хоча вона й має у своєму розпорядженні своє відділення переливання крові, МКЛ № 11 та № 3. З обласної станції переливання крові ми одержуємо лише альбумін, тому що з технічних причин не можемо його виготовляти.
Із пологовими будинками ми працюємо за договорами: вони надсилають нам донорів, а ми надаємо їм необхідні компоненти крові. Так будуються взаємини із пологовими будинками № 4 та № 7 міста Одеси. З цього року долучився й пологовий будинок № 2. Найчастіше вони беруть плазму, тромбоконцентрат, який дозволяє зупинити кровотечу. У 2003 році було зареєстровано 2003 кровоздачі від постійних та разових донорів.
Зараз у відділенні провадиться ремонт, оскільки людям, які приходять здавати кров, та працівникам потрібно перебувати у комфортних умовах. Переважно роботи виконуються за рахунок залучених коштів. Тому, на думку Ірини Олексіївни, треба узаконити створення піклувальних рад при великих лікувальних закладах. Люди, які готові допомогти, є. Проблема полягає лише у тому, щоб механізми допомоги були узаконеними.
