20 березня цього року Верховна Рада визнала таким, що втратив чинність, Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Тобто, про держзакупівлі, як ми їх називаємо в просторіччі. Тоді ж було дано доручення Кабінету Міністрів затвердити тимчасове положення про такі закупівлі (що й було зроблено 28 березня). Тимчасове положення буде діяти доти, доки відповідний Закон не затвердять у новій редакції. Але в принципі, вже зараз можна говорити про певне «пом'якшення клімату» у цій сфері. Існуюча раніше практика створювала на шляху держзакупівель занадто багато бюрократичних, фінансових та інших бар'єрів. Тому й виникали ситуації, коли бюджетні організації навіть за наявності коштів не мали можливості ними скористатися. Лікарня не могла закупити медикаменти, інтернат – харчування для дітей тощо. Зрозуміло, такий стан речей критикували багато разів. Можна згадати, наприклад, звертання до Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, ухвалене Координаційною радою з питань місцевого самоврядування при голові Одеської облради. В цьому документі мова йшла саме про необхідність внесення змін до системи закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти. Зрозуміло, що така купа проблем виникла не одразу. Докладніше про це нам розповість заступник голови постійної комісії обласної ради з питань бюджету і банківської діяльності Григорій ПІДДУБНИЙ.
– Григорію Михайловичу! Якщо згадати попередній досвід держзакупівель, то мимоволі напрошується фраза: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Початкова ідея була цілком доцільною, але потім постійні зміни і «вдосконалення» досягли критичної маси. Можливо, для початку коротко нагадаєте читачам «історію питання»?
– Закон про тендерні процедури був ухвалений 2 лютого 2000 року. Тоді всю роботу провадило Міністерство економіки. Самі по собі тендери – явище позитивне, вони допомагають упорядкувати процес використання державних коштів. Але поступово ці процедури дедалі ускладнювалися і ускладнювалися. Так, у 2005-му було створено Тендерну палату України. Було також створено міжвідомчу комісію з проведення тендерних процедур, з'явилося комерційне підприємство ТОВ «Європейське консалтингове агентство», яке розміщує на своєму веб-порталі інформацію про майбутні закупівлі – причому за чималі гроші. Участь у торгах могли брати лише фізичні і юридичні особи, внесені до певного каталогу, що призвело до низької конкуренції і високих цін. Судіть самі. Лише для того, щоб бути включеним до цього каталогу, потрібно було заплатити близько 16 тисяч гривень. За оформлення тендерної документації учасники тендера також платили по п'ять і більше тисяч гривень. Додайте до цього витрати, пов'язані з укладанням договору – ще понад 27 тисяч гривень. Якщо учасник не вигравав тендер, то остання сума все-таки поверталася – хоча і з труднощами. А решта – зникала безслідно...
Найбільше в цій ситуації постраждали бюджетні організації. Тому що у комерційної структури є вибір: брати участь у тендерах чи ні, а бюджетна організація зобов'язана це робити за законом. Ситуація не те щоб тупикова, але вона виштовхувала із цієї сфери малий бізнес, малі приватні підприємства, фермерів... Якщо велика корпорація, промислово-фінансова група може заплатити десятки тисяч гривень, то якомусь приватникові важко із цим змагатися. І складалися ситуації (особливо в районах), коли просто не було підприємств, котрі бажають взяти участь у тендерах. Занадто складні умови, занадто великі й неприйнятні суми. Піти на порушення законодавства і не провадити тендери – це кримінальна відповідальність. Ось і виходило, що бюджетні організації в окремих районах не могли закупити навіть бензин і продукти. Через це ж торік ми не змогли використати в районах субвенцію на встановлення лічильників на воду в житлових будинках. Просто не виявилося підприємств, які хотіли б сплатити такі гроші, щоб мати право освоїти кошти з держбюджету і виконати відповідні роботи.
– Відповідно до законодавства, інформація про проведення торгів повинна бути обнародувана. Але до останнього часу ми спостерігали фактичну монополію в інтернеті на публікацію подібних відомостей. Не кажучи вже про невиправдані витрати (адже в державних інформаційних системах ця ж інформація могла б бути розміщена безкоштовно)...
– Я вже згадував про таке підприємство, як «Європейське консалтингове агентство». За офіційними відомостями, у цілому воно заробило 7 млрд гривень. Ціни були ...я б сказав, безглузді. Виписка з реєстру, невеличкий папірець – 500 гривень. Щодо окремих великих підприємств сплати доходили до 50 тисяч гривень. Зрозуміло, це позначалося на ціні надаваних ними товарів і послуг. До того ж на сайті агентства періодично створювалася дуже велика черга, наприклад, у другій половині минулого року, коли всі активно подавали заявки. Звичайно, можна вважати плюсом поінформованість усього населення України – є можливість дізнатися, що планується в Путивлі або Одесі. Але ж через велику скупченість багато заявок просто постійно відкладалися. Так, по нашій дитячій обласній клінічній лікарні було виділено 4 млн гривень на капремонт. Але заявка так і не була опублікована на єдиному сайті, і гроші, зрозуміло, пропали. Так само не були освоєні кошти на таких об'єктах, як райсуд у Кодимському районі, дитяча спортивна школа у Вилковому Кілійського району, дитячий Будинок творчості в Ізмаїлі... В Ізмаїлі покрівля не була покрита, і об'єкт так і увійшов у зиму. І таких прикладів дуже багато. Крім того, були й помилки при публікаціях на цьому сайті. Я не хочу сказати, що це робилося спеціально, але, наприклад, в оголошенні по одній зі шкіл Комінтернівського району було переставлено два слова, і казначейство побачило в цьому причину, щоб не пропустити платіж. Я вже мовчу про такі додаткові витрати, як з'їздити до Києва, щоб подати заявку, готелі тощо. Мені здається, не дуже-то правильно читати на єдиному сайті про ремонт дитячого садка в якомусь районі. Гадаю, ця інформація більше знадобиться тим, хто цікавиться саме цим районом. Мені здається, залежно від важливості об'єкта, інформацію про майбутні торги можна було б публікувати в районній пресі або в нашій газеті «Одеські вісті». А якщо якісь підприємці цікавляться одеським ринком, то вони цілком можуть одержувати цю газету і в Києві, і де завгодно.
– Ми сьогодні так довго і переконливо критикували систему тендерів, що мимоволі виникає побоювання перейти до інших крайнощів. Якщо все занадто бюрократизують – це погано. Але цілковите безвладдя ще гірше. На Вашу думку, що потрібно зробити для того, щоб не вихлюпнути з водою дитину? Взагалі, яка ситуація в сфері держзакупівель на сьогоднішній день?
– За дорученням Верховної Ради Кабінет Міністрів затвердив тимчасове положення про держзакупівлі на підставі того закону, який діяв до 17 листопада 2004 року (крім положень, що суперечать вимогам Світової організації торгівлі ). Функції Тендерної палати і Міжвідомчої комісії будуть покладені на спеціальний орган, який буде створено при Міністерстві економіки – Консультативно-методологічна рада з питань держзакупівель. Відповідно до цього положення, вже збільшені ті суми, при яких тендер взагалі не провадиться. Так, для товарів і послуг цю суму збільшили з 20 до 100 тисяч гривень. А для робіт – з 50 до 300 тисяч гривень. Крім того, розширився перелік товарів і робіт, на які тендер не провадиться (наприклад, закупівлю природного газу).
Не можу сказати, що всі пропозиції «з місць» були враховані. Зокрема, Одеська облрада пропонувала дозволити створення комісій з держзакупівель у регіонах і публікацію інформації про торги в місцевій пресі. Від централізації так і не відмовилися, передбачається, що подібні відомості будуть публікуватися в інформаційному бюлетені «Вісник державних закупівель» і веб-порталі щодо держзакупівель (але хоча б на безкоштовній основі!). До того ж тепер можливі ситуації, коли для участі в тендерах не обов'язкові кілька учасників – просто Міністерство економіки повинно видати відповідний дозвіл.
Однак я, як і раніше, дотримуюся тієї точки зору, що монополізм у сфері держзакупівель не потрібен. Це просто непосильна ноша для єдиного центру. Одеська міськрада, облдержадміністрація, райони – там працюють досить професійні і відповідальні люди. Навіщо створювати зайві надбудови? Тендерні процедури однозначно потрібні, однак, коли все зосереджено в одному центрі, провадити їх набагато складніше.
P.S. Отже – Україна в очікуванні нової редакції Закону «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Чи надовго воно затягнеться? Адже поки що Державне казначейство, посилаючись на «передчасність і беззаконня», може гальмувати виплату певних сум (принаймні великих). Які нововведення принесе нова редакція? Чи не змінить громіздку структуру-надбудову інша? Запитань поки що більше, ніж відповідей. І, судячи з усього, нам ще належить повернутися до цієї теми. А то поки що таке відчуття, що крига скресла, але незрозуміло, хто буде наводити переправу.
