З відкритого листа до Голови Верховної Ради України Яценюка А.П.:
Шановний Арсенію Петровичу!
Одеська обласна організація ветеранів, яка поєднує у своїх рядах понад 650 тисяч чоловік, вимагає від Верховної Ради України переглянути розділ II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік...», яким вносяться зміни до 102 законів України (з яких понад 80 – соціальної спрямованості). Ці зміни фактично позбавляють або обмежують багато прав пенсіонерів, ветеранів і інвалідів. Особливе невдоволення викликає скасування чинного майже 15 років порядку про щорічну разову грошову допомогу до Дня Перемоги – 9 Травня – всім ветеранам війни у розмірі від 3 до 10 мінімальних пенсій за віком. Вирішення цього питання чомусь передається Кабінетові Міністрів України і тільки в межах бюджетних призначень, а, як відомо, грошей завжди «не вистачає».
…Ветеранам необхідно кожні шість місяців збирати різні документи на надання пільг, а отже, вистоювати в чергах і нерідко даремно. Величина доходу, що надає право на соціальну пільгу, дорівнюється зараз 890 гривень. Завдяки підвищенню пенсій цей рубіж подолали багато ветеранів і автоматично втратять пільги з 01.05.2008, якщо Верховна Рада залишить II розділ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік...» без змін. Допустити таке проти людей літнього віку – блюзнірство, великий гріх!
Верховній Раді України, Кабінету Міністрів слід виваженіше підходити до ухвалення змін у законах, які зачіпають права мільйонів малозабезпечених громадян. Позбавляти пільг ветерана (пенсіонера) з доходом 890 гривень як «забезпеченого», можуть ті, хто не любить свій народ...
Голова Одеської обласної ради ветеранів А.Г. Гурський
Цей лист був всього лише однією з тем, що обговорювалися на засіданні президії Одеської обласної ради ветеранів. Звичайно, звертаннями сьогодні нікого особливо не здивуєш. Висловлювали ж раніше ветерани Одещини свою думку і з приводу вступу України до НАТО, і щодо урівнювання «вояків» ОУН-УПА з ветеранами Великої Вітчизняної… Якихось виразних відповідей «зверху» не було, хіба що стало відомо про присвоєння Роману Шухевичу звання Героя України… Однак подібні листи – це не ілюзія діяльності, а один з елементів того, що називається «громадська думка». Ну не від гарного ж життя наші ветерани «воюють» сьогодні за належні їм пільги і гідну старість. Ніхто не сперечається, що бюджет нинішнього року був задуманий як соціальний (з підвищенням пенсій тощо), однак «нестикування» з пільгами у багатьох викликала відчуття: однією рукою дали, а другою відняли… Що із цього вийшло? Ось як змальовує ситуацію начальник Головного управління праці і соціальної політики Одеської області Олена Китайська:
– Розміри одноразових виплат ветеранам до Дня Перемоги – найболючіше для нас питання. Реалізовуючи своє право на одержання їх у тих розмірах, які передбачені Законом про статус ветеранів війни і гарантії їхнього соціального захисту, ветерани звертаються до судів. У нас на сьогодні налічується вже 1145 таких справ. 591 справу розглянуто на користь ветеранів (сума відшкодування щодо них становить 1 млн 666 тисяч гривень) і ще близько мільйона щодо справ, які поки що не вирішені. При вступі рішення суду у законну силу заарештовуються всі рахунки управлінь праці й соціального захисту, блокуються соціальні виплати іншим категоріям ветеранів, виникає напруженість... Нам треба доводити, щоб накладали арешт тільки на той рахунок, де йдуть саме ці види виплат. Ми здали ці відомості до Міністерства праці і соціальної політики та до казначейства, але поки що питання про додаткові кошти з цією метою не вирішено. І ми вдячні, що йдуть звертання до керівництва держави про те, що необхідно вносити зміни до бюджету.
Втім, існуюча проблема – далеко не єдина. Дуже багато змін супроводжуються посиланням на те, що вони повинні визначатися «порядком, встановленим Кабінетом Міністрів». Але поки що жодного такого порядку немає. Це стосується й санаторно-курортного лікування ветеранів, і пільг на тверде паливо... Іноді навіть гроші (субвенція з держбюджету) є, а «порядку» немає і... Самі розумієте.
Що стосується турботи про ветеранів, то Олена Петрівна визнає: «Багато залежить від нашої злагодженої роботи». І закликає підопічних активніше обстоювати свої права: наприклад, скаржитися на тих перевізників, які відмовляються безкоштовно провозити ветеранів. Мовляв, якщо будуть зловживати, так і ліцензію на перевезення втратити можна. З позитиву: торік допомога ветеранам була частиною загальної програми «Милосердя в дії», а в нинішньому році вона буде регламентуватися окремою програмою. Тут і газифікація житла, і передплата на періодичні видання, і додаткова адресна допомога... «Я вдячна депутатам облради за підтримку, тому що ця програма дасть додаткові гарантії соціального захисту ветеранів», – зробила висновок Олена Китайська.
Що й говорити, на засіданні президії ради ветеранів не обійшлося без традиційних (на сором наш) тем: не вистачає медикаментів за доступними цінами, мало путівок на оздоровлення, тільки в Одесі 400 інвалідів Великої Вітчизняної мають потребу в наданні або поліпшенні житлових умов...
– На жаль, нам не вдалося торік завершити всі намічені плани, – констатував голова обласної ради ветеранів Олексій Гурський. – Однак нами практично завершено роботу з укладання угод про співпрацю між керівниками місцевих рад і адміністрацій і ветеранських організацій (а подекуди до таких угод долучилися й профспілки). Завершилася звітно-виборна кампанія ветеранських організацій в Одесі і області у 2007 році. На цих зборах і конференціях ішла відверта розмова про соціальний захист ветеранів і виховання підростаючого покоління. До керівництва у ветеранських організаціях прийшла приблизно третина нових активістів – переважно із числа ветеранів військової служби і ветеранів праці. У березні 2008 року відбудеться V з'їзд ветеранів України. Ухвалені на ньому рішення будуть враховані в нашій роботі цього року.
Втім, не хотілося б, щоб у читачів склалося враження, що єдиною темою, яка хвилює ветеранів сьогодні, є «вибивання» різних допомог і пільг. Гіркотою був пронизаний виступ заступника голови обласної ради ветеранів Івана Новожилова про «виховну роботу» у школах.
– Директор мені говорить: у нас все чудово – і те, і це, – згадав Іван Іванович. – А я кажу: чому ж я Вас жодного разу не бачив? Та що там: навіть у бібліотеках книжок не залишилося – ні «Молодої гвардії», ні «Повісті про справжню людину»... Усе спалено й викинуто. То яка ж у нас історія?
Ну що тут сказати? Хіба що знизати плечима і згадати Оскара Уайльда: «Єдиний наш борг перед історією – постійно її переписувати». Ну, припустимо, і раніше не все було ідеально, мало місце певне «лакування дійсності». Але це ж не привід зовсім забувати своє минуле.
– Весело взагалі ж буває читати наші підручники історії, – коментує голова обласної ради Микола Скорик, один з почесних гостей засідання. – І читати там, що перемогу в Другій світовій війні (про Велику Вітчизняну взагалі не згадують) здобули Сполучені Штати Америки з невеликою допомогою Радянського Союзу. І багато дітей так справді вважають. Але не мені, який народився в 1972 році, розповідати вам – очевидцям подій – як усе було насправді.
Що ж, певною «протиотрутою» у такій ситуації справді можуть стати спогади очевидців, зокрема й «зафіксовані». Наприклад, як у книзі, що вмістила публікації з газети «Одеські вісті», про яку розповів член президії обласної ради ветеранів, заступник головного редактора Віктор Мамонтов. Але ж не історією єдиною жива людина. Переживемо ми ювілейне свято 23 лютого, а далі? Втім, сучасне життя дає ветеранам чимало приводів проявити те, що прийнято називати «активною громадянською позицією».
– Всі ми були свідками ситуації, що склалася навколо Одеського інституту Сухопутних військ, – говорить Микола Скорик. – Раніше існували дві полярні точки зору: зберегти освітній заклад або розпродати все (під прикриттям шляхетних гасел про квартири для військовиків). Але ситуація, яка склалася сьогодні, просто жахлива. Раніше хоча б працювала спеціальна комісія, була відкрита дискусія. А зараз потихеньку, частинами питання про забудову територій інституту виносяться на містобудівну раду, на засідання міськради. Спливають якісь інвестиційні договори три-п'ятирічної давності... Наші міські чиновники і військовики посіли дуже «зручну», як їм здається, позицію. Територія забудовується, а «черговикам» замість квартир в Одесі пропонують житло за межею 100-кілометрової зони. Адже виходить так, що ми не тільки втратимо інститут (а з урахуванням позиції керівництва країни в цьому не доводиться сумніватися), але й наші звільнені в запас військовослужбовці нічого не одержать. Я хотів би, щоб ви – ветерани – виступали з нами щодо цього питання «єдиним фронтом». Тому що іноді його намагаються подати як моє політиканство і спроби втручання у справи міста.
Микола Скорик також повідомив, що до початку другого кварталу поточного року в області нарешті з'явиться мережа соціальних аптек («і ми в тісному контакті з обласною радою ветеранів затвердимо списки пільговиків і категорії ліків, які будуть підпадати під можливість пільгової оплати»). Під кінець року буде упорядковано шпиталь ветеранів Великої Вітчизняної війни («Торік там з'явився новий головлікар, член фракції Партії регіонів Петро Волков. Фракція несе особисту відповідальність за те, що шпиталю буде дано лад, тому що попередня адміністрація шпиталю більше уваги приділяла питанням розвитку сауни, що розташована на тій території, а не питанням допомоги ветеранам війни»).
Голова облради також підкреслив, що він за мир і спокій в Україні. Однак, якщо ветеранам говорять про примирення, то цей принцип потрібно застосовувати не тільки на південному сході України («Я не здивуюся, якщо через пару років нам в Одесі під гаслами примирення запропонують поставити пам'ятник Бандері»), але й на заході країни («у такому разі ми повинні бути впевненими, що пам'ятники радянським солдатам перебувають там у належному стані і ніхто над ними не глумиться»). А взагалі ж, на думку Миколи Скорика, наші земляки можуть повчитися у західних українців «активної життєвої позиції і вмінню обстоювати свої переконання». Почнемо?
