Конфлікт між Ізмаїльським ринком та Ізмаїльською райспоживспілкою, про який вже йшлося на сторінках «Одеських вістей», перейшов до агресивної стадії.
17 січня правління РСС призначило директором свого представника – ізмаїльця Володимира Борисовича Мігеля – у цей день його попередник, Олександр Васильович Сорокін, був у відрядженні в Одесі. Відрекомендовуючи нового директора, голова правління РСС Галина Іванівна Пальченко заявила про цілковиті юридичні підстави заміни влади на ринку. Вона сказала про те, що Одеський апеляційний суд задовольнив позов у справі № 6/287-07-7385 щодо виключення Одеської облспоживспілки зі складу засновників Ізмаїльського центрального ринку (постанова набрала чинності 10 січня 2008 року) і це нібито остаточно закріплює право власності райспоживспілки на ринок. Але присутній тут же виконувач обов’язків О.В. Сорокіна, на час його відсутності, заступник Сергій Миколайович Ляшенко висловив протилежну точку зору. Він закликав до здорового глузду. Заявив, що у ситуації, коли суди йдуть один за другим зі змінним успіхом, а виграний (і заперечується) лише один із судів, подібне вольове рішення свідчить про порушення цілої низки законоположень і не може бути правомірним, принаймні, до закінчення судових розглядів. До речі, облспоживспілка направила касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, вважаючи, що постанову від 10 січня ухвалено із порушеннями і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Правління Ізмаїльського РСС пояснило нове призначення ухваленим нею рішенням не продовжувати контракт із О.В. Сорокіним. Але чи обґрунтовано це стосовно керівника, якого на час звільнення не було на місці? Який, згідно зі статистичними даними, забезпечив у 2007 році значний ривок вперед за всіма економічними показниками. Всерйоз зайнявся реконструкцією і встиг зробити чимало для поліпшення умов роботи підприємців, створення нових торговельних місць, переходу від звичайного базару до цивілізованого ринку – це помітно сьогодні неозброєним оком...
До речі, новий призначенець погодився, що усі питання мають бути вирішені лише у правовому полі. Однак через кілька годин після цього діалогу прихильники керівництва РСС проникли до директорського кабінету, вилучили наявні у сейфі документи та інші атрибути, необхідні для роботи керівника.
Щоб спільними силами знайти вихід зі становища, поставити усі крапки над «і», до Ізмаїла (вже вкотре) приїхав голова правління облспоживспілки І.В. Негода. Було організовано зустріч представників області, серед них багатьох керівників споживчих товариств із інших районів Одещини, із членами правління райспоживспілки та керівниками сільських споживчих товариств. Голова правління Ізмаїльської РСС Г.І. Пальченко традиційно була відсутня... «з поважної причини».
Іван Васильович дав сувору оцінку тому, що відбувається, назвавши останні події навколо ринку незаконними, обґрунтувавши свої висновки на ніким не скасованих ухвалених раніше рішеннях та законоположеннях про статуси ОСС та РСС.
Він озвучив дуже важливий момент: 21 рік тому рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів «Про заходи щодо вдосконалення роботи колгоспних ринків області» № 226 від 7 травня 1987 року обласне управління торгівлі передало усі ринки області Одеській облспоживспілці. ОСС у свою чергу своїм рішенням № 267 від 14 грудня 1990 року із метою впорядкування кооперативної торгівлі та поліпшення роботи ринку, розвитку матеріально-технічної бази передала ринок у м. Ізмаїлі до адміністративного підпорядкування Ізмаїльської райспоживспілки, але не у власність. Надалі Ізмаїльська РСС, не маючи на те правових підстав, внесла низку змін до статуту Ізмаїльського ринку, цим змінам в Одеському апеляційному суді не було дано належної правової оцінки. Внаслідок чого, як стверджується в касаційній скарзі, вважати правомірним рішення суду про те, що РСС є єдиним власником ринку, неприпустимо. Тому й було подано касаційну скаргу до вищої судової інстанції.
– Перебуваючи у єдиній системі, ми були зацікавлені, так само, як і зараз, у тому, щоб і тут, як і в інших райцентрах, споживчі спілки розвивали ринок, щоб він став повноцінним механізмом підтримки та розвитку усієї споживчої мережі району, – підкреслив І.В. Негода. – Ми ставили й далі ставимо головне завдання – працювати на перспективу. Однак що далі, то більше зіштовхувалися із тим, що у Ізмаїльському районі чималі гроші, які перераховуються ринком, на розвиток не спрямовувалися, а елементарно проїдалися. І що більше ми проявляли вимогливості, то більшим було протистояння, доки не дійшло до судів, до захоплення ринку та звільнення директора без наявних на те достатніх правових підстав.
Голови Овідіопольської та Болградської райспоживспілок Ганна Дмитрівна Делебіс, Іван Гаврилович Дімчев, член правління облспоживспілки Михайло Михайлович Барченко, які виступили на зустрічі розповіли про те, як організована робота у них. Щоб дозволити присутнім зробити висновок: причини відставання, згадані нинішнім керівником РСС, котрий вбачає в усьому «підступи облспоживспілки», надумані. Уся справа у якості керівництва. Його й керівництвом не назвеш, якщо голови сільпо їздять до Ізмаїла закуповувати товар із китайськими сумками. Вчасно не надається консультативна допомога, внаслідок чого те ж Багатянське сільпо змушене буде платити такий штраф, що після нього хоч закривайся... Зарплата як була, так і залишилася удвічі нижчою за встановлені урядом мінімальні нормативи, а вимоги профспілкової організації споживкооперації про забезпечення працівників системи райспоживспілки зарплатою не нижчою мінімального рівня розцінюється, як... упередженість.
Під час зустрічі представників правління Ізмаїльського РСС та керівників сільських споживчих товариств зіткнулися різні точки зору, які зводилися до того, що споживча мережа Ізмаїльського району – на грані катастрофи. І у даній ситуації керівництво облспоживспілки заявило кооператорам Ізмаїльщини про готовність захищати їхні інтереси так само, як і раніше, незважаючи на протидію в РСС.
І на закінчення. На жаль, остання зустріч показала, що місцева влада міста і району не особливо палко бажає бути у курсі й брати участь в урегулюванні конфлікту, зайняла вичікувальну позицію. На зустріч ніхто із місцевих владних органів не прибув. Але ж сьогодні йдеться про одну із основних складових рівня життя селян – якість торговельного обслуговування, долю споживкооперації, можливо, й долю ринку, що може «спливти» й до приватних структур.
Було, до речі, висловлено й таку думку: суперечка вийшла з рамок внутрішньокооперативної після того, як до неї втрутилися особи, які вже прославилися в Одеській області захопленнями декількох великих регіональних підприємств. І є підозра, що вони зацікавлені у сварці...
