Від дня проголошення незалежності Косова минуло понад місяць. Цей час неоднозначний для всіх, бо кожна держава повинна для себе вирішити, за яким принципом їй будувати відносини з новоствореною державою і світовими полюсами впливу, які визначають подальшу долю краю.

От що пишуть про це найбільші світові видання:

«Бі-Бі-Сі»

Сербські дипломати та їхні російські союзники невпинно заявляють, що незалежність Косова підірве стабільність на Балканах. США ж і країни ЄС навпаки стверджують, що нова держава стане останнім елементом балканської мозаїки.

Щодо сусідів Сербії, то Хорватія, Угорщина і Болгарія показали, що вони дотримуються думки останніх.

Словенія (яка перша покинула колишню СФРЮ) виявилася і однією з перших, яка визнала незалежність Косова. Хорватії, яка воювала із Сербією у 1991-92 рр., і знову в 95-му, довелося дуже постаратися, щоб відновити співпрацю із Сербією, але і вона воліла за краще зазнати її гніву, ніж ігнорувати Косово.

Хорватський Президент Степан Месіч навіть порівняв необхідність міжнародного визнання Пріштіни із ситуацією визнання Загреба у 1991-му.

Другим важливим чинником, який, можливо, підстьобнув Хорватію до ухвалення такого рішення – був саміт НАТО у Бухаресті, на який у Хорватії разом з Македонією та Албанією були свої міркування.

США, як наймогутніший заступник Косова, квапить країни з визнанням нової держави. Всі, хто хоче догодити сьогодні світовому жандармові, зобов'язані дотримуватися цієї лінії.

Угорське рішення щодо Косова було ухвалено з важким серцем. 280000 етнічних угорців живуть на території північної сербської провінції Воєводіна. Вони завжди були мішенню для нападів молодих сербів, вигнаних з рідних будинків у Хорватії, Боснії та Косово протягом конфліктів у 90-ті рр. Звичайно, що в угорських ЗМІ пролунали застереження щодо можливих актів насильства.

Болгарське рішення було по-своєму болісно сприйняте сербами. Це й зрозуміло, враховуючи давню дружбу двох православних держав. Дві країни також співпрацюють з Росією щодо нового газового трубопроводу, який буде покликаний консолідувати зростаючу важливу роль в енергетичних поставках до Європи.

Крім бажання догодити Європі, дехто прослідковує ще й стурбованість занадто швидким зростанням впливу Росії у цьому регіоні. І, як член НАТО, Софія хоче показати, де лежать її першорядні пріоритети.

Загалом, все це нагадує кінець ХIХ століття: маленькі країни акуратно обирають собі могутніх союзників.

«Таймс»

Чому Сербія повинна

приєднатися до ЄС.

Всім зрозумілий шок, якого зазнає Сербія, втративши Косово. Ми також усвідомлюємо, з яким нерозумінням наші сербські друзі ставляться до визнання незалежності Косова Францією та Швецією. Наші обидві країни, як і багато інших, вважали б за краще, щоб союз західних Балканських держав продовжив своє існування. Але жахливі війни і різанини 90-х покінчили з ним назавжди. Наші країни визнали незалежність Косова тому, що стало зрозуміло, що іншого виходу немає. Як довго ще повинна була тривати невизначеність? Так, ми беремо на себе відповідальність, визнавши незалежність Косова і переконані, що це допоможе подальшому розвиткові Сербії.

Зараз нашим сербським друзям складно уявити себе європейськими громадянами. Для нас же зовсім певним є той факт, що Сербія незабаром стане членом ЄС, іншої альтернативи немає. Це крок у ногу з часом, оскільки всі погодяться, що ця країна є наріжним каменем у регіоні.

Ми хочемо, щоб Сербія якомога раніше стала офіційним кандидатом на членство і готові допомагати їй на шляху до вступу в ЄС.

International

HERALD TRIBUNE

Євген Примаков,

посол миру у Сербії в 1999

році, підтримує відділення

Косова.

Євген Примаков, колишній прем’єр Росії, заявив, що етнічний поділ Косова був єдиною можливістю запобігти майбутньому конфлікту.

Всього 19% населення Косова албанці і близько 120000 сербів досі живуть там. Приблизно половина з них у смузі, прилеглій безпосередньо до сербського кордону, а решта розкидані ізольованими анклавами на схід і південніше.

«Найкращим рішенням зараз для сербів було б перебратися з півдня на північ країни, що ближче до Сербії, а потім приєднатися до Сербії», – заявив Примаков белградському виданню «Вечірні Новини».

«Я досі вважаю, що поділ – єдине рішення», – додав він. «Якщо цього не трапиться, будуть постійні конфлікти і безневинні люди постраждають насамперед».

Проте Примаков застеріг, що створення прецеденту незалежної мусульманської держави дасть поживу для роздумів албанцям у Македонії, Чорногорії та Сербії, а також сербам і хорватам Боснії.

«Слід розуміти, що надання незалежності Косово означає початок державотворення у центрі Європи», – підкреслив Примаков.

Олена ХАНЕНКОВА (за матеріалами закордонних ЗМІ)