До зовнішнього тестування залишилися лічені дні. Хвилюються не лише діти, батьки, але й педагоги: отримані випускниками бали виявлять якість викладання.
Сергій Павлович МИХРЯКОВ, вчитель фізики Ренійської гімназії, незворушний і спокійний. Його учні, захоплені фізикою, пройшовши попереднє тестування в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова, вже одержали запрошення до цього престижного вузу.
Що думає вчитель-методист, ім'я якого відомо не тільки в нас, на Одещині, про нову форму оцінювання знань? Які, на погляд практика, позитивні та негативні сторони зовнішнього тестування? Ці питання і деякі проблеми сучасної школи стали темою нашої розмови зі справжнім Майстром педагогічної справи.
– Сергію Павловичу, нещодавно Ви провели черговий, вже шостий за рахунком, районний інтелектуальний конкурс «Фізикон». І всі ці роки учасники конкурсу, учні 7 – 11 класів, демонстрували рівень своїх знань за допомогою тестування. Тобто, Ви випередили нововведення Міністерства освіти на шість років.
– Мабуть що так. Хоча ідею інтелектуального конкурсу «Фізикон» я запозичив у колег з Львівського фізико-математичного ліцею, які сім років тому вперше організували Всеукраїнський конкурс юних фізиків «Левеня». І всі ці роки, виходить, ми готовили дітей до тестування – учні повинні володіти методикою вирішення тестів, цьому справді їх треба навчати.
– Мені не раз доводилося чути думку: тести не спроможні сповна оцінити інтелектуальний потенціал випускника, зокрема його здатність логічно мислити, знаходити нестандартні рішення. Це, нібито, можливо тільки за допомогою живого спілкування приймальної комісії з абітурієнтом.
– Тестування чітко фіксує знання учнів. Знаєш – відповів, не знаєш – вибачте... У результаті ми одержуємо чітку градацію абітурієнтів за рівнем знань. Це, звичайно, дає позитивний ефект. Іспит, я вважаю, не служить для «живого спілкування». Функція іспиту – контролююча. Що стосується визначення логічного мислення, то в тестах є питання саме логічні, принаймні з фізики.
У нас відбувалося пробне тестування, і, я скажу, умови досить-таки сприйнятні. Зручно, що завдання диференційовані за рівнем складності, спокійно можна сидіти і працювати. У мене цього року син закінчує школу, і він ділився своїми враженнями: ніхто не заважає, у кожного учня – свій варіант. Так, часу дано мало, тому потрібно сконцентрувати увагу. Я вважаю, що навіть слабенький учень, якщо він протягом навчального року працював у міру своїх здібностей, може набрати мінімальний рівень – 124 бали, які дозволять подавати документи до вузу.
– Уважно подивившись результати «Фізикона», я зробила для себе несподіване відкриття: у списку лідерів – сільські школи. Виходить, побоювання, що сільські діти, які не спроможні вчитися в гімназіях і ліцеях з «поглибленими» програмами, поступаються міським дітям, не зовсім обґрунтовані?
– Справді, ось уже три роки поспіль школярі із сіл Котловина та Новосільське гідно беруть участь у нашому районному інтелектуальному конкурсі. Тому що в цих сільських школах працюють сильні вчителі фізики, вони дають дуже серйозний рівень підготовки. Мої колеги цілеспрямовано готують свої команди на цей конкурс: вирішують завдання минулих років «Фізикона» та «Левеня», використовують завдання підсумкової атестації. Якщо вчитель серйозно ставиться до викладання свого предмета, його учні, як правило, показують високі результати.
– Ні для кого не секрет, що останнім часом батькам, які мали бажання забезпечити своїй дитині майбутнє, доводилося збирати тисячі доларів, щоб чадо вступило до престижного вузу. Зовнішнє тестування, за логікою речей, повинно поставити хрест на корупційних схемах у системі вищої освіти. Але, з іншого боку, багато шкільних вчителів говорять про те, що тестові завдання, особливо високого рівня складності, настільки важкі, що над ними ламають голови самі викладачі. Тобто тепер, щоб вступити до престижного вузу, дитині треба займатися додатково.
– Я вас запевняю: обсяг тестових завдань повністю відповідає шкільній програмі. У будь-якому разі, що стосується фізики, я це можу стверджувати з усією впевненістю. Нічого понад програми тестування не передбачає. Інше питання – час, що відводиться на вивчення тієї або іншої теми. І перспективи мене дуже турбують. Якщо раніше в сьомих класах було дві години фізики, то зараз, в 12-річній школі, – одна. Що таке один урок фізики на тиждень?!. Ще один приклад: у нинішніх випускників – п'ять годин фізики на тиждень, а в перспективі в одинадцятому класі буде тільки дві години, а у дванадцятому фізика не буде читатися взагалі!.. Обсяг програмного матеріалу залишився той самий, і навіть розширюється, адже ми повинні знайомити учнів із сучасними науковими дослідженнями і відкриттями, а години скорочуються. Як мені, викладачеві, бути?
– І на скільки ж скорочується кількість годин, що відводять на фізику?
– Я порахував: на 30 відсотків! Не знаю, можливо, у профільних класах кількість уроків фізики додадуть, але основна програма сьогодні і основна програма в 12-річній школі відрізняються на третину. Тенденція дуже небезпечна. Математика, фізика, хімія – це науки, які, насамперед, розвивають логічне мислення.
– Недавно я спілкувалася з одним із провідних інженерів суднобудівного заводу, і він з болем говорив: «Через три роки я йду на пенсію, хто прийде на моє місце? Я не бачу собі заміни». Якщо ми хочемо підняти економіку країни, треба починати з виробництва. А виробництву потрібен висококваліфікований інженер.
– Ви маєте рацію, середньостатистичний інженерний склад у нашій країні наближається до пенсійного віку. Молодь не дуже-то йде на виробництво. А якщо йде, то рівень знань невисокий. Багато керівників «старої когорти» стверджують: якість підготовки молодих фахівців падає.
– Як Ви, Сергію Павловичу, це пояснюєте?
– Мені здається, що ту масу інформації, що ллється на школяра, на студента, вони просто не встигають «переробити». На уроці пояснюю нову тему – докладно, зрозуміло. Сидять учні ідеально – слухають. Наступного дня починаю з ними говорити, таке відчуття, що на попередньому уроці діти не були присутні. Чому?! Мабуть, організм дитини вже не сприймає інформаційний потік, «відторгає» його частину.
– І яких Ви заходів вживаєте? Я розумію, що в інтерв'ю не викласти численні секрети педагогічної майстерності, і все ж таки?
– Учневі, для розуміння сутності процесів, необхідно продемонструвати їхнє практичне застосування. Вирішуючи безліч завдань, дитина мимоволі запам'ятовує нову тему. Я часто згадую слова професора Лідії Антонівни Осадчук, що веде методику викладання на фізичному факультеті університету імені І.І. Мечникова: «Якщо педагог іде на урок з журналом і ручкою – це не урок фізики». Обладнання наших лабораторій, звичайно, старе, практично все вже вийшло з ладу, і все ж таки на кожному уроці дітям треба щось продемонструвати. Далі: сучасна дитина – вона сучасна, тому треба і методи викладання змінювати. Недавно намагався показати шикарний навчальний діафільм з молекулярної фізики. І що ж? Діти сміялися з фільмоскопа, що тріскотів позаду – п'ятнадцять хвилин уроку пропали даремно. І цей же фільм, «оцифрований» мною, продемонстрований на моніторі комп'ютера, пройшов на ура.
Я підтримую зв'язок з дуже багатьма заслуженими вчителями України та Росії, обмінююся методичними розробками з колегами із Санкт-Петербурга, Томська, Львова. Зібрана дуже велика і цікава цифрова бібліотека. Одне лихо – слабка база. Ті комп'ютери, які зараз отримає школа по лінії Міністерства освіти, вже не відповідають вимогам часу. Хоча за них – теж дякуємо. Але мені для роботи потрібен комп'ютер з гарною відеокартою, потужним процесором, що зміг би «витягнути» анімацію, яка є в сучасних фільмах. Для кабінету фізики потрібен великий жидкокристалічний або плазмовий монітор. Я задихаюся від недостачі обладнання!
– Якщо повернутися до розмови про зовнішнє тестування. Ми всього лише вдосконалюємо форму оцінювання якості знань. Але що одержує школа для забезпечення якості викладання? Давайте чесно скажемо: у нас не всі учні забезпечені навіть підручниками... Які інвестиції йдуть у загальноосвітню школу? Стан справ нам відомий. І все ж таки, Сергію Павловичу, мені здається, що Ви, незважаючи на слабеньку матеріальну базу школи, працюєте з великим задоволенням.
– Коли бачиш перед собою молодь, яка випромінює стільки енергії, що сам заряджаєшся нею, стаєш теж юним. У нас є вчителі-ветерани, які давно на пенсії, але продовжують працювати, тому що не бачать себе без школи. Школа – це спосіб життя. Діти змушують нас вивчати все нове, щось видумувати. Одним словом, цікаво жити.
– Дякую за розмову. Успішного тестування. І, будемо сподіватися, що його результати привернуть увагу до проблем загальноосвітньої школи.
