Завершилися зйомки нового російського художнього фільму «Малахольна». Картину знімали в селах Роксолани, Троїцьке та інших селах нашої області. Фільм за сценарієм Світлани Корольової зняв московський режисер Володимир Дмитриєвський.
– Це історія про непросте життя і кохання молодої сільської дівчини Наді, – сказав кореспонденту «ОВ» Володимир Дмитриєвський. – Вона – сільська мрійниця, яка марить про щастя, кохання, і чекає батька, який колись поїхав на заробітки і все обіцяє повернутися. Щоразу у важких життєвих ситуаціях вона залишається сама. Одна виховує сина, одна лікує мати і допомагає старій сусідці. Незважаючи на всі труднощі, Надя залишається доброю і щирою людиною. І доля винагороджує її. Адже якщо щиро і до кінця вірити в справжнє кохання, то воно обов'язково постукається у двері, і це основна думка нашого фільму.
Головну роль у фільмі «Малахольна» грає популярна російська акторка Ганна Снаткіна (серіали «Тетянин день», «Єсенін», «Приречена стать зіркою»). У картині зайнята Тетяна Лютаєва («Гардемарини, вперед!») і Ганна Уколова («Каменська»). Батько головної героїні грає художній керівник і актор одеської комік-трупи «Маски» Георгій Делієв.
Акторка Тетяна ЛЮТАЄВА народилася в Одесі, нині живе у Москві. Відомою її зробила роль Анастасії Ягужинської у фільмі «Гардемарини, вперед!». У новій картині вона грала незвичну для себе роль сільської жінки. Сказати правду, упізнати акторку на знімальному майданчику було нелегко.
– Тетяно, Ви визнана красуня на екрані. І раптом така роль...
– А мені цікаво було спробувати себе в іншому амплуа. Так, раніше я грала ефектних і демонічних жінок. Тепер ось граю сільську маму, із хворими ногами. Вона самотня спустошена жінка. Дівчата-гримери, як тільки могли, погіршували мою зовнішність. Якщо я взялася за цю роль, то хочу бути переконливою у своєму образі. Погодилася зіграти в цьому фільмі ще і тому, що була знайома з режисером. Володимир Михайлович Дмитрієвський завжди знає, чого хоче. Він бачить кіно ще до того, як починає його знімати. А я поважаю таких професіоналів.
– У рідному місті Вам вже доводилося зніматися?
– Багато разів, але це було ще в радянські часи. Наприклад, у Олександра Амеліна у фільмі «Увага, відьми...». А тепер так виходить, що в Україні знімаюся часто. Нещодавно працювала в картині «Гроші для доньки» режисера Зази Буадзе в Києві. Взагалі я дуже люблю Україну, Київ і, звичайно, Одесу.
– У Вас тут дотепер живуть родичі?
– Тут живе моя мама, хоча я намагалася її до себе забрати в Москву. Вона приїжджала вже до мене з речами, але повернулася. Справа в тому, що мама – дуже активна людина, хоча їй вже 68 років. Вона психіатр-логопед, допомагає важкохворим. І говорить, що потрібна людям, тому не може сидіти без роботи. До речі, і в інших містах України живуть мої далекі родичі. В Ізмаїлі – два дядьки, двоюрідні сестри і брати.
– Де пройшло Ваше дитинство?
– На 5-й станції Великого Фонтану, навчалася в 56-й школі на вулиці Черняховського. Займалася в театральному класі. Одеса для мене рідне місто. Я до неї привчила і своїх друзів. Щороку влітку ми з ними і братом відпочиваємо в Аркадії – там орендуємо будиночок. Цього року знову приїдемо.
– Як так вийшло, що після тривалої перерви Ви знову на екрані?
– Я 15 років жила у Литві, знімалася там мало. Переїхала в Москву. Зіграла у фільмі «Мечоносець», і цю роль помітили. У нас вийшов дуже непоганий подружній дует з Олексієм Горбуновим. На мене посипалися пропозиції від кінорежисерів, керівництва телеканалів.
– А чому повернулися до Росії?
– На другому курсі ВДІКу вийшла заміж за студента режисерського факультету литовця Олегаса Дітковскіса. З чоловіком поїхала на його батьківщину, у Вільнюс. Активно працювала у Вільнюському російському драматичному театрі, організувала навіть фестиваль «Нове російське кіно». У Прибалтиці ж вийшла заміж ще раз. Але після розлучення із другим чоловіком, коли в театрі почалися не кращі часи, із двома дітьми, собакою і двома валізами поїхала до Москви. Треба ставити дітей на ноги, а це краще робити в Росії...
