65 років тому (22 грудня 1942) Указом Президії Верховної Ради СРСР була затверджена медаль «За оборону Одеси». Ця нагорода дуже дорога для ветерана війни і праці Дмитра Захаровича Волошина, який з перших днів обороняв Одесу від німецько-румунських загарбників.
22 червня 1941 року студенти Одеської фельдшерсько-акушерської школи, серед яких був дев’ятнадцятирічний юнак Дмитро Волошин із с. Кричунового Любашівського району, вирішили не здавати останній випускний екзамен з історії ВКП(б). Вони зібралися йти на мобілізаційний пункт. Проте викладачі вмовили їх завершити навчання. Без будь-яких урочистостей молодим фахівцям вручили дипломи фельдшерів і заборонили залишати місто. А в перших числах липня тридцять п’ять медиків направили в розпорядження 2-ї кавалерійської дивізії, що формувалась в казармах Котовська. Отримавши обмундирування і бойового коня, військовий фельдшер, рядовий Дмитро Волошин був відправлений на фронт і своє перше бойове хрещення отримав на території Молдавії, на річці Дністер.
5 серпня 1941 року Одеса опинилася у ворожих лещатах, і кавдивізія захищала підступи до міста вже поблизу сіл Сичавка і Григорівка Комінтернівського району. Тисячі убитих червоноармійців лежали непохованими, а ще тисячі поранених просили про допомогу. Медики не встигали виносити їх з-під обстрілу, валилися з ніг від утоми. Одеські шпиталі були переповнені бійцями.
Ветеран згадує, що дев’ятнадцятого серпня, коли німці захопили Біляївку і відключили подачу води в обложену Одесу, стало ще важче. Нестерпна спрага мучила всіх, і часто сміливці ходили вночі у прифронтові села по воду, щоб хоч напоїти важкопоранених. Невдовзі Д.З. Волошина перевели у дивізійну санчастину, і в його обов’язки входило забезпечувати полкові шпиталі медикаментами і збирати інформацію про кількість поранених. При черговому об’їзді санчастин він був поранений осколком міни. На той час шпиталі були евакуйовані, і фельдшера відправили в порт, де йому зробили операцію.
В ніч з 15 на 16 жовтня 1941 року з Одеської гавані вийшов корабель “Червона Україна” з останніми героїчними захисниками міста. Серед них був і Дмитро Захарович Волошин. Ще четверо його фельдшерів-однополчан вижили у тому воєнному лихолітті, а тридцять їхніх товаришів наклали головами у кровопролитних боях за місто-герой Одесу.
