«КОЛІСНИЙ ПАРК» ЛЬОНІ СТАДНИКА ПОПОВНИВСЯ НОВОЮ ОДИНИЦЕЮ
2008 рік для найвищої людини планети Земля триває немов добра нескінченна казка. Лише кілька тижнів тому Леонідові Стаднику з Подолянців, що у Чуднівському районі Житомирської області, на сусідній Київщині подарували диво-ровер, спеціально сконструйований для велосипедиста зі зростом 2 метри 55 сантиметрів, та спеціальний велотренажер для зміцнення м’яз кінцівок і суглобів. У понеділок, 24 березня, цей сором’язливий українець став власником іще одного транспортного засобу – новенької машини «шевроле такума» (Chevrolet Tacuma). Колір автівки – насичений темно-синій. Саме таку машину усе життя мріяв придбати сільський ветеринар, колись круглий відмінник Житомирського сільгоспінституту.
Вітчизняні ЗМІ у минулому вже розповідали про нелегке життя-буття унікального 37-річного співвітчизника. Воно, у порівнянні з життям іншого відомого велетня – 57-річного Бао Ксішуна (Bao Xishun) з континентального Китаю – на жаль, майже «безбарвне». Донедавна можновладці щосили удавали, ніби лишень півгодини тому вперше почули про існування Льоні Стадника – чи то з телесюжету, чи то зі сторінок таблоїдів, їх у сесійній залі ВР не без задоволення гортають наші народні обранці «уважно» вслухаючись у черговий лобістський законопроект. Гадаю, ніхто не сперечатиметься: «парламентська робота», пов’язана з регулярними «відкатами» за «правильне» голосування – набагато цікавіша, ніж рутинне вивчення побутових умов якогось дорослого інваліда з глухої провінції. Оті «відкати», як стверджує заступник Київського міського голови Ірена Кільчицька, трапляються і у вигляді товстенних пачок із «зеленими», і у вигляді новеньких автівок. Зокрема, виробництва Тольяттівського автомобільного заводу; за словами пані Ірени, кілька років тому її бос Леонід Черновецький пообіцяв за підтримку якогось свого «вистражданого» законопроекту купити кожному нардепові по «жигулю».
У житті ж «маленького українця» вірогідність отримання таких щедрих подарунків дорівнює нулю цілих і, у кращому випадку, одній стотисячній.
Згадуваний вище Бао Ксішун мешкає у суперсучасному будинку, нашпигованому останніми досягненнями людської цивілізації. Його вдягають/взувають за кресленнями кращих китайських та західноєвропейських дизайнерів. У своєму розпорядженні має шикарну іномарку із персональним водієм. Бо комуністичний Китай вважає велетня своєрідною візитівкою країни.
Його український колега донедавна діставався до райцентру чи сусідніх сіл сидячи на возі. Що поробиш: салони автобусів, що курсують у Чуднівському районі, на таких «завеликих» пасажирів не розраховані.
Велосипед, подарований Леонідові в Броварах у присутності кількох сотень людей, – теж сезонний вид транспорту. Узимку чи навесні по сільських дорогах не наїздишся. Загрузнеш, у кращому разі.
– Коли я торік у Феофанії почув від Президента України, ніби Віктор Андрійович бере на себе зобов’язання забезпечити мене персональною автівкою (наче секретаря обкому якогось там) – на швидке вирішення питання не сподівався, – розповідає Леонід. – Та через деякий час до мене зателефонував головний конструктор Запорізького автозаводу Юрій Юрійович Ральченко: «Ми отримали доручення адаптувати одну зі своїх моделей під Ваш зріст. Але хотіли б достеменно знати: Ви самі будете за кермом – чи розраховуєте на водія?». Звісно, ще кілька років тому я й не уявляв себе у власному авто на місці пасажира! Нині, на жаль, став недобачати, координація рухів погіршилася...
Наприкінці минулого тижня до Подолянців зателефонували з вулиці Банкової. Мовляв, презент для Вас вже доставлено із Запоріжжя.
Разом із групою житомирських держслужбовців, журналістів та «резервним» водієм Леонід Стадник у понеділок вирушив до столиці. Побіля парадного входу до СП його особисто зустрів Віктор Андрійович. Президент поводився дуже делікатно, анітрохи не педалюючи власну «історичну роль» у зміні статусу жителя Подолянців. Запросивши до салону «шевроле», Президент терпляче пояснював як особливості керування машиною, так і відмінності саме цього екземпляра. Конкретно: сидіння праворуч від місця водія на «АвтоЗАЗ»і зробили з низькою посадкою, відповідно, підголовник переконструювали у відповідності із зростом VIP-пасажира. Глава держави із задоволенням покатав Льоню бруківкою «президентської авеню» (попередньо «зачищеною» від сторонніх).
Назад до Подолянців щасливий господар «такумки» повертався, зрозуміло, вже з іншим водієм, – виділеним Житомирською обласною державною адміністрацією саме для перегону автівки з Києва.
Як зізнався «ОВ» Леонід, він дуже повільно розлучається зі статусом «безкінного». Щонайменше, три рази на день підходить до «шевроле», вдивляється в його «масть». Щойно на Поліссі розтане останній березневий сніг, на подвір’ї почнуть споруджувати гараж. Мабуть, допоможуть в цьому керівники Житомирського обленерго, вони узяли над велетнем своєрідне шефство.
