ІНТЕЛІГЕНТНІСТЬ – КАТЕГОРІЯ ДУХОВНА
Інтелігентність не обов’язково передбачає наявність диплому про вищу освіту; інтелігентність – це стан душі, ступінь нашої вихованості, усвідомлення себе як невід’ємної часточки суспільства, часточки колективу, приналежності до гурту високодостойних земляків своїх. Саме про це, про досягнення і проблеми культури на Балтщині, і вів наш спеціальний кореспондент розмови з головою райради Миколою Коновським та головою райдержадміністрації Михайлом Усатенком; головою постійної комісії райради з питань освіти, науки, культури, молодіжної політики, фізкультури та спорту Людмилою Росінською; начальником відділу культури райдержадміністрації Світланою Томіною та іншими людьми, які переймаються сьогодні проблемами культурного буття району.
Характерна деталь. Коли я говорив з начальником відділу культури Світланою Томіною про те, як взаємодіють сьогодні сільські ради та заклади культури, вона передусім звернулася по прикладу Обжилянської сільради. І не тільки тому, що ця сільрада вважається однією з найкращих в районі, посівши в огляді сільрад друге місце. Ні, передусім тому, що голова її – Дмитро Форостяний сам бере участь у художній самодіяльності свого клубу; він є активним членом місцевого сільського драматичного театру, постійним читачем бібліотеки, учасником усіх громадсько-культурних заходів. І зважмо, що вся ця культурницька активність пов’язана не з посадовими обов’язками, а з внутрішньою інтелігентністю цієї людини, її духовною потребою жити повноцінним культурним життям тієї громади, яка довірила йому керівництво сільрадою.
І Світлана Томіна, й обидві перші особи району – Микола Коновський та Михайло Усатенко, різними словами, але говорили про одне й те ж: що в проблемах, пов’язаних з культурою на селі, і депутатам райради та сільських рад, і представникам райдержадміністрації вже гріх посилатися на всілякі економічні проблеми та негаразди, продовжуючи оцінювати культуру за отим давнім, горезвісним у нас “залишковим принципом”. Коли на культуру виділили тільки те, що вдавалося зекономити на всіх інших галузях.
Взяти хоча б проблему музею... Хтось із читачів може заперечити: «Те ж мені проблему знайшов – у Балтському районі нема історико-краєзнавчого музею! Та в нас багато чого нема! Вже що-що, а музей може почекати!» Проте в Балті так не вважають. Досі там існував лише шкільний (при першій школі-гімназії) музейчик, який тримався винятково на ентузіазмові ще одного місцевого інтелігента, депутата райради, педагога Петра Ткача. Але й цей музейчик, що розміщувався в окремій шкільній будівлі, зараз перебуває на ремонті.
– Це абсолютно неприпустимо, щоб такий багатий на історічні події район, і таке місто, яке свого часу навіть було столицею Молдавської автономії у складі України, та з яким пов’язані долі багатьох знаних людей, – і не мали свого краєзнавчого музею! – вважає голова райради Микола Коновський. Дане питання вже розглядалося на засіданні постійної комісії райради, воно в полі зору багатьох депутатів. Зараз постало питання: що робити – використати якусь з існуючих у місті будівель (що було б значно дешевше), скажімо, архітектурно цікаве, давнє приміщення колишнього пологового будинку, яке тепер в аварійному стані, або приміщення районної типографії; яке саме по собі має цікаву історію; чи зводити нову будівлю?
Ясна річ, це не єдина проблема, якою переймаються зараз органи місцевого самоврядування. Так, у селі Коритному із нетерпінням чекають завершення будівництва нового клубу, вартість якого сягнула півмільйона гривень. Понад 170 тисяч гривень виділено на ремонт районної дитячої школи мистецтв, яку в Балті розглядають як головну кузню культурницько-мистецьких кадрів їхнього краю. За рахунок перевиконання доходної частини бюджету, значно зміцнено матеріально-технічну базу багатьох установ культури. Зокрема, понад 63 тис. грн витрачено на придбання музичної апаратури; понад 11 тисяч – на придбання концертних костюмів; 4,5 тисячі пішло на ремонт деяких бібліотек, ще понад 4 тисячі – на придбання для бібліотек району лічильників електроенергії.
Безсумнівно, найбільшим успіхом органів місцевого самоврядування Балтщини стало те, що, незважаючи на глибоку економічну кризу, котра, як і по всій Україні, зачепила всі без винятку аспекти життя, їм вдалося не лише зберегти всю мережу закладів культури, але подекуди навіть примножити та вдосконалити її. Тож тепер до цієї мережі входять 40 бібліотек, 36 з яких працюють у сільській місцевості; а ще ж діють 32 клубні заклади, дитяча школа мистецтв та районний будинок культури; втішають своїми талантами два народні самодіяльні колективи. У відповідності до “Закону про місцеве самоврядування” та виходячи з вимог організаційного і фінансового забезпечення реалізації державної політики в галузі культури, Балтська райрада ухвалила програму розвитку культури в районі на 2006 – 2008 роки.
Ясна річ, роботи тут дуже багато. Досить сказати, що 14 клубів потребують зараз капітального ремонту, а шість із них – в Пужайковому, Бендзарях, Перельотах та інших селах, взагалі перебувають у загрозливо-аварійному стані. А як бути з тим фактом, що в жодному сільському клубі не залишилося системи опалення, оскільки свого часу всі ці системи варварським способом були обрізані і здані на металобрухт?! Але й тут сільради та інші органи місцевої влади виходять зі становища як можуть: з якихось клубах та бібліотеках споруджують “дідівські” грубки, для інших уже закуплено вісім електрообігрівачів, а для Піщанської бібліотеки закуплено конвектор на твердому паливі.
З тим, що проблеми є, погоджуються всі депутати і посадовці, з якими я спілкувався. Та, водночас, всі погоджуються з тим, що в районі існує розуміння цих проблем; депутати та райдержадміністрація вже бачать реальні шляхи їх розв’язання, а головне – в цьому питанні не існує ні персонально байдужих, ні громадсько-владної байдужості. А тому будемо вірити, що врешті-решт відродяться в нашому селі і культурні заклади, і культура сільської інтелігенції.
Богдан СУШИНСЬКИЙ, спецкор «Одеських вістей», м. Балта
НЕ ЗІПСОВАНИЙ БЮРОКРАТІЄЮ
Нині Северинівська сільська рада Іванівського району, маючи цілу низку проблем, переживає далеко не найкращі часи. Проблемою номер 1 є той факт, що населені пункти сільради не газифіковані. В селах немає водогону, в незадовільному стані перебувають дороги з твердим покриттям, актуальною є проблема зайнятості населення. В вирішенні багатьох питань сільській раді сприяють сільгосппідприємства. Мова йде про ТОВ «Мирне», яке очолює Олег Михайлович Кірєєв в с. Северинівка, та СТОВ «Зоря», на чолі з директором Іваном Вікторовичем Гайчуком в с. Адамівка.
Останнім часом успішно розвивається малий бізнес. В кожному із сіл працюють магазини. Налагоджене автобусне сполучення з Одесою.
В Северинівці здійснює свою діяльність відділ соціальної допомоги вдома, який очолює Світлана Володимирівна Омельченко. Відділ обслуговує одиноких громадян похилого віку.
С.В. Омельченко також очолює місцеву жіночу раду. Лариса Володимирівна Коровенкова – секретар жіночої ради, членами цієї ради є Алла Петрівна Баглай, Тетяна Ігнатіївна Козаченко та Віра Іванівна Ткаченко.
В межах сільської ради також здійснює свою діяльність добровільна народна дружина, яку очолює Анатолій Якович Лагода.
Люди відзначають позитивну роботу Северинівського сільського голови М.А. Крохінова, обраного в 2006 році. Вочевидь, що це не той випадок, коли новообраний сільський голова, як кажуть, прийшов на все готове. Незважаючи на це, Микола Андрійович робить все від нього залежне, щоб покращити рівень життя територіальної громади.
Нинішнього року був відкритий автомаршрут Северинівка – Іванівка, по якому три рази на тиждень здійснюється рух маршрутного транспорту. Кожного року ремонтуються дороги місцевого значення, а також під’їзди до кладовищ. У цьому році, за рахунок коштів громади та з допомогою сільської ради буде введений в експлуатацію водогін в селі Руська Слобідка.
Протягом семи років в Северинівці не було своєї футбольної команди. З ініціативи сільського голови минулого року була організована команда під назвою «Бригантина», капітаном якої є Олег Іванович Істратов. Для Северинівського Будинку культури була придбана музична аудіоапаратура. Це дало змогу на належному рівні організовувати дискотеки, святкові, розважальні культурно-масові заходи.
Микола Андрійович Крохінов – людина нового покоління, він не зіпсований бюрократією. Він постійно займається конкретною роботою.
Незважаючи на те, що секретар сільської ради Катерина Георгіївна Лагода працює лише перше скликання, своєчасно і на належному рівні організовується підготовка сесій сільської ради, питань, що вносяться на розгляд ради, забезпечується своєчасне доведення рішень ради до виконавців і населення. Організовується контроль за їх виконанням.
Районна рада співпрацює з Северинівською сільською радою у вирішенні питань життєдіяльності, соціально-економічного розвитку, в міру можливостей надає допомогу та підтримку.
Роман КІР’ЯК, депутат Іванівської районної ради
ТРИ ЗАПИТАННЯ СІЛЬСЬКОМУ ГОЛОВІ
У бібліотеці села Степанівки Березівського району, куди я навідався у супроводі колеги з газети «Степовий маяк», було холодно. «Ранок, тільки увімкнули камін – адже тут електроопалення», – пояснила сільський голова Тетяна Матієць. Колись у приміщенні Будинку культури, де і розташована бібліотека, опалювали вугіллям, але система давно вийшла з ладу. І Тетяна Іванівна не сподівається, а твердо упевнена, що до села підведуть газ, і проблему обігріву приміщень і житлових будинків буде розв’язано.
ВІЗЬМЕМО ТРИ ЗАПИТАННЯ…
У підпорядкуванні Степанівської сільради перебувають вісім сіл: це 654 двори, понад півтори тисячі чоловік. Відкриваємо програму соціально-економічного і культурного розвитку на 2007 рік, ухвалену сільською радою 05.01.07 р., і знаходимо три цікаві пункти: завершення капітального ремонту Чорногірського сільського клубу, виділення коштів на спорудження водопроводу у селі Вовковому, замовлення документації щодо газифікації села Степанівки.
Розпочнемо з останнього. Проект, підготовлений інститутом «Одескомунпроект», коштував 35 тисяч гривень (двадцять п'ять виділила сільрада, а десять зібрали зацікавлені жителі), вже пройшов державну експертизу. Вартість підводжуваного газопроводу – 942360 гривень. Зрозуміло, що ця сума велика і для обласного бюджету, тому Т. Матієць дуже сподівається на субвенцію з державного. Говорили ми і про вартість газифікації кожного будинку. На сьогодні вона становить близько шести тисяч гривень, але степанівці готові затягти тугіше пояси заради «блакитного палива».
Приміщення Будинку культури і дитячого садка, куди ми заглянули, перебувають у гарному стані. Керівництво БК прохолода не лякає, творчий актив села повним ходом готує новорічну виставу. У садку тепло, нам навіть оголосили обіднє меню: локшина, котлети з підливою, чай і хліб. На полудень – компот і млинчики. Половину продуктів закуповує сільська рада, другу частину оплачують батьки. У дошкільному навчальному закладі зараз 17 дітей. А колись було удвічі більше...
І ще про газ. Документація на будівництво газопроводу, який підводять, до села Вовкового давним-давно готова. І сільська влада з нетерпінням чекає обіцяної допомоги з обласного бюджету – а це майже триста п'ятдесят тисяч гривень.
НАВІТЬ ЗАВІСА – І ТА ЗАЖУРИЛАСЯ
Тетяна Матієць зізнається, що їй просто не дає спокою завідувачка Чорногірського сільського клубу Людмила Курмєй:
– Коли приїжджаю до села, вона постійно мене запитує: «Коли ж розпочнеться ремонт, ну, коли ж?» Клуб – в аварійному стані, провадити заходи в залі не можна. Сільрада у різні роки знайшла кошти на заміну вікон і дверей, на ремонт даху. Чорногірка – велике і, вважаю, перспективне село. Тут живуть 533 сільчани, дуже багато молоді. Як же тут без клубу, де можна зібратися, поспілкуватися? Завдяки старанням Віктора Івановича... Загалом, самі все побачите.
Хто такий Віктор Іванович Гришаков, знають багато людей, і не тільки у Березівському районі. Депутат райради, успішний керівник сільгосппідприємства, він ще і всіляко допомагає рідному селу. За рахунок його ПП відремонтовано фойє клубу. Тепер там чисто і красиво, на підлозі плитка, на стіні – кондиціонер. Закуплено і новий більярдний стіл.
Що являє собою зал клубу, важко описати. По підлозі ступаю обережно – дошки «грають», запросто можна вивихнути ногу. Обдерті стіни і стеля. Завіса, і та, здається, зажурилася. Де ж Л. Курмєй працює з дітьми? У фойє. А де відбуваються сходки селян? У фойє. А свята, наприклад, шанований аграріями День сільгосппрацівника? Вгадайте з трьох разів. Але п'ятсот жителів у фойє поміститися не можуть. «Дуже розраховуємо на 250 тисяч з обласного бюджету, щоб нарешті привести до ладу залу!» – підсумовує Т. Матієць.
– Чому я допомагаю у ремонті об'єкта? Адже ж у Чорногірці мої співробітники живуть, і вони, їхні дітки відвідують клуб, – пояснює В.І. Гришаков. – Знаєте, якби не важкий рік, взявся б не тільки за фойє! Скільки вже вклали? Та це не так важливо. Одне скажу: рука щедрого не збідніє... То нехай молодь наша вечорами у більярд грає, а не валандається без діла по селу.
БУЛА Б СТАБІЛЬНІСТЬ
Депутат Березівської райради Віктор Гришаков особливо підкреслив, що поважає енергійних і хазяйновитих людей. А сільський голова Тетяна Матієць, за його словами, саме з таких. Тетяна Іванівна, у свою чергу, відзначила: без допомоги керівника СГП на розв’язанні багатьох перманентно виникаючих проблем можна було б поставити хрест.
До речі, ПП «Чорногірське» за свій рахунок установило в селі водонапірну башту Рожновського з автоматичною системою регулювання подачі води. В. Гришаков не приховує, що потрібно було налагодити водопостачання ферми, яка розташована неподалік, і не вважає свій вчинок чимось особливо важливим. А результат такий: в будинки селян пішла вода! Крок за кроком ми підійшли до питання виконання ще одного зобов'язання, взятого на себе місцевою владою. 36 тисяч гривень виділила сільська рада на прокладання кілометра труб у селі Вовковому. Т. Матієць зізналася, що за час роботи день пуску водопроводу в селі був найяскравішим, найсвятковішим днем. А зазвичай не до свят. Так і я став свідком розмови літньої жінки з Чорногірки із сільським головою: виявляється, лопнула стара труба, вода витікає. «Ремонтуватимемо!» – зітхнувши, обіцяє «високе начальство».
Багато про що може розповісти Тетяна Іванівна: про те, як вирішила сільрада не закривати ФАП у маленькому Карнагоровому. Про сімдесят тисяч гривень, які потрібно знайти у наступному році для спорудження водопроводу у Косівці. Про те, що бюджет за 9 місяців перевиконано, і частина коштів піде на ремонт дороги в Червоному. Про необхідність виконання обіцянок з боку вищого начальства, адже скарбниця навіть бездотаційної Степанівської сільради не безрозмірна. Про молодь, яка все-таки прагне виїхати до обласного центру. Про те, що не потрібно селу і селянам ні злетів, ні падінь – потрібна стабільність. Побажаємо сільському голові оптимізму, енергії і всілякої підтримки з боку людей, які наділили Т. Матієць владою.
Євген БЛІНОВ, «Одеські вісті», Березівський район
