Усе далі і далі відходять від нас роки, коли жахливі, чорні справи творилися на українській землі.
Летять вогняні іскри, дзвенить сталь. Хтось потрапляє під страшний удар ката, потрапляє навіки, перетворюючись у пил, хтось згоряє іскрою, сподіваючись випалити кату очі, хтось в останньому зусиллі стає кременем, дряпає, згинає ненависне тверде залізо, яке розмелює все на своєму шляху. Мало таких людей, але вони – герої! Від цих людей-кременів став щербатим молот, почав промахуватися кат, завдаючи ударів по ковадлу, зумів згадати про свободу пригнічений жорстокою владою народ. Слава цим людям, вони заслуговують на нашу любов! Шкода, що не раніше, а лише зараз вийшла друга книжка про цих людей-героїв. Треба поспішати, поспішати записувати їхні спогади, побачити, зрозуміти, чим жили вони, ще не знаючи, що Україна стане вільною та незалежною, що жовто-блакитний державний прапор буде гордо майоріти над матір’ю усіх руських міст – Києвом!
Я відкриваю книжку «Одеська хвиля-2» – документи, твори, спогади в’язнів совісті, яка вийшла в одеському видавництві «Друк» у 2007 р., за підтримки Одеської обласної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих і відділення «Меморіал ім. Василя Стуса».
Ось спогади милої дівчини – Юстини Джурин-Плотіци, яка вступила до патріотичної організації, яка була арештована й пройшла через крижані сибірські катівні, гірка розповідь сироти – Володимира Щура, батьки якого загинули, відстоюючи Радянську владу, що особисто пізнав криву дволикість радянської системи, намагався протестувати, і, як мільйони інших, був пропущений крізь її невмолимі маховики. Але найбільше у книжці вражає історія життя двох справжніх героїв цієї землі, які нещодавно відзначили своє сімдесятиріччя, Олекси Різникова та Дмитра Шупти. Ювіляри начебто промовляють нам зі сторінок книжки: «Люди, погляньте, яким складним і страшним було минуле життя, люди, не дозволяйте, щоб відродилося зло! Люди, усіма силами обстоюйте свою свободу і незалежність! Лише в цій свободі ви будете гідно жити, лише в цій свободі ви знайдете свою силу!»»
Дмитро Шупта та Олекса Різників – відомі одеські письменники, поети, автори багатьох збірок, лауреати конкурсів, наставники та вихователі молоді. У цій книжці ніби висвічуються окремі прошарки їхнього багатогранного життя. Для Олекси Різникова – це спогади про зустрічі із українською діаспорою в Росії, про особливості російської лексики, яка нескінченно використовує приставку «бес» із глибоким початковим значенням. Для Дмитра Шупти – це глибокі роздуми про минуле своєї сім’ї, про покалічені долі друзів, про страждання батька – лікаря-самоука, який пройшов жахливу школу життя, пережив табори, війну, заслання, знущання ворогів та який залишився доброю людиною, що зумів передати своєму синові любов до людей та лікарського мистецтва, який благословив його на боротьбу за свободу, на долю в’язня совісті.
Цю книжку не можна читати без трепету душі, тому що в ній та правда життя, що краща за будь-які сухі рядки підручника, будь-які награні кінокартини та красномовні журналістські нариси. Просто, відверто, щиро там розповідається про те, як методично, безжально, зухвало витоптувався цвіт цієї землі, – люди, які щиро бажали принести користь Україні, – гинули, люди, які поклали долі на боротьбу за право людини бути не рабом, не худобою, а особистістю, – вмирали.
Минають роки, вітри змін стирають пам'ять про минулі покоління, про їхні страждання та надії. Але, щоб відчувати себе гідними людьми, нам треба знати, звідки ми вийшли, хто дав нам світло у кінці тунелю, право без озирання висловлювати свою думку, право любити не ідолів, а багатобарвність життя, право, зрештою, називатися громадянами європейської країни! У цьому, й саме у цьому розумінні книжка «Одеська хвиля-2» заслуговує на найширше розповсюдження серед читачів.
