На черговому засіданні колегії облдержадміністрації питання регулювання цін, контролю за якістю продукції обговорювалися протягом майже цілої години. Був доповідач, чотири співдоповідачі. Інших просто доводилося зупиняти, настільки захоплено вони озвучували підготовлені для них довгі звіти із безліччю цифр. І такий блаженний туман пішов по залу... Що не показник – то суща благодать!..
Головне управління економіки облдержадміністрації взагалі ж перестаралося. І довідку на 15 сторінок заготувало, і для більшої переконливості додало до неї ще 16 (!) таблиць та графіків. Не забули навіть кухонну сіль, на яку поки що скарг і не надходить...
Заступницю начальника цього управління Н.П. Пилипенко довелося кілька разів переривати, але вона випрошувала додаткові хвилини й далі монотонно озвучувала доповідь "до переможного кінця".
І що ж нового довідалися присутні в залі, деякі з яких діставалися сюди по важкій зимовій дорозі? Усе ті ж "новини", про які розмова провадиться ще із ранньої осені. Подорожчав хліб, хлібобулочні вироби, молоко й молочні вироби, м'ясопродукти, олія. Це відчули, насамперед, слабозахищені покупці.
А управління підготувало на це заспокійливі "краплі". За рейтингом середніх роздрібних цін Одеська область посідає: з борошна пшеничного вищого ґатунку – 10-те місце, з гречаної крупи – 17-те, манної крупи – 10-те, варених ковбас першого ґатунку – 8-ме, з молока, сметани, масла тваринного – 7 – 10-те місця, з цукру – 13-те, з олії – 16-те місце.
Поки що не будемо говорити про ті адміністративні важелі, за допомогою яких багато хто намагається змінити ситуацію. Вони, як бачимо, не завжди спрацьовують. Особливо, якщо використовуються невміло, та й оптимальні терміни упущено. Скажімо, у відповідь на Постанову Кабінету Міністрів від 17.10.07 року "Про затвердження порядку декларування змін оптово-відпускних цін на продовольчі товари" згадане управління лише через два місяці приступило до підготовки свого проекту рішення щодо даного питання. Ситуація, що склалася, давно вже вимагає перегляду і розпорядження голови облдержадміністрації, ухваленого ще 2 жовтня цього року.
Не перераховуючи усіх рішень щодо даного питання, зауважимо, що проблема обговорювалася на 81 нараді, на 24 засіданнях колегій райдержадміністрацій та багатьох інших представницьких зустрічах. А в результаті маємо те, що маємо. Тому й висновок губернатора М.Д. Сердюка пролунав на засіданні колегії досить категорично: "Вказівки Президента та постанови Кабінету Міністрів у нас не виконуються".
Отже, довгі, завуальовані промови були ні до чого. Можливо, у цьому плані винятком був виступ заступника начальника Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації П.П. Коваленка. Він відверто визнав, що одна із причин зростання цін криється у сировинній базі, вірніше, у її малопотужності. Візьмемо те ж борошно вищого ґатунку, яке практично не можна одержати із зерна врожаю поточного року. Отже, його треба закуповувати на стороні за високими цінами. На жаль, з інших областей ми продовжуємо одержувати й основну кількість усіх видів готової продовольчої продукції.
Ще одна причина – у монополізації виробництва продукції та встановленні повсюдно "своїх" цін на неї. На той же хліб, який випікає вже усім знайомий "Одеський коровай". Ані умовляння, ані судові розгляди так і не спричинили зниження цін на хліб та інші хлібобулочні вироби. Цими днями вони знову істотно зросли.
Сьогодні вони найвищі в Одесі та приміських районах. У Миколаївці, наприклад, хліб пшеничний – 2,22 грн, (найнижча ціна в області), а у забезпеченому Комінтернівському районі перевищує 3 гривні.
"У нас 10 відсотків беруть додатково за транспортні витрати", – виправдовуються керівники району. І на цьому їхні пояснення закінчуються.
У зв'язку із цим ще раз постало питання про ретельний аналіз усіх складових, включених до вартості того ж хліба, про те, щоб пропонована ціна була всебічно обґрунтованою, а не складеною із ненаситних запитів тих же виробників хліба та сторонніх транспортників, які їх обслуговують.
...Хотілося хоч чимось заспокоїти мою сусідку, бабусю Катерину, що впала у відчай після того, як повернулася з Привозу. Але вона не стала слухати. Їй не потрібні якісь рішення-постанови. Їй потрібна стабілізація цін, а ще краще – їхнє зниження до літнього рівня.
