На трамвайній зупинці біля Привозу, як завжди, дуже багато людей. Вони давно чекають «п'ятірку». Починається тихе ремствування, яке переходить у гучні вигуки. І лише один чоловік відчужено сидить осторонь, занурений у свої невеселі думки. Це інвалід без ніг, і те, на чому він сидить, важко назвати візком. Скоріше, це шматок дошки, до якої прилаштували маленькі коліщата. І пересувається він, використовуючи саморобні пристосування, надіті на руки.
Трамвай, нарешті, з'явився, юрба людей ринула на посадку. Став пересуватися і чоловік на саморобних колесах, намагаючись знайти в юрбі тих, хто б допоміг йому і на руках підняв у салон трамвая. Слава Богу, такі знайшлися, і інваліда влаштували на задньому майданчику. Коли доїде до своєї зупинки, знову буде когось просити, щоб опустили його на землю...
Цей епізод пригадався на черговому засіданні колегії облдержадміністрації. Виявляється, побачене – лише безглуздий випадок, а насправді картина в тій же Одесі виглядає зовсім по-іншому. За словами начальника управління морегосподарського комплексу, транспорту і зв'язку облдержадміністрації О.С. Голокоза, у місті створено спеціалізовані транспортні служби для безкоштовного і пільгового перевезення пасажирів-інвалідів «Інватаксі» і «Ветеран». Перша в минулому році за 344 рейси перевезла майже 2,7 тис. пасажирів, а друга за 201 рейс – 405 осіб. Виходить, що «Ветеран» за рейс довозив усього 2 пасажирів (?). Але продовжимо статистику. У ній ще один факт високої шляхетності: виявляється, в Одесі 23 автобуси мають пристосування для підняття і переміщення інвалідів з колясками.
Напевно, ми їздимо іншим транспортом, але й десятки опитаних інших людей на очі не бачили ані цих пристосувань, ані спеціальних рейсів. Отже, їздять якимись окружними шляхами, уникаючи центральних.
Але якщо все так добре, то чому ж управління в терміновому порядку (у зв'язку з майбутнім засіданням колегії?) підготувало проект чергового рішення облдержадміністрації «Про забезпечення безперешкодного доступу людей з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів транспортної інфраструктури» і намітило на кінець січня проведення обласної координаційної ради, де буде обговорюватися і це питання...
Взагалі, досить розлогий виступ, який зачитувався без відриву від тексту, було побудовано в дусі рекомендацій, що треба робити (кому?) для поліпшення обслуговування пасажирів-інвалідів, а критика вся адресувалася лише районам і містам обласного значення. А ми, мовляв, осторонь.
І ані слова про те, що два Укази Президента України від 1 червня 2005 року і 25 грудня того ж року залишилися просто забутими і якісь заходи щодо них якщо свого часу і вживалися, то помітних змін не принесли. І про те, що в жодному районі немає спеціального транспорту для перевезення інвалідів, теж ані слова.
І ось новий Указ Президента України від 18 грудня 2007 року і виступ Віктора Ющенка на Всеукраїнській нараді «Безбар'єрна Україна», здається, сколихнули відповідні служби облдержадміністрації і районні держадміністрації. Хоча кого як! Поки що надійшли формальні розпорядження. А вже стежити за ситуацією і час від часу контролювати виконання наміченої свого часу програми і взагалі не бралися.
Для контролю в кожному районі були створені так звані комітети доступності. Багато з них були організовані буквально в останні дні, навіть з порушенням термінів, встановлених згаданим Указом.
А яка користь, що комітети вчасно сформовані на папері, коли засідання відбувалися лише одного разу, а в Березівському і Великомихайлівському районах не вважали за потрібне навіть це зробити і обговорити воістину кричущу проблему.
А вже виготовлення і встановлення пандусів біля громадських будинків, на транспортних зупинках стало для багатьох завданням просто непосильним. Їм, цим пандусам, був присвячений основний час, відведений першому питанню порядку денного колегії.
І все одно реальної картини так і не з'ясували. Вона «потонула» у десятках цифр, ефемерних відсотках. Скажімо, що можна зрозуміти і зробити після повідомлення про те, що із загального числа адмінбудинків в районах обладнано вкрай необхідними пандусами: в Саратському районі – 6 відсотків, в Овідіопольському – 9,5, Білгород-Дністровському і Березівському – 10,7, Красноокнянському – 16,6, Любашівському – 21,7, Ізмаїльському – 25, Великомихайлівському – 27,3.
І що до цього інвалідові без ніг, якщо він не може дістатися на своєму візочку до конкретного будинку поліклініки, заглянути до бібліотеки, інших культурних закладів, звернутися до бюро з працевлаштування тощо. Все через те саме: немає пандусів. І це після багаторічних розмов і рішень.
Та й нащо далеко ходити, якщо цього допоміжного засобу немає навіть біля будинку облдержадміністрації на Канатній, 83. І присутні на колегії два інваліди були доставлені сюди теж досить банальним способом. Але ж тут розташовано багато управлінь облдержадміністрації щодо соціальних питань.
Інвалід Олег Олександрович Прохоров (зараз він радник губернатора на громадських засадах), який виступив на колегії, виявляється, краще за інших володіє ситуацією, тому його виступ виявився найбільш переконливим і вражаючим.
Справа сьогодні не тільки в пандусах, а в самій системі організації безперешкодного доступу інвалідів в усі громадські будинки, надання їм можливості користуватися транспортом, нормально працювати, займатися спортом, вести активний спосіб життя. А цього в багатьох районах поки що немає і у спомині.
Треба підкреслити, що реакція губернатора М.Д. Сердюка на ситуацію, що склалася, була досить категоричною і суворою. Це знайшло відображення і у підготовленому проекті рішення. Робота щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями Березівської, Білгород-Дністровської, Великомихайлівської, Ізмаїльської, Комінтернівської, Любашівської, Овідіопольської, Саратської, Тарутинської, Красноокнянської, Фрунзівської і Ширяївської районних держадміністрацій визнана незадовільною. Відділу кадрового забезпечення апарату облдержадміністрації доручено в 10-денний термін підготувати відповідні подання Президентові України про притягнення до дисциплінарної відповідальності голів названих районних держадміністрацій. Такого в практиці ще не було.
Слід думати, що такі крайні, але вимушені заходи змусять керівників райдержадміністрацій (і не тільки їх) згадати про виконавчу дисципліну, яка полягає не тільки у складанні переліків чергових заходів...
А то ж і деякі управління облдержадміністрації у важку хвилину швиденько перекладають свої гріхи на керівників районів. Самі ж стають у позу ревізорів і фіксаторів недоліків і недоглядів, до яких начебто не мають жодного стосунку.
…Сьогодні в області живе понад 124 тисячі осіб, які потребують до себе особливої уваги з боку всіх соціальних служб. В країні є досить солідна нормативна база для створення безбар'єрного середовища для цієї категорії людей. Справа – за виконавцями. А вони, хочеться вірити, після обговорення проблеми на колегії облдержадміністрації, найближчим часом запрацюють зовсім інакше.
