Щоранку молоковоз з одеської фірми «Агроком» під’їжджає до холодильного цеху, який розташований на території молочнотоварної ферми ПСП «Маяк», і звідти забирає охолоджене молоко. Потім тримає курс в Одесу на переробку. А тваринники господарства знову займаються звичною для себе справою.
Впродовж 2007 року тут отримали 1153 тонни молока. Нині щоденно надоюють по 1100-1200 кілограмів. Реалізовуючи його, господарство одержує в середньому по 1 гривні 55 копійок за один літр. А тепер, в зимовий період, ціна зросла до 1 гривні 95 копійок. Тож підприємство має стабільні грошові надходження.
У чому секрет успіху? Перш за все – в достатній кількості кормів. І в минулому році, хоча влітку була посуха, яка негативно вплинула на вирощування кормових культур, тут не скоротили поголів’я, худоба не голодує. Лише дійних корів утримується більше 400 голів. Все це дає робочі місця жителям Преображенки та Червоного Кута.
До всього тут – науковий підхід. Зокрема, користуються тільки штучним заплідненням. Десятки літ цією справою займається Віра Яківна Рябова. Знання та досвід цього фахівця викликають повагу. Перевагу віддають двом породам: «голштинів» та «абардинів». Тобто, молочного та м’ясного напрямів. За рік кожна з таких тварин набирає солідної ваги.
Звичайно, велике значення має те, що вся худоба добре доглянута. І в цьому є чимала заслуга завідувача першої молочнотоварної ферми Геннадія Петровича Сороки, де торік надоїли майже 700 тонн молока. Середній надій на корову становить понад 3000 кілограмів.
Поголів’я утримується у двох дворядних корівниках. Саме сюди тричі на день поспішають доярки, скотарі, телятниці. Лідером серед своїх колег по праву вважається Оксана Коваль, яка за 2007 рік записала на рахунок 3600-кілограмовий надій від кожної корови своєї групи. Не набагато від неї відстала й Олена Шаркова, яка теж всі сили й енергію, вміння та досвід віддає улюбленій справі. Тритисячний рубіж перетнула й Любов Сорока. У тваринництві ця трудівниця стала працювати одразу після закінчення школи. З того часу минуло чимало літ. Тут же, в селі, знайшла вона свою долю. Її чоловік Геннадій певний час теж працював на фермі скотарем. Трудився самовіддано, чесно й добросовісно. Тож нещодавно дирекція «Маяка» призначила його завідувачем.
Постійно приходить на роботу до батьків і донька-старшокласниця Майя. Залюбки допомагає матері поратися біля корів: і доїть, і прибирає, і годує. Причому все робить із молодечим запалом. Серце матері наповнюється радістю, що має таку гарну помічницю.
Раніше гордістю «Маяка» була Людмила Веденіївна Балишева. Серед доярок господарства вона неодноразово виборювала першість, виходила переможцем і в районному трудовому суперництві. Та, на жаль, підступні хвороби не дали цій досвідченій тваринниці працювати далі. За станом здоров’я її перевели на легшу роботу. Але приємно відзначити, що Людмила Веденіївна залишила після себе добру заміну, передавши свою групу доньці Світлані. Вже другий рік молода Балишева несе далі трудову естафету матері. Зрозуміло, що у Світлани ще не все так виходить, як би хотілось, як це вміла робити мати. Але вона старається, сповна віддається роботі. І така працелюбність дає свої результати: торік надоїла, як й інші кращі доярки, понад 3000 кілограмів молока від кожної корови. Отже, тваринницька династія Балишевих у кращих її традиціях живе.
