Ось уже не один десяток років існують та успішно функціонують різні організації, які на основі ретельного вивчення людських слабкостей та способів впливу на них змушують звичайних громадян танцювати під свою дудку. Особливу актуальність сьогодні мають так звані лохотрони, які у величезній кількості вросли в усі сфери людської діяльності.
Кореспондент «ОВ» Максим Максимов спробував розібратися у принципі роботи лохотронників.
Картон за 30 гривень
Поспішаючи до підземного переходу, я раптом наткнувся на усміхнену дівчину, обличчя якої виражало цілковиту впевненість, що я поспішаю саме до неї на зустріч. Дівчина відрекомендувалася Тетяною і, не даючи мені отямитися, випалила перше запитання: "Скажіть, послугами якого мобільного оператора ви користуєтеся?" Не надавши особливого значення моїй відповіді, Тетяна повідомила новину, що, судячи з виразу її обличчя, мала мене дуже потішити: "Ви можете придбати ось цю картку, завдяки якій у спеціальному магазині нашої мережі одержите на свій мобільний телефон 250 гривень", – прощебетала вона, наполегливо подаючи шматочок жовтогарячого картону. Як тільки-но картонка опинилася у моїх руках, співрозмовниця повідомила, що мені необхідно заплатити їй всього 30 гривень. Я спробував прочитати, що ж написано на квітчастому папірці, але Тетяна почала виявляти нетерпіння, бачачи, що я не поспішаю розлучатися із тридцятьма гривнями. Питання, які я почав було ставити, співрозмовниця парирувала вже явно агресивною відповіддю: "Ну, як ви не розумієте, за 30 гривень ви одержите 250!"
Можливо, якби у ту мить у мене була із собою зазначена сума, я б розлучився з нею після такої категоричної відповіді, у підтексті якої чулося: "Дурень, такий шанс буває не часто, а ти ще розмірковуєш!" Але, маючи у своєму розпорядженні удвічі меншу кількість гривень, я із жалем мав відмовитися від привабливої пропозиції. Сухо попрощавшись, дівчина пірнула в юрбу і як шуліка накинулася на молодого солідного чоловіка, подаючи йому картку, яка обіцяла небувалу вигоду.
Прийшовши увечері додому, я побачив дві знайомі картонні картки на тумбочці в передпокої. Виявляється, мої родичі, маючи при собі більше готівки, так само зустріли представника "компанії-партнера мобільного оператора...". Маючи у своєму розпорядженні вже дві картки і у такий спосіб претендуючи вже на 500 гривень, я вирушив за зазначеною адресою. Трохи спантеличило те, що там виявився звичайний центр з обслуговування абонентів одного із мобільних операторів. Пред'явивши свої картонні "претензії" на 500 гривень, я одержав повну консультацію. Виявляється, мені пропонувалося придбати стартовий пакет цього оператора, укласти з ним контракт на обслуговування на один рік, і за умови його виконання я зможу одержувати щомісяця частину обіцяних двохсот п'ятдесяти гривень. "Але ж у мене вже є картка і номер, я ж не можу ось так просто його змінити", – спантеличено промовив я. "Вибачте, якщо ви не хочете укладати із нами контракт, тоді бажаємо вам усього найкращого", – чемно, але суворо відповів менеджер сервісного центру.
Ось так, просто і без особливих зусиль, заповзятливі компанії змусили простих громадян віддати 60 гривень за дві прямокутні зовсім непотрібні картонки.
З часу переказаних подій минув понад рік. Але енергійні молоді люди та меткі дівчата усе так само сміливо налітають на перехожих, які поспішають, повідомляючи, що тим нечувано пощастило.
Здавалося б, вже усі давно звикли відмахуватися від настирливих вуличних промоутерів, однак усе нові й нові "щасливчики" стають власниками непотрібного картону. Буквально цими днями моя співробітниця із сяючим обличчям похвалилася таким вдалим придбанням. Довелося розчарувати невдачливу покупницю, розповівши їй про свій досвід.
Чому ж так відбувається? Чому дорослі, добре освічені та спокушені у бурхливому міському житті люди, знову й знову ловляться на різні хитрощі вуличних лохотронників?
Відповідь проста: кожен крок тих, хто зупиняє вас на вулиці, продуманий досвідченими психологами. Усі слова, які звалюються на вас, немов лавина в горах – списані із праць фахівців щодо психоманіпуляцій. І навіть посміхаються промоутери так, щоб викликати у вас довіру.
Але про усе по черзі. Як кажуть психологи, люди в юрбі завжди перебувають у стані стресу. Саме з цієї причини керувати юрбою купці грамотних маніпуляторів просто нічого не варто.
Ще один феномен, використаний у даному конкретному випадку – відчуття особистого простору. Фахівці розділяють його на зони, які залежно від типу темпераменту людини можуть дуже варіюватися. Наприклад, так звана зона комфорту для однієї людини становить від трьох до півтора метра, а для інших, особливо чутливих людей, може доходити до чотирьох й навіть до шести метрів. Зона комфорту – це та відстань, на якій має перебувати від вас стороння людина, щоб ви при цьому не відчували небезпеки. Що стосується особистої зони, то її межі коливаються від декількох сантиметрів до одного метра. Ця зона характеризується тим, що порушення її розцінюється підсвідомістю як безпосередня загроза і викликає у людини стан стресу. Наприклад, якщо у вас перед очима будуть розмахувати газетою, мозок спрацює блискавично, давши команду відхитнутися від погрози. Однак, якщо в особисту зону потрапляє особа або рука іншої людини, якій ви довіряєте, то в голові відбувається ціла низка реакцій, що змушує вас напружитися і відключає чуття розуміння. Як це застосовують невигадливі торгівці картками на вулицях? А ось як: широка посмішка та голосне вітання змушують потенційну жертву перейнятися довірою до незнайомої, пристойно одягненої людини. Після встановлення першого контакту промоутери всіляко намагаються бути до вас якнайближче. Вони активно жестикулюють, торкаються вашої руки, і, найголовніше – намагаються вручити свій товар. Не розуміючи того, що робить, людина приймає "подарунок" і ось отут включається наступний механізм. На думку психологів, взявши до рук товар, людині вже значно складніше відмовитися від його придбання й повернути продавцеві. До речі, саме тому продавці у магазинах часто радять покупцям помацати або приміряти річ.
Тому, взявши в руки картку, яку наполегливо вам совають, ви вже попалися на гачок. Подальші дії йдуть за принципом сніжної грудки. Дочекавшись вашого включення до "гри", маніпулятори одразу виливають на вас інформацію щодо тих переваг, які ви неодмінно одержите, тому що вам "дуже пощастило".
Зазвичай наші люди, які пам’ятають розквіт лохотронів у 90-х роках, одразу цікавляться вартістю "цього шансу", але й у цьому випадку ціна називатися не буде доти, доки продавець не перерахує усі принади щастя, що звалилося на вас. Однак і після цього вам не назвуть суму. Швидше за все, досвідчені промоутери для початку заручаться вашою згодою у тому, що усе це справді вам життєво необхідно. Далі йде фраза: "Для цього вам необхідно заплатити всього лише 30 гривень..."
Повідомивши про "мізерну" суму, яку необхідно викласти зараз, промоутер стежить за вашою реакцією. Якщо ви усе ще вагаєтеся, борючись із залишками здорового глузду, може прозвучати фраза: "Що ж тут думати, це ж очевидна вигода, як ви не розумієте?" Нікому не хочеться відчути себе дурнем, який через свою некомунікабельність не може "в'їхати" у вигідну тему, тому зовсім ошалілий покупець подає свої кровні грошові знаки за копійчаний папірець. На цьому учасники угоди розходяться, цілком задоволені. А через якийсь час невдачливий покупець довідується, що якщо він не підпише контракту, то свою картку він може лише на стінку почепити як символ своєї довірливості.
Ось так і працює цей нескладний конвеєр, який щодня приймає у своє виробництво усе нових рекрутів.
Відгуки та коментарі надсилайте за адресою: Maxmі[email protected]
