ЗАПАМ’ЯТАЄТЬСЯ НА ВСЕ ЖИТТЯ
Сьогодні у нашій країні відзначається День Державного прапора України. Він став символом незалежності нашої держави і єднання українського народу. Це свято широко відзначено у військах Південного оперативного командування Сухопутних військ Збройних сил України. У військових гарнізонах відбулися урочисті церемонії підняття Державного прапора України. Вони благотворно впливають на формування патріотизму в особового складу, гордості за свою Вітчизну, за багаті національно-патріотичні традиції народу. Одну з урочистих церемоній підняття Державного прапора в обласному центрі очолив командувач військ Південного оперативного командування – начальник Одеського гарнізону генерал-лейтенант Петро Литвин. У ній взяли участь офіцери управління та штаб ПівденОК, воїни Почесної варти Одеського гарнізону, ветерани Збройних сил.
За традицією право підняття Державного прапора України було надано кращим офіцерам оперативного командування, у яких за плечима великий досвід армійської служби, участь у миротворчих операціях у колишній Югославії, Лівані, Іраку. З почуттям високої гордості виконали цю почесну місію полковник Микола Бєлінський, підполковник Олександр Губар та підполковник Віктор Олехнович. Всі вони очолюють відповідальні ділянки роботи, удостоєні багатьох заохочень, нагород, зокрема і від місії ООН за миротворчу діяльність.
Під час урочистої церемонії генерал-лейтенант Петро Литвин відзначив, що така знаменна подія запам'ятається військовослужбовцям на все життя, що національні символи України допомагають воїнам глибоко усвідомлювати свою відповідальність за охорону рубежів Вітчизни, спонукають їх примножувати історичні традиції і духовні цінності українського народу.
Підполковник Сергій ДАНИЛЕНКО, На знімку: під час урочистої церемонії підняття Державного прапора України
ЗЛЕТІВ У НЕБО НАД СЕЛИЩЕМ
Мітинг з нагоди Дня Державного прапора України відбувся у селищі Тарутиному. Його було піднято у селищі напередодні річниці незалежності країни. Прапор встановлено на 24-метровій вишці на центральній площі. Честь підняти його було надано голові Тарутинської райдержадміністрації Івану Кюссе. На мітингу були присутні голова районної ради Георгій Топал, заступники голови райдержадміністрації, керівники і спеціалісти служб, численні жителі селища.
Подарунком до Дня незалежності України стало для жителів району завершення ремонтних робіт на важливій ділянці дороги – до міжнародного пункту пропуску з виїздом на трасу Кишинів – Одеса. Профінансувала роботи Тарутинська газокомпресорна станція, а виконала їх Саратська шляхова служба.
Т. БАРАНОВА, Тарутинський район
АНАНЬЇВСЬКІ ПРАПОРОНОСЦІ
(Бувальщина)
Трапилась ця важлива подія під час першотравневих свят 1990 року. Від прорадянських звичаїв і традицій пересічне населення ще не відійшло. А українських – ніхто не поспішав запроваджувати. Пригадую крамольний анекдот тих часів.
У слідчого на допиті:
– Що ти бачив вранці на даху бібліотеки?
– Йшов по справах, висів червоний прапор, повертаюсь додому, бачу – вже й наш підняли!
Ось таке сталося в Ананьєві під час першотравневих свят 1990 р. Знайшлися і тут сміливці, які вірили в незалежність України. Того дня попереду святкової колони, на розі вулиць Совєтской і Аносова замайорів український синьо-жовтий прапор. Це було настільки несподівано, що правоохоронні органи і представники влади не встигли прийняти миттєвого рішення – як бути з прапором і сміливими прапороносцями? Звідки вони, де працюють, хто надав дозвіл, де взяли прапор? Поки «мудрували», як бути з прапором, синьо-жовтий безперешкодно наближався до святкової трибуни. Та все ж вирішили перекрити шлях. Втім, не все сталося так, як гадалося. Сміливців, що пронесли прапора попереду колони квартал, примусили звернути на вул. К. Лібкнехта, але й тут вони не пасли задніх. Перед гордо піднятим ними синьо-жовтим полотнищем на перехресті вулиць Совєтской і К. Лібкнехта проходила, нібито рівняючись на нього, святкова колона представників усіх верств населення району.
Тоді ця подія не залишила жодного учасника свята байдужим. Одні вимагали покарання, термінового звільнення ініціаторів-прапороносців з роботи, інші займали позицію «моя хата з краю», і тільки незначна кількість підтримувала прапороносців. Дісталось тоді на горіхи й директору СПТУ-54 П. Кушніру, від якого вимагали на районних зібраннях звільнення з роботи учителів-вихованців, ініціаторів-прапороносців Валерія Янкевича і Миколи Кушніренка. Та слід віддати належне і подякувати Петру Петровичу, який переконав керівництво, що ніякого злочину не було, звільняти людей немає підстав.
Та найцікавіше чекало на учасників свята попереду. По закінченні виступів на мітингу демонстранти заповненою вщент вулицею Совєтской повертались в зворотному напрямі, і тут знову попереду без всяких перешкод гордо несли синьо-жовтий прапор вчителі СПТУ-54. Пригадую, коли вперше наш прапор підняли в Організації Об’єднаних Націй, Україна ще не мала Закону про державну символіку.
Анатолій ЧМІЛЬ, голова Ананьївської районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка
