З винуватцем урочистості Валерієм Аврамовичем Грабовенком ми зустрілися заздалегідь. І розмова йшла про виховання дітей, про те, що справжні чоловіки їх ніколи не кидають. Як би не було важко! А труднощів у житті Валерія було стільки, що він сам утратив лік всім життєвим напастям і лихам. Перед останнім навіть він, колишній воїн-афганець, розгубився. Воно з'явилося у зимову холоднечу, коли в напівзруйнованому будинку, у квартирі без тепла, світла і води потрібно було дати притулок і обігріти своїх чотирьох дітей. Так, він чоловік кмітливий, і як кажуть у селі, до всього здатний, але тут самому не впоратися. Дружина рано пішла з життя, залишивши трьох синів і доньку. Жалісливі поради посипалися відразу, мовляв, не мучся, здай до інтернату...
– Це при живому батькові?! – обурився він.
Будівельник за покликанням, Валерій працював, не покладаючи рук. Про свої дизайнерські плани вмілий сантехник, плиточник і штукатур та турботливий батько розповідав так захоплено, що ми не помітили, як приїхали організатори свята з нагоди новосілля його родини. Почалося воно просто у дворі будинку на центральній вулиці в Шомполах (вул. Шевченка, 13), де відтепер буде жити багатодітний батько зі своїми дітьми і цивільною дружиною Мариною. Троє дітей – Валера, Яна і семирічний Вова не відходили від них ані на крок, а це, погодьтеся, говорить багато про що. Як розповіла директорка школи Олена Ігнатіївна Химченко, діти завжди нагодовані, одягнені, взуті, а найголовніше, привчені до праці. До речі, старший Едик (йому вісімнадцять) вже працює в Одесі. П'ятнадцятирічний Валера теж не лінується, брати приклад є з кого...
Вручала символічні ключі від нової садиби голова Комінтернівської райдержадміністрації Л.Я. Прокопечко. Вона підкреслила, що і надалі місцева влада буде допомагати цій родині. Як, втім, і іншим родинам і дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах.
У цей день приїхали на зустріч зі щасливим батьком і ті, хто допоміг і з купівлею будинку, і з благоустроєм садиби. Вони теж пережили радісні хвилини, одержавши найвищу у світі нагороду – слова щирої вдячності від батька і дітей.
Зроблено справді чимало. Викуплено садибу, а це будинок, літня кухня і двадцять соток землі. Зовні завершено облицювання сайдингом, усередині – ремонт трьох кімнат. Куплено сучасні меблі, холодильник, газову плиту. Тривають роботи щодо газифікації і ремонту водопроводу. Особисто мені здалося, що і зустріч відбулася переважно для того, щоб визначитися, як завершити ці справи. Адже добродійність справа добровільна: хочу допомагаю, хочу ні... Тут же цілковита єдність – не залишимо в біді! Жодна благодійна акція в районі не відбувається без Артема Георгійовича Петросяна – безвідмовна людина. А керівник фірми «Альтасар» Олександр Тимофійович Кононов (до речі, він здав цього року музичну школу в райцентрі), виступаючи на святі, підкреслив одну важливу деталь. Мова йде про ставлення до колишніх воїнів-афганців, адже Валерій Грабовенко при виведенні радянських військ з Афганістану був контужений. А ще підприємець запевнив, що він та його колеги доведуть задумане до кінця. У чому було важко сумніватися! Особливо, коли Степан Осипович Срога, який запізнився на зустріч, вручив дітям подарунок – новенький велосипед. Інші учасники акції, як кажуть сьогодні, обійшлися без коментарів. Але ніхто не образився. Найважливіші їхні красномовні справи, а не слова...
