До нашої редакції надійшов лист голови секції колишніх партизанів і підпільників ветеранської організації Донецька Л.А. Семенова.
«14 січня (тобто вчора – авт.) минуло 110 років з дня народження відомого організатора партизансько-підпільницького руху в містах Півдня (Ростові-на-Дону, Донецьку та Одесі) у роки Великої Вітчизняної війни Василя Дмитровича Авдєєва (Чорноморського), – пише Лев Афанасійович. – Власне, за визволення вашого чорноморського міста-героя він і поклав своє життя. Поховано В.Д. Авдєєва в Одесі на Алеї Слави, що в парку імені Шевченка.
Донецька секція колишніх партизан і підпільників просить вас, шановні журналісти газети «Одеські вісті», в пам'ять про партизанського командира надрукувати статтю про нього в одному з найближчих номерів. Щоби знали про Василя Дмитровича нинішні юні одесити і прийдешні покоління».
На другому етапі Великої Вітчизняної війни, у ході визволення великих міст, командування фронтів Червоної Армії практикувало висадку в тили фашистських військ мобільних організаторських парашутно-десантних груп, завданням котрих було встановити зв'язок з розрізненими партизанськими загонами і групами підпільників, об’єднавши, очолити їх, і громити противника потужними ударами з тим, аби рятувати міста від повної розрухи і пограбунку, а населення – від вивезення до Німеччини та інших країн – її сателітів, ну і, звичайно ж, допомагати в наступальних операціях регулярним військам (передача інформації про кількісний і якісний склад фашистських військових частин, їх переміщення, диверсії на залізниці, на промислових підприємствах, в портах, на складах зброї, боєприпасів, обмундирування, продовольства).
Саме з таким завданням і було здійснено 16 січня 1944 року десантування з літака у районі села Йосипівка Фрунзівського району Одещини організаторської групи штабу партизанського руху 4-го Українського фронту у складі десяти чоловік. Очолював її колишній чекіст Василь Дмитрович Авдєєв (Чорноморський). Колишній, тому що у січні 1939 року начальника відділу НКВС Киргизії, уродженця села Черкізова Коломенського повіту Василя Авдєєва за наклепом було репресовано. Три роки велося слідство. З місць позбавлення волі Авдєєва вивело прохання відправити його на фронт. Нове керівництво НКВС Киргизії виступило з клопотанням про заміну Авдєєву смертного вироку відправкою на фронт. Москва задовольнила клопотання.
1942 року, будучи пораненим в боях під Керчю, він потрапляє до полону. Перебуваючи у таборі для військовополонених, вступає до підпілля і здійснює втечу.
На час висадки під Одесою Василь Авдєєв і його заступник Дмитро Гавшин вже мали великий досвід об’єднання та організації дій партизансько-підпільницьких сил у Ростові-на-Дону і Донецьку.
Більша частина очолюваної ними групи (6 чоловік) наприкінці січня прибула до Одеси, де протягом місяця встановила зв'язок майже з усіма підпільними організаціями та невеликими партизансько-диверсійними загонами Іллічівського і Ленінського районів міста, Ленселища, антифашистами дислокованої тут першої словацької дивізії, партизанами Усатового.
Решта парашутистів-десантників лишилася в Йосипівці із завданням налагодити зв'язок та взаємодію між патріотами Фрунзівського, Березівського, Гросулівського (нині Великомихайлівського) і Роздільнянського районів.
Справа створення партизансько-підпільницького з’єднання швидко просувалася до завершення. Наприкінці лютого в Одесі вже діяли три крупні партизанські загони і дві диверсійні групи, що загалом налічували понад 1300 чоловік, яким допомагали 2000 підпільників. 2 березня 1944 року агент румунської контррозвідки Магелат, наведений зрадником, зробив спробу поруч з явочною квартирою на вулиці Заславського заарештувати Авдєєва. Командир парашутистів-десантників відстрілювався скільки міг. Будучи повністю оточеним, останню кулю вистрілив собі у скроню. Вона пройшла навиліт крізь око. Рана не стала смертельною. 5 березня, знаходячись в лікарні під посиленою охороною, Авдєєв прийшов до свідомості. Фашистський слідчий під виглядом лікаря спробував завести розмову з ним. Але офіцерські чоботи видали контррозвідника. Авдєєв зірвав з голови пов’язку, рвучко підвівся і з усією силою вдарився пораненою скронею об гострий край залізного бильця ліжка…
Справу Авдєєва (Чорноморського) продовжив його соратник і товариш Дмитро Гавшин. Об’єднаним партизансько-підпільницьким силам краю вдалося у відкритих боях і шляхом диверсій знищити понад 5 тисяч фашистських солдат та офіцерів, пустити під укіс близько 30 військових ешелонів, підірвати 16 залізничних і автомобільних мостів, підбити та спалити 250 одиниць броне– та автотехніки, 13 гармат, захопити понад 1000 гвинтівок, карабінів та автоматів, 60 кулеметів. Від вивезення до Німеччини було врятовано 20 тисяч громадян, уникнуто руйнації ряду пам’яток архітектури (в тім числі і всесвітньовідомого Одеського театру опери та балету).
