У кожної епохи – свої герої і приклади для наслідування. Деяким з них вдається перебороти відпущений їм земний час і залишитися у пам'яті людей якнайдовше: книгами, музикою, корисними винаходами, добрими справами…
Благодійність в Одесі вже з перших десятиліть її існування була у пошані. Сама дружина ясновельможного князя Михайла Семеновича Воронцова очолювала благодійне товариство. У другій половині XIX століття благодійною допомогою були охоплені практично всі категорії городян, які її потребували. Серед благодійників були особи першої величини, пам'ять про яких жива досі: граф Михайло Толстой, багаторічний градоначальник Одеси Григорій Маразлі... І в наш час з'являються жертвувателі (причому, не всі з них поспішають обнародувати своє ім'я).
…І таких людей було б значно більше, – якби багато одеситів могли «дозволити собі» надавати істотну підтримку тим, хто її потребує. Але, на жаль, – їхні фінансові можливості обмежені… Проте, практично кожен з нас, незалежно від своїх доходів, може стати благо-творцем! Пожертвувані нами 1 гривня, 5, 10, 20 гривень…– ніби краплі, з яких утвориться потік. А за умов нашої нелегкої дійсності, на жаль, бувають ситуації, коли доводиться збирати необхідні кошти саме по краплі, коли іншого виходу просто немає, і одна надія – на відгук кожного, хто довідався про те, що комусь потрібна допомога… А якщо йдеться про дітей?
Співробітники Благодійного фонду «Вітрило надії» і волонтери постійно надають допомогу дітям, які страждають на онкозахворювання. І долучитися до них може кожен! Допомоги потребують десятки дітей, і одна з них – Альона Ляховецька. На сайті Благодійного фонду «Вітрило надії» (www.pn.od.ua) в Альони – своя «сторінка». Її автор – волонтер, керівник фонду Інга Дистрянова.
«АЛЬОНКА МОЖЕ ВИЖИТИ»
ЮНІСТЬ... Яка вона чудова. Це – перше кохання і перші помилки, випускні іспити і шкільний бал, переживання юних абітурієнтів і велика дорога у ЖИТТЯ. Всього цього в Альони ще не було. Юність її обійшла стороною. Вона подорослішала одразу, як тільки потрапила до відділення онкогематології три роки тому. Три роки, з вікна лікарняної палати, наша Альонка спостерігала, як змінюють одна одну пори року. Поруч не було НІКОГО. Тільки лікарі, тільки пацієнти лікарні і ПОРОЖНЕЧА. Тата немає. Мама далеко. Вона сама потребує допомоги. Після дуже складної операції на головному мозку, вона стала інвалідом. Ось так наші діти дорослішають. Але Альона не сумувала, – навіть тоді, коли хвороба вимотувала її остаточно. Допомагала малечі у відділенні, медсестрам, лікарям.
Я бачила її сльози всього лише один раз, – коли хвороба позбавила Альонку можливості пересуватися самостійно. Некроз головки стегнової кістки... А операцію робити НЕ МОЖНА. Тромбоцити відсутні, гемоглобін 40. Постійні кровотечі. Життя, завдяки донорам. І милиці... Не кожна доросла людина зможе це пережити. А вона ж ще дитина. Вона стомилася. Вона плакала. В Альони Ляховецької – апластична анемія. Захворювання, яке важко піддається лікуванню. Лікарі говорять – краще б лейкоз. Вони зробили уже все можливе і неможливе. Всі ліки випробовано. Тепер тільки ТРАНСПЛАНТАЦІЯ. І буде вона неспорідненою. Більше їй нічого не допоможе. Їй у червні виповнилося 18 років. У неї ще все життя попереду. І ціна цього життя – 100000 доларів США.
Зараз тільки від нас залежить, яким буде її життя далі.
«ЛЮБІ І РІДНІ…»
Допоможіть врятувати Альонку. Вона дуже хоче жити. Ви навіть собі не уявляєте як. Їй важко і страшно. Вона все розуміє, але переборює страх заради ЖИТТЯ і МАЙБУТНЬОГО. Як важко їй – один Господь знає.
Але так хочеться, щоб всі разом ми подарували їй ЖИТТЯ і ЛЮБОВ. Нормальне життя здорової людини. Вона дуже хоче вступити до медичного інституту. Вона мріє стати дитячим лікарем-гематологом, щоб рятувати інших діток. Давайте допоможемо Альонці. Любі і рідні, допоможіть! Це не важко, – навіть найменший внесок тоненьким струмочком перейде у величезну ріку ПОРЯТУНКУ ЖИТТЯ. Альонка може вижити, якщо будуть зібрані гроші на лікування. Ось її лист: «Я, Ляховецька Альона, народилася у Тирасполі. До березня 2004 року все було добре. У цей час я відпочивала на канікулах в Одесі у дядька. Вночі підвищилася температура, почастішало серцебиття. Температура не спадала, я відчувала слабкість і запаморочення. На “швидкій допомозі” мене доставили до обласної лікарні Одеси, до онкогематологічного відділення. Тут поставили діагноз – апластична анемія надважкої форми. Мені постійно потрібна кров (2-) на тромбомасу і ліки сандимун. Одна упаковка коштує 900 гривень. Мені її вистачає на 5 днів. Для мене це дуже великі гроші. У лікарні цих ліків немає вже з квітня 2005. Отож, їх потрібно купувати самій. Але в мене грошей немає. Мама – у Тирасполі, вона інвалід другої групи вже 10 років. Тато з нами не живе і не допомагає. Дядько допомагав мені увесь час, але в нього дружина і маленька дитина. Він працює один. Без переливання крові і ліків я не виживу. Допоможіть, будь ласка, мені. Звертаюся до вас, добрі люди, і прошу вас виявити милосердя».
…Зібрати гроші для дорослої дитини дуже важко. Люди жертвують в основному для малят. Але доросла людина все розуміє, і їй ще складніше від цього. Альонка знає, що її чекає, якщо трансплантації не буде. Їй дуже страшно. Але вона живе і сподівається на ДИВО.
Як допомогти Альоні – та іншим дітям? Ми не дуже віримо у благодійні фонди, і не завжди зберемося піти на пошту, щоб відправити «свою гривню» на безликий розрахунковий рахунок… Але у даному випадку допомогти можна дуже просто – і вона одразу потрапить за призначенням! Для цього потрібно зателефонувати до онкогематологічного відділення обласної дитячої лікарні – 715-08-53, 720-11-25, або волонтерові Інзі Дистряновій – тел: 799-47-90, моб. 8 (050) 500-21-76.
P.S. Колектив «Одеських вістей» відгукнувся на біду Альони і закликає всіх, за можливістю, допомогти їй.
