3 квітня минає сто років від дня народження одного з найталановитіших українських гумористів і сатириків, а також одного з відомих українських громадських діячів – Степана Олійника. Існує чимало людей, які виступають популяризаторами творчості цього поета і прозаїка, сприяють увічненню його па м’яті, утвердженню мистецьких традицій Степана Олій ника. Але найпомітнішою постаттю серед них постає чарівна донька поета, мистецтвознавець Леся Степанівна Олійник.
Згадаймо, що саме вона стала упорядником першого посмертного видання творів Поета «Степан Олійник. Поезії», яке побачило світ 1984 року, у столичному видавництві «Радянський письменник». Вона ж виступила в ролі упорядника і при підготовці до видання солідного тому спогадів про свого батька. Щойно вийшло друком досить оригінальне видання «Автографи свідчать», в якому Леся Степанівна, в співавторстві з Валерієм Бойченком, описала, відтворила та біографічно осмислила автографи багатьох знаних людей України, залишених ними на книжках, дарованих Степану Олійнику. Відтак, це видання виявилося, на мій погляд, значним додатком і лягло помітними мистецькими мазками при творенні образу Степана Олійника як митця, громадського і державного діяча (адже тривалий час він був депутатом Верховної Ради СРСР) і просто як чуйної людини, яка завжди відгукувалася на людське горе чи людську кривду, і виступала на захист тих, хто цього потребував.
Не забудьмо й про те, що Леся Степанівна є одним з організаторів Олійниківських свят на Одещині; матеріалами з родинного архіву вона допомагає в становленні музеїв Поета в Левадівці Миколаївського та Пасицелах Балтського районів. Значну допомогу вона подала й авторові цих рядків під час роботи над упорядкуванням вибраних творів С. Олійника та дослідницькою книжкою про нього «Степан Олійник: поет на тлі епохи». Сьогодні я з задоволенням надаю слово Лесі Степанівні, яка підготувала невеличку розвідку про свого батька як «закоренілого» одесита, підкріпивши її кількома творами Поета.
