Діти гучною ватагою увійшли до бібліотеки. «Тихше, тихше, заспокойтеся!» – утихомирювала дітей Тетяна Олександрівна Турляк – заступник директора по роботі з дітьми.
«А «Ухтишку» можна додому взяти почитати?» – запитала дівчинка. Їй не пощастило – цей дорогий, у єдиному примірнику журнал вже забрали до наступного дня, скориставшись платною послугою. Та й на журнал «Юна леді» теж черга.
Убогість сучасного книжкового фонду відчувають усі 37 бібліотек району з обслуговування дітей. Із становища, яке склалося, щоправда, намагаються виходити. Одержуючи частину книжок у міжбібліотечному абонементі всього лише на місяць. Адже невеликої кількості книжок, які надходять, не вистачає на всіх читачів. Тривожить і те, що зменшився вдвічі фонд періодики. Валентина Гуцюм, завідувачка Бородінської бібліотеки, однієї із найбільших у районі, з болем душі говорить про те, що колись «Барвінок», «Пізнайко», «Однокласник» копійки коштували і були усім доступні, а тепер не кожному по кишені.
Похвально, що і у такій ситуації працівники бібліотеки прагнуть запалити в дітях і підтримувати жвавий інтерес до читання. Тільки в Тарутинській центральній дитячій бібліотеці нароховується 1200 читачів. А влітку їх кількість збільшується за рахунок дітей з Молдови, Росії, які приїздять на канікули до своїх бабусь і дідусів Валентина Володимирівна Самойленко, директор централізованої бібліотечної системи, сама їздить до Одеси і намагається відібрати дитячу літературу – барвисту, яка привертає увагу.
– Тільки ціни на них часом фантастичні, – зауважує вона. – Цікаво, на кого вони розраховані? У наших селах нині рідко яка родина може дозволити собі зробити такий дорогий подарунок дитині.
Районна влада осторонь від цієї проблеми не стоїть.
– Заходять до нас і голова райради Георгій Іванович Топал, і голова райдержадміністрації Іван Георгійович Кюссе. Вони – у курсі всіх наших справ. Гріх скаржитися на неувагу, – каже Самойленко.
Комп’ютер, ксерокс, принтер, пилосос та телевізор – все це в центральній бібліотеці вже є. Придбали столи та офісні стільці, зокрема і для бібліотек сільських. Зарплата, відпускні з оздоровчими виплачуються вчасно. Позаду серйозні ремонтні роботи, зокрема капітальні – у сільській Бородінській бібліотеці. Зараз там зайняті встановленням системи парового опалення. Новотарутинська переходить у нове приміщення в центрі села.
Вірно зауважила Самойленко, нині до всього ще і тимчасово виконувачка обов’язків начальника відділу культури та туризму райдержадміністрації.
– Де хочуть, щоб бібліотека працювала нормально, там знаходять будь-яку можливість, щоб допомогти їй, підтримати добрі починання. А от давно дірявий дах над Красноокнянською бібліотекою – як докір місцевій владі. Та й Євгенівська бібліотека дуже потребує придатнішого для неї приміщення. А поки що до «храму книги» читачі піднімаються залізними сходами. Він розташований у колишній кінобудці.
Коментарі тут зайві.
У бібліотеці я зустріла Михайла Івановича Весловського. Він заповнив свій читацький абонемент у 1957 році. Всі ці роки допомагає працівникам бібліотеки.
– Для мене книжка, – сказав Михайло Іванович, тримаючи у руках томик пушкінської поезії, – це все. Без книжки як жити?
Справді, як?
