Вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) викликав різні, часом суперечливі думки про наслідки цього історичного кроку. З одного боку, торговельні перспективи, які відкрилися, будуть стимулювати вітчизняного виробника на поліпшення якості продукції. З другого боку – потік іноземної продукції складе серйозну конкуренцію нашим товарам. Чи витримають українські промисловці конкуренцію значних світових виробників? На це запитання відповів ректор Одеської національної академії харчових технологій (ОНАХТ) Богдан Єгоров під час прес-конференції, присвяченої проблемам розвитку харчової та переробної промисловості після вступу України до СОТ.
За оцінками керівництва нашої країни, зробленими на підставі аналізу Національного інституту стратегічних досліджень, очікується, що ВВП зросте на 1,6 -1,7 %, а щорічний приріст інвестицій складе близько 5 мільярдів доларів. Оптимізм вітчизняних аналітиків не поділяють світові експерти. На їхню думку, говорити про поліпшення або погіршення економічного стану України у зв’язку із вступом до СОТ, досить складно, але ні у кого не викликає сумнівів істотне збільшення експортно-імпортних операцій.
– Сьогодні питання конкурентоспроможності вітчизняного виробника хвилює всіх учасників виробничого ланцюжка. Зокрема і нас, як структуру, яка займається підготовкою кадрів,– відзначив ректор ОНАХТ. – Немає сумнівів, що вітчизняна харчова галузь буде змушена переорієнтуватися на технологічніше виробництво із застосуванням нових ефективних методів просування продукції.
Українська аграрна федерація, членом якої є і Одеська харчова академія, прогнозує, що найближчим часом частка вітчизняних продуктів на харчовому ринку країни скоротиться з 91 до 80%. При цьому експерти відзначають, що дорогі й наукомісткі товари повинні подешевшати, у той час як дешеві товари будуть зростати в ціні. До останніх, зокрема, можна віднести м’ясо і хліб, тобто продукти масового споживання.
Як вважає професор Єгоров, відкриття кордонів для вільної міждержавної торгівлі призведе до жорсткості конкуренції, у результаті чого постраждають, насамперед, дрібні виробники. У свою чергу, великі промислові концерни і холдинги одержать новий, практично необмежений ринок збуту.
– Цілком зрозуміло, що в боротьбі за виживання перемагає найсильніший. Цей закон природи цілком працює і у ринкових відносинах. Проте його плюс у тому, що у боротьбі за ринок збуту українські виробники будуть змушені поліпшувати якість продукції, яку вони випускають, щоб гідно конкурувати із кращими закордонними зразками.
У зв’язку із цим з’являється гостра необхідність впровадження передових систем контролю якості за усім ланцюжком технологічного процесу, – підкреслив ректор ОНАХТ Богдан Єгоров.
Одним з найважливіших питань, які цікавлять споживача в будь-якій країні, є питання безпеки харчових продуктів. Тому розробка методів моніторингу процесу виробництва продукту, починаючи, наприклад, з вирощування кормів для худоби, і подальшої переробки та зберігання м’яса, є на сьогоднішній день одним із пріоритетних напрямів науки.
Проте не тільки лабораторна база в нашій країні потребує істотного переоснащення і відновлення, але і законодавча база повинна бути удосконалена. Те ж саме стосується й менеджменту харчових виробництв, які на сьогоднішній день орієнтовані скоріше на поліпшення смакових якостей, ніж на безпеку вироблених продуктів харчування.
– Для підприємств, що мають міцну лабораторну базу оцінки якості продукції, яку вони випускають, і орієнтованих на вдосконалення технологічного процесу з метою оптимізації менеджменту відповідно до світових стандартів, вступ України до Світової організації торгівлі є досить бажаним процесом, – резюмував Богдан Єгоров.
