Чого гріха таїти, серед нашого брата-журналіста є чимало тих, хто самовпевнено вважає, що вони усе знають. Знають проблеми районів, як кажуть, зсередини, і готові сісти за письмовий стіл, щоб видати на-гора свою продукцію. Така думка оманлива. Життя глибинки видно як на долоні, коли ти там побуваєш, коли поговориш віч-на-віч із людьми, нашими читачами. Саме тоді й з'являється глибина у журналістському матеріалі. У цьому наочно переконався журналістський десант "Одеських вістей" до Красноокнянського району.
Як сказали нам читачі, вперше у такому складі вони зустрілися із журналістами. Зустріч проходила у затишному районному Палаці культури. Тут ми провели анкетування читачів, які відзначили найпопулярніші та найчитабельніші, на їхній погляд, газетні рубрики. Такими виявилися "Сімейний адвокат", "Екологія краю – екологія душі", "Глибинка", "З редакційної пошти", "Від Дунаю до Бугу" та "Спорт". А що стосується переваги журналістам, які пишуть на злободенні теми, то красноокнянці найчастіше звертають увагу на публікації Лариси Півторак, Богдана Сушинського, Максима Малинова, Віри Ясінської, Віктора Козюри, Олега Базака, Антоніни Бондаревої, Віктора Мамонтова.
Результати анкетування дають привід редакційній колегії подумати над тим, як наповнювати й інші соціально значимі рубрики, щоб вони знаходили відгук у читачів. Мене турбує, що без особливої уваги читачів Красних Окон залишаються рубрики "Жива надія", "У постійних комісіях облради", "Медицина", "Земля тривоги нашої". Виходить, тут ми ще недопрацьовуємо, і в редакції має бути серйозне обговорення даної тематики. У цілому ж красноокнянці дали об'єктивну оцінку нашої діяльності, і, на мій погляд, доброзичливу. Доброзичливу атмосферу ми відчули й на зустрічі у залі. Передплатники (а серед них чимало депутатів сільрад, керівників районних служб, домогосподарок та пенсіонерів, молоді) попросили нас звернути увагу на екологічні проблеми району. Вони стурбовані тим, що дотепер із райцентру за його межі не перенесено вишки мобільного зв'язку, рішуче висловилися проти будівництва автозаправної станції біля ринку райцентру, просили допомогти нас достукатися до "Облдорбуду" для того, щоб завершити будівництво дороги Новосамарка – Красні Окни (будують її, як ми тут довідалися, вісімнадцять років!). Так і напрошується матеріал на тему – "Дорога довжиною у вісімнадцять років". Нас попросили відкрити спеціальну рубрику, присвячену дітям війни, – і ми виконаємо це прохання.
І на зустрічі, і після її завершення люди дякували обласній раді за виділення грошей району із бюджету розвитку (а їх понад 90 тисяч грн) і просили передати її керівництву щиру вдячність – вперше із бюджету області виділяються гроші на реконструкцію, ремонт об'єктів соцкультпобуту. Саме завдяки цим коштам капітально відремонтовано школу в селі Антонівці, вони дбайливо витрачаються на ремонт водопровідної мережі у селі Степанівці, ясел-садка "Малютка" у Довжанці та даху дитсадка "Сонечко" у Красних Окнах. Відремонтовано ФАП у селі Новосамарці, на черзі – ФАП у селі Ставровому... І подібних об'єктів – вісімнадцять! Звичайно, із великою стурбованістю наші читачі говорили про газифікацію населених пунктів, особливо райцентру. Керівництво району впевнене, що у розв’язанні цієї архіважливої соціальної проблеми допоможе облрада. В усякому разі, як мені сказав голова райдержадміністрації Василь Арнаут, на цю тему оптимістична розмова відбулася із головою облради Миколою Скориком, який цікавиться проблемами району і надає всіляку допомогу.
Чесно кажучи, минулого четверга у Красноокнянському Палаці культури ми, журналісти "Одеських вістей", тримали звіт перед тими, заради кого ми працюємо, їздимо до району (особливо цього року), щоб бути ближче до проблем наших читачів. Приємно, що ні-ні, та наше журналістське слово озивається в серцях читачів. Мені передали записку від сім’ї Конікових, мешканців села Гулянка: "Велике спасибі редакції за те, що ви відгукнулися на наш лист та знайшли час приїхати на наш крик душі. Саме публікація Максима Максимова допомогла нам у розв'язанні нашої особистої проблеми... Хай вам щастить у вашій нелегкій журналістській праці".
Зізнаюся, таких листів у нашій редакційній пошті не так вже й мало. Звичайно, далеко не завжди ми можемо допомогти читачеві, але намагаємося зробити усе, щоб вникнути в суть посталої проблеми, порадити, порекомендувати, зв'язати із нашим юристом.
Ми від’їздили із Красних Окон збагачені новими ідеями. А в мене залишилося почуття задоволення від злагодженої роботи голови райради Миколи Лемищука та голови райдержадміністрації Василя Арнаута. Так, вони різні люди, можливо, й різні у них політичні переконання, але вони знаходять спільну мову, щоб у цей складний час шукати інвесторів, створювати робочі місця, жити проблемами кожного села, кожної сім’ї. Погодьтеся, від народних очей не втечеш: вони все бачать і все оцінять. Красноокнянці цінують діловий стиль у взаєминах між двома першими керівниками.
Ми від’їздили із райцентру з ароматним хлібом-сіллю, яким нас, журналістів, зустріли Василь Петрович та Микола Васильович. І у відповідь на цю увагу я хотів би їм сказати, що ми постараємося своїми публікаціями шукати паростки нового в районі (а вони є!), щоб словом допомагати керівникам розв’язувати насущні проблеми. Ну а якщо на сторінках газети з'являться й "солоні" матеріали, то вже вибачайте. Тільки на користь справі.
Сьогодні ми зустрінемося із активом та читачами Ширяївського району й сподіваємося, що виїдемо із цього чудового куточка нашої області збагаченими новими ідеями, творчими планами.
